|
|
|
Різдвяні співи у Надіртишші | |
Ось і відлунали останні акорди – новорічних різдвяних свят, які вінчає Водохреща, або, як нерідко у народі це свято ще йменують – Йорданом або, Богоявленням господнім.
Думаю, що не помилюся, якщо зазначу, що свято Нового року навічно стало любими святом людей всіх націй та народностей, незважаючи на вік та віросповідання кожної людини в усіх куточках земної кулі.
Так склалося, що новорічні празники тісно межують з древнім, але ніколи не старіючим та вічно молодим святом християн – Різдвом Христовим.
Для початку все готово
Празник Різдва, є одним з найзнаменніших і найвеличніших празників православного церковного календаря, яким власне і започатковується рік.
Користуючись архівними матеріалами, історичною та художньою літературою, спогадами та переказами людей старшого віку, невільно робиш висновок, що так насичено, колоритно та мальовничо відзначали Різдво Христове переважно в Україні. Тому - то спілкуючись з земляками старшого віку, стосовно різдвяних свят, спостерігаєш, з яким запалом та любов’ю вони пригадують ці свята у своєму житті, жалкуючи, що тепер того не має і дуже бракує…
І з ними приходиться погоджуватися, бо й сам у далекі 50 – 60 роки був учасником тих чарівних святочних дійств, які залишилися у спогадах на все життя, бентежачи пам'ять і душу, на мить, переносячи у ті милі серцю незабутні і дорогі часи дитинства і юності.
Спостерігаючи за життям української громади Павлодарського Надіртишшя, аналізуючи діяльність її активу, невільно робиш висновок, що її активісти докладають чимало зусиль, розбудовуючи українську ідею навколо себе, відроджуючи традиції та звичаї українського народу на благодатній казахській землі.
Завдяки чисельним масовим заходам, які проводяться у обласному центрі силами місцевого товариства української культури ім.. Тараса Шевченка, інформаційним радіоіпередачам на обласному радіо, роботі Павлодарської Української церкви – сьогодні молодь і діти розпізнають тонкощі та деталі народних свят своїх дідів та батьків, безпосередньо приймаючи участь у їх, відродженні та популяризації.
Зібралася вся родина.
Тому то й не дивно, що у громаді, як старші так і молодші, обізнані зі святковими послідовністями та секретами головних свят православїя. Адже, починаючи з 1993 року шевченківці, щорічно відзначають свято величавого Різдва Христового, де зазвичай присутні колядки, щедрівки, засівання осель, кутя, дідух, веселий вертеп, богослужіння в Українській церкві. Усе це стало у павлодарців традиційним, хоча кожного року з’являються все нові та нові елементи і дійства.
ВІА бандуристів "Чарівні струни"
Нинішнє Різдво в українській громаді розпочала молодь із вокально-інструментального ансамблю бандуристів (ВІАб) «Чарівні струни», та вокальної групи «Чорнобривці», котрі на чолі із художнім керівником Галиною Підлипною, у святвечір прийшли з колядою в трудовий колектив зерновиробничої фірми «НОКО», де президентом, член товариства, меценат, Анатолій Главацький. У цей святочний надвечірній час у в затишному кафе – їдальні фірми, молодь співала колядки, виконувала українські різдвяні, народні пісні, акомпануючи на бандурах, беручи приклад зі своєї керівниці, пані Галини, яка для ноківців сама виконала під бандуру низку чудових співанок. Вдячні господарі крім дружніх оплесків, частували молодих колядників традиційними для свят вечора стравами: духмяною кутею, варениками, пиріжками до сметани та колоритним узваром.
Колядують дорослі, молодь, діти
Надзвичайно щасливим був господар фірми пан Анатолій, підкреслюючи своїм видом, мовляв, це ж мої земляки.
А в завершення, вручаючи кожному колядникові «вечерю» (харчовий набір), та обдаровуючи кожного виконавця грішми, хвилюючись та нишком втираючи сльозу радості, зазначив: - Тепер я радію, бо переконався, що наша громада стала надзвичайно заможною, маючи чисельний склад гарної талановитої молоді, яке будує українську справу навколо себе, приносячи моральне задоволення та натхнення людям різних націй та народностей. – Ну, а спів бандури на схилах Іртиша, то надзвичайна духовна подія у житті українців багатонаціонального Казахстану.
Пан Главацький також передав у цей вечір до громади гроші на купівлю ще однієї бандури, дізнавшись, що бандуристів є чотирнадцять, а красунь бандур, лише сім.
Настоятель Павлодарської Української греко Католицької Церкви під час літургії.
Але най напружена робота у перші дні Різдва припала настоятелеві тутешньої української церкви святих Петра і Павла отцю Ярославові. Відслуживши святкову Божу службу у своїй церковці, радіючи, що у цей надзвичайно морозний, але світлий ранковий час, значну частину парафіян складала українська молодь, він успів відправити святкові літургії для парафіян українських релігійних громад в селах Орловці, Трохимівці, Березівці, Шедиртах, котрі розкидані одне від одного на відстані 140 – 200 кілометрів. Але, не зва-жаючи на відстань та мороз, парох скрізь успів.
Ну, а у перший день Різдва, за традицією української громади було проведено масовий захід на честь народження Ісуса Христа. У цей день затишний концертний зал міського Будинку дружби, незважаючи навіть на додатково виставлені стільці, не зміг умістити усіх бажаючих.
