4.1. ѕсих≥чне здоров'¤ молод≥ та «ћ≤.

–езультати опитуванн¤ учн≥вськоњ молод≥ м.  иЇва в≥ком в≥д 10 до 16 рок≥в св≥дчать, що св≥домо чи п≥дсв≥домо учн≥в б≥льшою м≥рою турбують проблеми псих≥чного та соц≥ального здоров'¤, а проблеми пов'¤зан≥ з ф≥зичною складовою здоров'¤ ц≥кавл¤ть дещо менше. “ак, проблеми взаЇморозум≥н¤ з батьками та сп≥лкуванн¤ з ровесниками "дуже ц≥кавл¤ть" 69% та 58% та "трохи ц≥кавл¤ть" 23% ≥ 31% в≥дпов≥дно.

÷е можна по¤снити тим, що, напевне, назван≥ аспекти взаЇмод≥њ нав≥ть не розгл¤даютьс¤ п≥дл≥тками ¤к показники здоров'¤, але в той же час вони дл¤ них Ї дуже важливими. ÷е обумовлено процесами соц≥ально-психолог≥чного розвитку особистост≥. ѕроцес соц≥ал≥зац≥њ, що ≥нтенсивно в≥дбуваЇтьс¤ в п≥дл≥тковому в≥ц≥, висуваЇ перед учн¤ми нов≥ проблеми взаЇмод≥њ з ≥ншими людьми (¤к з дорослими, так ≥ з ровесниками). ≤ ц≥ проблеми стають дл¤ них досить ≥стотними.

–озгл¤даючи псих≥чне здоров'¤ ¤к складову частину «—∆, доц≥льно звернути увагу на фактори, ¤к≥ обумовлюють порушенн¤ псих≥чного здоров'¤ або викликають психолог≥чний дискомфорт. «а даними нац≥онального опитуванн¤ "—пос≥б житт¤ молод≥" психолог≥чний дискомфорт в≥дчуваЇ кожен 14-й п≥дл≥ток в≥ком 10 рок≥в, кожен 9-й Ц в≥ком 12 рок≥в та кожен 5-й Ц в≥ком 18 рок≥в.

ќчевидно, що в≥дчутт¤ задоволенн¤ собою, своЇю д≥¤льн≥стю, своњм м≥сцем в житт≥, стосунками з оточуючими людьми позитивно впливають на душевний стан ц≥Їњ людини, це допомагаЇ њй швидше адаптуватис¤ до оточуючого св≥ту, краще долати стреси, бути здоровшим ≥ працездатн≥шим.

¬нутр≥шн≥ психолог≥чн≥ проблеми ≥ м≥жособист≥сн≥ конфл≥кти призвод¤ть не лише до глибоких внутр≥шн≥х переживань, але й можуть стати причиною р≥зних захворювань, апат≥њ, пи¤цтва, наркоман≥њ ≥ нав≥ть суњциду. ≤ хоча оф≥ц≥йноњ статистики з цього питан¤ немаЇ, в≥домо, що в "критичних" в≥кових групах (зокрема, п≥дл≥ткових) чимала к≥льк≥сть випадк≥в неприродного в≥дходу з житт¤. ÷е та група людей, в ¤ких в≥дбуваютьс¤ серйозн≥ зм≥ни ц≥нн≥сно-нормативноњ структури особистост≥. ≤нтенсивн≥ процеси соц≥ал≥зац≥њ у п≥дл≥тк≥в (њхнЇ доросл≥шанн¤, усв≥домленн¤ ними цього, пошук сенсу житт¤, в≥ков≥ процеси тощо), можуть призводити до в≥дчутт¤ втрати сенсу житт¤ ≥ до подальших небажаних д≥й.

