|
|
|
«СПІВ БАНДУРИ ОЖИВ В КАЗАХСТАНІ». | |
Голові РОДУ
Українського Конгресового
Комітету Америки
Др -ві І. Буртикові
6 березня 2010 р.,
№ 1 / 01 – 17
Вельмишановний докторе Іване Буртику!
Шлю Вам і Вашим однодумцям щиросердні вітання з нагоди весняної пори!
Маю високу честь та громадський обов’язок інформувати Вас та українську спільноту, очолюваної Вами РОДУ УККА, що дякуючи Вашій допомозі, нам вдалося реалізувати основну частину проекту, «СПІВ БАНДУРИ ОЖИВ В КАЗАХСТАНІ».
Започаткувавши у 1992 році у місті на Іртиші – Павлодарі українську громаду, нам вдалося реалізувати низку проектів по відродженню української мови, культури, звичаїв та традицій українського народу. На сьогодні маємо мистецькі самодіяльні українські колективи, українську недільну школу, випускаємо в ефір на протязі 15 років українську радіопередачу «Українська родина», маємо непогані спортові команди, чотири парафій УГКЦ и храм цієї Церкви у м. Павлодарі.
Разом з цим, усі ці роки ми леліяли мрію про започаткування в нашому Надіртишші школи гри на бандурі. Адже саме бандура являється своєрідним духовним символом української культури, улюбленицею наших пращурів. Але брак самих бандур і особливо фахівця - бандуриста, унеможливлювали нам реалізувати цей задум. Але сьогодні ми все – таки радіємо, бо чарівний спів української бандури залунав у нашому казахстанському краї, звеселяючи українську душу. І усіх любителів музики.
Це стало можливим і завдяки Вашій допомозі і ваших побратимів – українців далекої і так близької Америки. Бо із восьми бандур, чотири, дякуючи Вам, примандрували із за океану, від Вас.
Галина Підлипна
А оживила спів цих бандур, чарівна і надзвичайно талановита учителька, уродженка Галичини, Галина Підлипна. Саме ця тендітна і чарівна дівчина відгукнулася на наше прохання, приїхала у квітні минулого року і на протязі трьох місяців «піднімала цілину» по створенню школи гри на бандурі. З жовтня минулого року вона вдруге зробила «вояж» до Павлодару, де на протязі 5 місяців планує затвердити розпочатий проект.
Ансамбиль бандуристів «Чарівні струни»
Результатом цієї надзвичайної та кропіткої діяльності нашої панни Галинки, стало народженні школи гри на бандурі, де навчаються понад 20 дітей українців. Молода вчителька навчила їх не тільки грати, але й співати під аккомпанимент бандури чарівних українських народних та ліричних пісень. На базі школи створено молодіжний вокально-інструментальний ансамбль бандуристів «Чарівні струни» та вокальний гурт «Чорнобривці».
Концертні програми цих колективів уже стали надзвичайно популярними серед населення казахстанського краю. За короткий термін часу ВІАб дав понад двадцяти повномасштабних концертних програм. Крім Павлодару та сільських районів області, колектив уже поспів побувати в столиці Астані, м. Семипалатинську.
Але саме головне те, що навколо бандури і талановитої вчительки згуртувалося більше 35 представників молодої генерації українців.
Але після Великодня у нас наступає сумна пора, ми з жалем, але великою подякою будемо проводжати додому нашу дорогу галичаночку, Галю Підлипну. У нас, на жаль, не має коштів на її подальше утримання, ми уже витратили на це все, на що були здатні зібрати. Та й інструментів не маємо змоги прикупити, адже вже маємо готових 18 виконавців і лише 8 бандур.
Ми благали Президента В. А. Ющенка, під час його перебування у Казахстані, просили пані Тимошенко, Міністерства культури та освіти України про допомогу. Адже у Павлодарі є гарний зразок, коли Польща, Німеччина, Болгарія, Греція, Корея на протязі останніх 12 років відряджають до недільних шкіл цих діаспор вчителів вітчизняних, які навчають дітей своїх земляків, а цим викладачам на батьківщині зберігають місце праці та заробітну платню. Клявся п. Ющенко, твердо обіцяла п. Тимошенко та Мінкультури у допомозі. Але все залишилося в обіцянках, а наші проекти та кошториси, які запросила українська сторона, так і залишилися «проектами». А замість допомоги, панна Галя залишилася без роботи у Києві, де її «благословили», мо-вляв, їдь собі у той Казахстан…
Через ту бандуру...
Дуже прикро та боляче, коли так поступають державні чинники, особ-ливо високого державного ґатунку. Адже скільки у Казахстані мешкає українців, котрим свого часу зневічили життя, кого вислали примусово, кого у добровільно – примусовому порядку, а тепер їхні діти та онуки силкуються запізнати батьківську землю через книжку, пісню, а тепер і спів бандури.
З іншого боку ми горді, що все – таки самотужки, з Вашою допомогою і допомогою нашої дорогої панни Галинки, «умовили» нашу українську козацьку бандуру, покоритися молодим українцям казахстанського краю.
Адже не тільки у Казахстані, але й у всьому азійському континенті, спів бандури ожив та лунає лише у місті на Іртиші – казахстанському Павлодарі.
* * *
З пошаною та подякою до Вас,
Голова Асоціації
Михайло Парипса,
140000, м. Павлодар, вул. 1 Травня, 35/1, оф.307,
тел - факс: (8 718 2) 32-07-78, 32-08-42,
е-mail: paripsamskz@list.ru |
|
|
Технології
