|
|
|
В Семипалатинську лунав чарівний спів бандури | |
Вістка про те, що у Павлодарі дістала постійну прописку украї-нська бандура, а тамтешня українська молодь опанувала секрети гри на цьому древньому та чудовому українському музичному інструменті, заінтригувала семипалатинських українців, котрі уклінно запросили до себе на гостини павлодарських бандуристів, щоб послухати спів духовного символу української культури, яким безперечно є бандура, показати своїм дітям та онукам цю дивовижну мистецьку легенду українського народу. А також разом із сусідами – павлодарцями – відсвяткувати Різдво.
Погода, що «нагородила» цьогорічний січень справжніми північними морозами, внесла свої корективи в плани земляків двох сусідніх міст, котрі вже не перший рік «родичаються» громадами, відбуваючи творчі гостини один в одного. І, хоча різдвяні святкування вже завершилися, павлодарці стримали своє слово і в останню суботу холодного січня все ж таки прибули до своїх земляків.
У цій благодійній акції їм допоміг і Всевишній, бо після тривалих сорокаградусних морозів день 30 січня у цьому місяці видався порівняно теплішим.
Гості семипалатинців (з ліва на право: Є. Теут, М. Парипса, в центрі - Л. Шик, учасники ВІА бандуристів "Чарівні струни" и вокального гкрту "Чорнобривці".
Учасники вокально-інструментального ансамблю бандуристів «Чарівні струни», взявши на підмогу солістів із співочих гуртів «Чорнобривці» та «Козаченьки», з великою охотою вирушили до Семипалатинська, бажаючи познайомитися з цим історичним містом, його мешканцями і своїми земляками, показати їм свої творчі здобутки, почути їхні відгуки.
Не меншу цікавість виявила і керівник ансамблю, киянка Галина Підлипна, адже це нове для неї місто, а відтак – нові емоції й нові прихильники голосу бандури. Не менш важливою, як зазначила сама панна Галина, була й нагода побувати на батьківщині великого Абая. Разом з тим, цікаво було відвідати місто, з іменем якого пов’язані спогади про могутній і страшний ядерний полігон.
Забігаючи наперед, зазначу, що цією зустріччю залишилися надзвичайно задоволеними і гості, й господарі.
Бажаючі почути й побачити красуню-бандуру, а ще більше – познайомитися з тими, хто у далекому від України краї опанував її музичні таїни, – вщент заповнили концертний зал міського Будинку дружби. Слід констатувати, що тут були люди різних національностей, і, незважаючи на прохолодну температуру у залі та тривалу двогодинну концертну програму, вони щедрими оплесками стрічали кожен номер та кожного виконавця.
У вступному слові перед початком концертної програми відповідальний працівник Секретаріату Асамблеї народу Казахстану Східно-Казахстанської області Лео Шик – ініціатор створення першого в республіці Усть-Каменогорського Будинку Дружби – відзначив, що дякуючи стратегії Асамблеї народу Казахстану і її засновнику Н.А.Назарба?ву, люди різних національностей та народностей мають змогу відроджувати свою етнічну культуру, жити в злагоді та порозумінні.
Від імені українського активу обласної асамблеї семипалатин-ців та павлодарців привітала активістка та натхненниця украї-нської ідеї у місті Усть-Каменогорську, чарівна Єва Теут.
Голова Павлодарського Товариства української культури ім. Т.Г.Шевченка і Голова Асоціації «Укрїїнці Казахстану» Михайло Парипса, вітаючи присутніх, повідомив, що цією акцією українська громада Павлодару розпочинає цикл заходів, присвячених 15-річчю Асамблеї народу Казахстану.
Після музичних позивних, якими зазвичай українська громада Павлодару розпочинає свої заходи, вокальний співочий гурт «Чорнобривці» виконав пісні «У нас все є» українською мовою і «Туган жер» – казахською.
Після цих пісень сценою і серцями глядачів, більшість із яких уперше наяву побачили бандуру та почули її чарівний спів, заволоділи художній керівник і солістка ансамблю бандуристів «Чарівні струни» Галина Підлипна та її вихованці. Вісім учасників ансамблю, акомпануючи собі на бандурах, виконали низку українських співанок, серед котрих були відомі широкому загалу народні пісні: «Несе Галя воду», «Ой, у вишневому садочку», «Тихо над річкою», «Розпустили кучері дівчата».
Між музичними номерами Костянтин Нємченко, Денис Богдан, Олена Стрюкова читали вірші, розказували гуморески. На семипалатинській сцені дебютував як соліст Олекса Жаріков, виконавши відому українську пісню композитора Верменича на слова поета Сингаївського «Чорнобривці».
З новою піснею «Зелен клен» у цей вечір дебютувала солістка Юлія Клочан. А разом із сестрою Ганною вони подарували глядачам і кілька жартівливих українських пісень.
Не хотіли бути в пасиві й самодіяльні артисти української громади Семипалатинська. Як завжди, бурю оплесків заслужено отримав самодіяльний поет і музикант Мар’ян Федух, виконавши низку своїх авторських творів.
Не хотів відставати від свого земляка і ветеран пісенного мистецтва Валерій Коваленко, виконавши під акомпанемент інструментального оркестру акіма м. Семипалатинська ряд чудових пісенних творів українських авторів. А його землячка, представниця татаро-башкирського осередку, відома в області солістка Мафруза Утеленова, подарувала глядачам пісні казахською мовою.
