Перший вихід на "велику сцену" ВІА бандуристів"Чарівні струни" благословляє голова громади М. Парипса
Звичайно, великодні свята знаменні своєю чарівністю, давньою, але ніколи не старіючою пишністю. Паска, одне із найважливіших християнських свят, тому то і не дивно, що кожна українська душа, незважаючи де вона мешкає, з піднесення та наснагою шанує Воскресіння Христове, яке припадає на чудодійну квітнево – травневу пору року. Саме в цей час оживає та буяє природа і на її фоні по особливому лунають малинові дзвони соборів, храмів, церков та церковок, де піднесено та урочисто проходять літургії, парафіяни славлять Ісуса Христа, бажають один одному благополуччя і добра, прощаючи один одному всякі образи, вимолюючи у Всевишнього прощення для себе та своїх ближніх, ласуючи освяченими паскою, ковбасою, сиром, цокаючись крашанками та, милуючись яскравими писанками.
До цих священних дійств давно вже звикла українська спільнота Павлодарської громади, адже великодне дійство в її житті в поточному році уже вісімнадцяте. І нинішня Паска пройшла по звичайному сценарію, практично, як і сімнадцять попередніх, хіба що з деякими новаціями та з появою деякої частини нових учасників дійства.
Невгомонний настоятель місцевої української церковки святих Петра і Павла отець Ярослав Головчук, разом з матушкою Тетяною, напередодні головного Великодного дня, успів відвідати села Орловку, Трохимівку, Шидерти, де працюють філії української церкви та товариства і провести там святочні літургії, поздоровити з святом тамтешніх земляків і освятити їх паски.
Ну, а в сам день Паски над дахами приватного сектора Павлодару, де розташована українська церква, попливла симфонія передзвонів церковного дзвону, сповіщаючи про початок святкової літургії. У цей день до української церкви завітало чимало парафіян, серед котрих були молодь та діти, які відбули святкову службу, отримали благословення о. Ярослава та поздоровлення голови українського товариства пана Михайла Парипси, освятили паски і пішли по домівках розговлятися.
А у надвечірній час великоднього свята в міському Палаці дружби зібралося чимало українців та представників інших національностей. В просторому вестибюлі палацу було розгорнуто дивовижну виставку великодніх композицій, де красувалися поважні святкові паски та калачі, яскраві крашанки, райдуга писанок та інших святкових атрибутів, якими споконвіків був щедрим Великдень.
Святочна атмосфера та затишок панували і в концертному залі, де на почесному місці красувалась ікона Матері Божої з малим Ісусиком на руках, прикрашена розкішним рушником. Своєрідними «асистентами» Матері Божої був тризуб з золотавими потріскуючими свічками і головна паска заходу. А на кожному кріслі в залі свіжою фарбою учасників стрічав останній випуск тижневика «Українські новини» більш, як 300 комплектів спеціально заказаних в редакції для учасників цього заходу. З гучномовців лилася святкова мелодія, налаштовуючи учасників на лірично – святочний лад.
У призначений час пролунали традиційні музичні позивні українського товариства і сцену концертного залу заполонили хорові колективи дорослих та молодіжного крила українського товариства під орудою художніх керівників Петра Маслія і Олега Лєнського, котрі зі святковим піднесенням виконали пісенні твори: «Христос Воскрес», «Пренепорочна діва Марія», «Радійте всі». Вдячні учасники свята стрічали ці співи стоячи, чим висловлювали повагу до святочних творів та їх виконавців.
До присутніх з Божим словом звернувся священник павлодарської української церкви отець Ярослав, привітавши учасників із знаним православним святом Паски, благословивши проведення театралізованого заходу з цієї нагоди.
Голова української громади пан Михайло Парипса, вітаючи земляків та гостей заходу з Великоднем, оприлюднив чисельні вітальні телеграми, які поступили на адресу Павлодарських українців, серед них від: Української Всесвітньої Координаційної Ради, Світового Конгресу Українців, Редакційної колегії та головного редактора тижневика «Українські новини», давнього та щирого побратима з Америки Івана Буртика.
У цей вечір чималу частину святкової програми осилили учні українського відділення місцевої школи національного відродження та молодіжного крила українського товариства. Сашко Холматов, Віка Яроща, Костя Немченко, Даша Марїна прочитали вірші та відривки з поем, присвячені Воскресінню Сина Божого, великодним традиціям.
Першими спів бандури в Павлодарському Надіртиші напередодні паски почули вихованці Павлодарського міського будинку сиріт, до яких з творчою програмою завітали молоді українці Павлодарського товариства
української культури ім. Т. Шевченка
Молодіжна вокальна група «Чорнобривці» керована художніми керівниками, Тетяною Тарасовою та Олегом Лєнським, подарувала учасникам свята низку співанок. З особливим піднесенням та святковою урочистістю пролунали пісенні твори «До Зарваниці», «Воскресіння», «Писанка». Глядачі бурхливими оплесками стрічали і ліричні пісні у виконані молодих митців, де вдало заспівували Сашко Єгоров і Юля Мальцева.
У цей вечір Юля Мальцева дебютувала із сольною піснею «Лелека», а юна Даша Марїна подарувала свою задушевну та жваву пісню «Рушничок».
А танцювальний колектив молодіжного крила показав свою нову танцювальну композицію «Українці стрічають весну», яку поставила хореограф Світлана Дяченко.