–озгл¤даючи причини по¤ви психолог≥чного дискомфорту у п≥дл≥тк≥в, необх≥дно звернути увагу на њхню, на перший погл¤д, об'Їктивну обумовлен≥сть, пов'¤зану з в≥ковими зм≥нами, ¤к≥ мають м≥сце в дан≥й груп≥. ”мовно це можна зазначити так. ќсобливий статус п≥дл≥ткового пер≥оду в розвитку дитини в≥дображено в його назвах: "перех≥дний", "переломний", "важкий", "критичний". ¬ них заф≥ксована складн≥сть ≥ важлив≥сть процес≥в розвитку, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в цьому в≥ц≥, пов'¤заних з переходом в≥д одн≥Їњ "епохи" житт¤ до ≥ншоњ. ѕерех≥д в≥д дитинства до дорослост≥ м≥стить основний зм≥ст ≥ специф≥чну в≥дм≥нн≥сть ус≥х стор≥н розвитку у цей пер≥од Ц ф≥зичноњ, моральноњ, розумовоњ, соц≥альноњ. Ќа вс≥х напр¤мах в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ ¤к≥сно нових утворень, з'¤вл¤ютьс¤ елементи дорослост≥ в результат≥ перебудови орган≥зму, самосв≥домост≥, стосунк≥в з дорослими ≥ товаришами, ≥нтерес≥в, п≥знавальноњ д≥¤льност≥. ÷е досить непрост≥ перетворенн¤, ¤к≥ можуть обумовлювати по¤ву серйозних психолог≥чних проблем у п≥дл≥тк≥в.

«м≥ни, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤, нер≥дко супроводжуютьс¤, з одного боку, по¤вою у самого п≥дл≥тка значних суб'Їктивних труднощ≥в р≥зного пор¤дку, а з ≥ншого - труднощ≥в у його вихованн≥ ≥ у взаЇмод≥њ з ним : п≥дл≥ток про¤вл¤Ї р≥зн≥ форми непослуху, протесту ≥ (вперт≥сть, груб≥сть, негатив≥зм, непок≥рн≥сть, скритн≥сть). ¬ даному випадку, можна говорити про ц≥лком реальн≥ про¤ви внутр≥шнього ≥ м≥жособист≥сного конфл≥кту.

–≥ст р≥зних орган≥в ≥ тканин ставить серйозн≥ вимоги до роботу серц¤. ¬оно також росте ≥ швидше, н≥ж кровоносн≥ судини. ÷е може бути причиною функц≥ональних порушень в д≥¤льност≥ серцево-судинноњ системи ≥ про¤вл¤тис¤ у вигл¤д≥ серцебитт¤, п≥двищенн¤ кров'¤ного тиску, бол≥в голови, запамороченн¤, швидкоњ втоми.

” п≥дл≥тковому в≥ц≥ в≥дбуваютьс¤ р≥зк≥ зм≥ни у внутр≥шн≥х органах, ¤к≥ пов'¤зан≥ з≥ зм≥нами у систем≥ активно д≥ючих залоз внутр≥шньоњ секрец≥њ, причому гормони щитовидноњ ≥ статевоњ залоз Ї, зокрема, катал≥заторами обм≥ну речовин.

ќск≥льки ендокринна ≥ нервова системи пов'¤зан≥ м≥ж собою, п≥дл≥тковий в≥к характеризуЇтьс¤, з одного боку, бурхливим спалахом енерг≥њ, а з ≥ншого - п≥двищеною чутлив≥стю до зовн≥шн≥х вплив≥в.

“ому розумова чи ф≥зична перевтома, тривале нервове напруженн¤, афекти, сильн≥ негативн≥ емоц≥йн≥ переживанн¤ (страх, гн≥в, образа) можуть бути причинами ендокринних порушень (тимчасове припиненнн¤ менструального циклу, розвиток г≥пертон≥њ ≥ функц≥ональних розлад≥в нервовоњ системи). ÷е про¤вл¤Їтьс¤ у п≥двищен≥й роздратованост≥, послабленн≥ стримувальних механ≥зм≥в, втом≥, розс≥¤ност≥, пад≥нн≥ продуктивност≥ прац≥, розлад≥ сну.