Вдало вписалися в концертну програму діти з хореографічного колективу «Світанок», хвацько, подорослому, виконавши український танок.
Справжньою прикрасою вечора стали українські пісні у виконанні юних семипалатинок Варвари Семенової і Олени Балашової. Дівчатка виконали їх на досить високому сценічному рівні, в чому їм навіть позаздрили більш імениті колеги по сцені.
В ході концертної програми голова Асоціації «Українці Казахстану» Михайло Парипса вручив Почесні Грамоти Асоціації Мар’янові Федухові й Валерію Коваленку, яких вони удостоєні за довголітню і майстерну популяризацію українського народного мистецтва в казахстанськім краї, особистий внесок у зміцнення зв’язків між народами України і Казахстану.
А завершили творчу зустріч молоді самодіяльні митці з Павлодару, виконавши низку народних та ліричних пісень силами вокальної групи та ансамблю бандуристів.
Співає Галина Підлипна
З особливою пошаною сприйняли глядачі сольний виступ керівника та солістки ансамблю бандуристів «Чарівні струни», дипломанта Всеукраїнських та міжнародних музичних конкурсів – Галини Підлипної. Вона виконала під бандуру пісню «Ой, я знаю, що гріх маю», а потім дуетом зі своєю юною ученицею, Ганною Оразбаєвою, подарували семипалатинцям українську народну пісню «Іванку, Іванку».
Не менш зворушливим був момент, коли до ансамблю бандуристів підійшла розчулена жінка літнього віку, зняла своє коштовне намисто і зі сльозами подяки одягла його панні Галині, дякуючи їй за талант і майстерність, які вона щедро присвячує українству Надіртишшя.
Треба тільки було бачити, як літні українці Семипалатинська з любов’ю та тугою в очах розглядали бандури, намагаючись до них хоча б доторкнутися, а двоє маленьких дівчаток, навіть припавши обличчями до дивовижного інструменту, несміливо пальчиками торкались струн.
Солісти ВІАб - Марина Лавриненко і Костянтин Нємченко
Фіналом концертної програми стала пісня – своєрідний реквієм «Україно», яку піднесено виконав юнацький квартет вокального гурту «Козаченьки» у складі Сашка Єгорова, Костянтина Нємченка, Дениса Богдана і Олекси Жарікова.
«Витримавши» більш ніж двогодинну програму, вдячні глядачі щедро плескали усім самодіяльним митцям і неохоче покидали «намагнічений» українською музикою та піснею концертний зал Будинку дружби, запрошуючи павлодарців до більш час-тих зустрічей.
Після концерту не менш цікаве дійство продовжилося вже в резиденції української громади Семипалатинська, де за гостинними столами зібралися активісти місцевої української громади та їхні молоді гості з Павлодару.
Що-що, а пригощати гостей семипалатинські українці вміють на славу! Цим піклувався безпосередньо голова місцевого Товариства «Світанок» Михайло Плахотнюк, а вдало допомагала йому в цьому дружина – пані Алла.
Присутні пригощалися українськими стравами, майстерно виготовленими у домашніх умовах активістами. Усі одностайно високо оцінили чудові різносоли: смачну консервовану та квашену городину і вишневу наливку за вишуканими рецептами подружжя Плахотнюків, «королівські» драглі та «панське» сало, виготовлені безпосередньо паном Мар’яном Федухом.
Чого тільки не було у цей вечір на багатому столі. Але головною, неодмінною і приємною для усіх була на цих вечорницях українська пісня. І вийшло своєрідне творче пісенне змагання: між більш досвідченими у житті семипалатинцями та юними павлодарцями.
На честь щедрих господарів від павлодарців пролунала не менш щедра та всіма любима коляда «Добрий вечір тобі, пане господарю».
Особливо задоволеними та здивованими були семипалатинці від того, що молоді павлодарці знають і майстерно виконують не тільки ті пісні, що вивчили для виступу зі сцени, але й співанки, які були популярними та улюбленими для їхніх дідів та батьків.
Спостерігаючи за учасниками цих вечорниць, ловиш себе на думці: які ж вони різні за віком, але єдині в прагненні та натхненні відроджувати та підтримувати живучість родинного коріння, що єднає їх минуле і сьогодення. І тут невільно приходять на згадку тужливі слова Великого Тараса:
«Якби з ким сісти хліба з’їсти,
Промовить слово, то воно б,
Хоч і як-небудь на сім світі,
А все б таки якось жилось…»
І робиш оптимістичний висновок, що все ж таки повезло нам, казахстанцям, у міжнаціональному житті. Дякуючи феномену Асамблеї народу Казахстану і її керманичу – Президентові країни Нурсултану Абішовичу Назарбаєву, маємо милу нагоду розбудовувати навколо себе свою культуру, мову і традиції, звичаї своїх пращурів. А живучи в злагоді та спокої, маємо затишок під спільним шанираком і щедрий дастархан, за яким радо й впевнено бажаємо один одному добра та благополуччя, достатку і порозуміння.
То нехай так воно і буде, бо ми того варті!
* * *
Михайло ГОЛОВАНЧУК,
світлини Дениса БОГДАНА,
м.Павлодар |
|
|
Технології