Святково прибрана концертна заля стрічала гостей святковим пісне співом, який приємно лився з гучномовців, на авансцені величаво, прибрана в розкішно вишитий рушник Наталки Стинської з Вінниці, красувалася Матір Божа на руках із новонародженим Ісусиком. Іконі урочисто асистували розкішний Дідух, складений із колосків розкішної пшениці, привезених з ланів Іртишського району та вогники потріскуючих золотавих свічок. Усе це на фоні яскраво – кольорового тематичного різдвяного пано – задника. На кожному із крісел концертного залу лежав останній грудневий випуск тижневика «Українські новини», спеціально заказаний для цього заходу у редакції газети.
Учасники святочної зустрічі звикли, що після традиційних музичних позивних української громади, свято, як правило, відкривав знаний в області український народний хоровий колектив.
Вокальний гурт "Смерічка" з піснею "Сніг летить".
Танець, "Ми з України"
Але цього різдвяного вечора разом з легендою обласної асамблеї народу Казахстану, яким по праву являється український хоровий колектив товариства, вийшли і учасники молодіжного хорового колективу. Збірний хоровий колектив дорослих та молоді у 55 голосів виконав, під орудою художнього керівника Петра Маслія, низку колядок та різдвяних пісне співів. Серед яких: «Бог предвічний», «Різдво», «Ой радуйся земле», «Нова радість стала», «Свята ніч», «Добрий вечір тобі, пане господаре».
У ході святкової програми до присутніх із святковими вітаннями звернулися настоятель української церкви о. Ярослав, заступник голови обласної асамблеї народу Казахстану Ідіят Абдикаликов, голова місцевого українського товариства Михайло Парипса.
Особливо вагомий внесок у підготовку та проведення театралізованого заходу доклали співголови молодіжного крила товариства, Олена Стрюкова та Денис Богдан. Тому - то у цей вечір на сцені домінувала молодь, серед якої появилися нові виконавці, дуети, квартети, вокальні гурти і окремі виконавці.
Сашко Холматов. Марина Лавриненко, Олена Стрюкова, Олексій Жаріков, Костя Нємченко, Віка Яроша прочитали чимало різдвяних віршів, здравниць, розіграли тематичних сценок..
Своєрідним кумиром цього вечора стала солістка молодіжного гурту Юлія Клочан, котра емоціонально та на високому професійному рівні дебютувала з піснею «Голубка». Разом із сестрою Ганною, вдало виконали дві жартівливих українських співанок.
Сестри Юлія та ганна Клочан з піснею, "Ой у вишневому саду".
Удало вписалася в програму реп з фольклорною піснею «Туман яром…» у виконані тріо, Олександра Єгорова, Юлії Мальцевої і Ганни Колчан.
Глядачі тепло сприйняли та високо оцінили дебют вокального гурту хлопців, «Козаченьки», котрі артистично виконали пісню – шлягер, «Червона рута» і патріотично – ліричну пісню, «Україно».
Свій творчий внесок доклали до святкової програми і український хореографічний колектив товариства українськими танцями, «Ми веселі українці» і «Ми з України», чим викликали бурхливі овації глядацької аудиторії.
Прикрасою свята став виступ вокально - інструментального ансамблю бандуристів, «Чарівні струни» із восьми виконавців, котрі подарували слухачам спів бандури і українські народні пісні: «Цвіте терен», «Вечорниці – зоряниці», Несе Галя воду», «Бодай ся когут знудив».
Вокальний гурт "Козаченьки" з піснею "Україно".
Вдалими були і сольні пісні Ані Оразбаєвої, Юлі Маальцевої і ветерана пісенного мистецтва - Серіка Аринова.
Святково – урочистим видався фінал свята, де дует молодих солістів, Микита Єфімов і Юлія Клочан, з високою майстерністю та натхненням дебютували з піснею, «Молитва за Україну». А збірний хоровий колектив дорослих та молоді, продовжив «зажинок» дуету, піснею, «Гімн Батьківщини».
І завершився святковий вечір загальною щедрівкою – «Щедрий вечір».
Незважаючи, на те, що святочне дійство тривало понад дві години, учасники свята довго аплодували самодіяльним митцям, і особливо їх натхненникам: художньому керівникові та акомпаніаторові хорового колективу, Петрові Маслію, художньому керівнику і солістці ВІА бандуристів «Чарівні струни» Галині Підлипній, завідуючій українським відділенням школи національного відродження, адміністраторові школи бандуристів, Леоніді Рябініній, хореографу – Уляні Дьяченко. Тим, хто вклав свою душу, сили та уміння для утвердження українського народного мистецтва на теренах казахстанського краю.
А уже вечором, коли все міцніше кріпшав мороз, ватага дорослих колядників на чолі з отцем Ярославом, із дзвінками, баяном, різдвяною зіркою колядували у членів товариства і в першу чергу у тих, хто за станом здоров’я не міг прийняти участі у загальних заходах, колядки лунали у різних куточках обласного центру. Задоволення отримали і колядники і господарі. Особливо радий отець Ярослав. Адже вдалося наколядувати грошей, яких вистачить на придбання вугілля для опалення церкви до самої весняної пори.
Лунали колядки, щедрівки та розповіді про традиції наших пращурів по усій Павлодарській області і у день Василів, 14 січня, то постаралися редактор, Михайло Парипса та ведучі радіопередачі «Українська родина», Антоніна і Петро Маслії, підготувавши і випустивши в ефір чергову святкову програму на мережі обласного радіо.
Завершуючи свою розповідь про українське Різдво у місті на Іртиші, пригадую оптимістичні слова настоятеля місцевого українського храму, отця Ярослава, який оптимістично константував: - Слава Всевишньому, що дочекалися та відсвяткували нинішнє Різдво, дасть Бог дочекатися і до наступного різдвяного свята.
І подумалося, нехай збудуться побажання священика, адже всі ми цього бажаємо та жадаємо. Вірю, що воно так і буде.
* * *
Михайло Голованчук,
світлини Інни Парипси. |
|
|
Технології