Як завжди чимало оплесків та овацій отримали солісти, дуети, тріо з числа учасників українського народного хорового колективу товариства: Людмила Редченко, Римма Юрченко, Надія Місяць, Марія Райченко, Серік Аринов, Анатолій Невмивака, виконуючи старовинні, сучасні, народні та лі-ричні пісні, які являлися і сьогодні являються, своєрідними «візитними картками» українського народного мистецтва, зачаровуючи своєю чудодійністю слухачів різного віку та національностей. Воно й не дивно… Така вже вдача української чарівної пісні, перед чарами якої важко залишатися байдужим.
Але своєрідним сюрпризом, а точніше історичним фактом стало те, що якраз під час Великоднього дійства українців міста на Іртишу, ожив голос стародавнього, але вічно молодого та чаруючого українського народного музичного інструменту – БАНДУРИ!
ВІА бандуристів під час концертної Великодної програми в павлодарському будинку дружби.
Саме цього світлого дня, вперше у Казахстані народився ансамбль бандуристів. Своєрідне мистецьке хрещення та благословення отримали у день свята Паски юні бандуристи, котрі вперше в житті обійняли козацьку гордість та «скарбницю» - чарівну бандуру, представники молодіжного крила, Денис Багдан, Костя Немченко, Віка Рук, Марина Лавриненко, Катя Климчук, Аня Оразбаєва. Саме у виконані цього ансамблю, який отримав назву «Чарівні струни» у цей день, пролунав спів семи бандур, а під їх акомпанемент, українська народна пісня «Несе Галя воду». Чому семи, а тому, що на чолі шести, уже бандуристів, була керівник Павлодарської школи гри на бандурі – професійна бандуристка, випускниця Київського університету культури та мистецтв, чарівна пані Галина Підлипна. Саме пані Галина стала своєрідною ластівкою в казахстанськім краю, котра в чудодійну весняну пору, напередодні неменш чудодійного Великодня, принесла на береги Іртиша непросту, але мудру науку та народну музичну красу, які по праву уособлює саме українська бандура.
Галина Підлипна - вчителька гри на бандурі, яка приїхала з Львівщини, щоб навчити гри на бандурі дітей казахстанських українців.
Пані Галя прибула до Павлодару лише за десять днів до Паски, але разом з координатором школи гри на бандурі Леонідою Рябініною, встигли скомплектувати дві навчальних групи по 10 чоловік і навіть підготували два номери з участю бандуристів. Звичайно, і сама пані Галинка, саме так її називають павлодарські українці, під власний акомпанемент бандури, виконала пісню «Як я люблю тебе». То потрібно було тільки бачити реакцію учасників свята: підчас гри та співу бандуристів та їх учительки, була неймовірна тиша та здивування, мовляв, чи не сон це… Звідки, та де могло взятися це чудо?
Грає Галина Підлипна
Проте по завершенню номерів, концертна зала неймовірно довго і насичено гриміла оваціями та оплесками. На цю неординарну подію в залі не залишилося ні одного байдужого, обличчя присутніх сяяли від несподіванки та гордості, було чимало людей середнього та старшого віку, на очах яких появилися сльози радості та гордості…
Більш чим розчуленим і трохи розгубленим був і голова українського товариства Михайло Парипса, представляючи винуватицю історичної події в житті українства павлодарщини та й республіки. Він зазначив, що нарешті то збулася довголітня мрія, що сьогодні в широкий культурологічний спектр української громади Павлодару, вплітається чергова, але надзвичайно яскрава стрічка українського народного творіння, що спонукає до нового поштовху та наснаги в подальшій розбудові української ідеї на благодатній казахстанській землі, що черговий раз підтверджує про вірність курсу і стратегії Асамблеї народу Казахстану, яка дає наявну можливість представникам усіх націй та народностей відроджувати свою національну культуру та духовність, доторкнутися до скарбів та родинного коріння своїх пращурів.
Ну ось і благословив до творчої праці у Павлодарі львів'янку Галину Підлипну голова місцевого товариства Михайло Парипса
Пан Парипса також зазначив, що перші наполегливі та цілеспрямовані кроки пані Галини, незважаючи на її тендітність, повністю вселили надію, що в Павлодарі бандура отримає надійну та постійну прописку і буде радувати не лише українську душу.
Звичайно, після тріумфу бандури, українському народному хоровому колективові, який виступив з завершуючим концертним блоком, прийшлося демонструвати свою надійну майстерність, щоб вгамувати глядацьку аудиторію, та пісні «Україно моя Україно», «Солов’їна моя Україна» зробили свою «заспокійливу» справу.
Перед завершенням святкової зустрічі, на сцену були запрошені переможці виставки, «Великодні композиції», які отримали грошові премії. Це впершу чергу майстриня української кухні, заступник голови товариства Антоніна Маслій, вчителька школи Наталка Князєва зі своїми підопічними та член молодіжного крила Інна Парипса, виготовлена нею паска, отримала почесне право посісти головне місце на святковій сцені.
Саме цю, «головну» паску, під дружні оплески та овації присутніх, голова громади М. Парипса, передав гості павлодарців - Галині Підлипній.
А завершилося свято пісенним твором хорового колективу «Христос Воскрес», який дружньо підспівували більшість учасників свята.
То ж знаменно, що саме у Великий День, яким по праву рахується Воскресіння Христове, на берегах Іртиша, у лаштунках місцевих українців – ожив святий голос бандури, який є своєрідним духовним та культурним символом українського народу.
* * *
Михайло Голованчук,
світлини Інни Парипси і Тетяни Кузіної |
Технології