” п≥дл≥тковому в≥ц≥ втрачаЇтьс¤ на¤вний в дитинств≥ баланс в д≥¤льност≥ ендокринноњ ≥ нервовоњ системи, а новий лише встановлюЇтьс¤. ÷¤ перебудова в≥дбиваЇтьс¤ на внутр≥шн≥х станах, реакц≥¤х, настроњ п≥дл≥тка ≥ часто Ї основою його загальноњ вр≥вноваженост≥ чи роздратованост≥, вибуховост≥, збудженост≥, руховоњ активност≥, пер≥одичноњ апат≥њ, в'¤лост≥.

—татеве дозр≥ванн¤ ≥ зрушенн¤ у ф≥зичному розвитку мають неаби¤ке значенн¤ при по¤в≥ нових психолог≥чних утворень. ѕо-перше, ц≥ дуже в≥дчутн≥ дл¤ самого п≥дл≥тка зм≥ни робл¤ть його об'Їктивно б≥льш дорослим ≥ Ї одним ≥з джерел в≥дчутт¤ власноњ дорослост≥, ¤ке зТ¤вл¤Їтьс¤ грунтуючись на у¤вленн≥ про свою схож≥сть з дорослими. ѕо-друге, статеве дозр≥ванн¤ стимулюЇ розвиток ≥нтересу до протилежноњ стат≥, по¤ву нових в≥дчутт≥в, почутт≥в та переживань. ћ≥ра внутр≥шньоњ зайн¤тост≥ ≥ зосередженост≥ п≥дл≥тка на нових в≥дчутт¤х ≥ переживанн¤х, њхнЇ м≥сце в його житт≥ визначаЇтьс¤ ¤к широкими соц≥альними умовами, так ≥ конкретними ≥ндив≥дуальними обставинами житт¤ п≥дл≥тка, особливост¤ми його вихованн¤ ≥ сп≥лкуванн¤.

Ќегативно впливати на житт¤, повед≥нку п≥дл≥тка можуть книги ≥ к≥ноф≥льми, призначен≥ лише дл¤ дорослих. ¬се це разом, а також розмови з ровесниками про проблеми коханн¤ ≥ стат≥ провокують розвиток п≥двищеного ≥нтересу до ≥нтимного боку людських стосунк≥в, еротичних тенденц≥й ≥ ранньоњ сексуальност≥. Ќормою дл¤ п≥дл≥тк≥в обох статей Ї пробудженн¤ перших романтичних почутт≥в.

 ардинальн≥ зм≥ни у структур≥ особистост≥ дитини, ¤ка вступаЇ в п≥дл≥тковий в≥к, визначаютьс¤ ¤к≥сним зрушенн¤м у розвитку самосв≥домост≥, що призводить до порушенн¤ попередн≥х в≥дносин м≥ж дитиною ≥ середовищем. ƒом≥нуючим ≥ специф≥чним новоутворенн¤м в особистост≥ п≥дл≥тка Ї у¤вленн¤ про себе, ≥ вже не ¤к про дитину. ѕ≥дл≥ток починаЇ в≥дчувати себе вже дорослим, прагне бути ≥ вважатис¤ дорослим. ѕ≥дл≥ток заперечуЇ свою приналежн≥сть до д≥тей, але у нього ще немаЇ в≥дчутт¤ справжньоњ, повноц≥нноњ дорослост≥, хоча Ї потреба, щоб його визнали дорослим оточуюч≥.

¬≥дчутт¤ дорослост≥ може зТ¤витис¤ в результат≥ усв≥домленн¤ ≥ оц≥нки зрушень у ф≥зичному розвитку ≥ статевому дозр≥ванн≥, ¤к≥ Ї досить в≥дчутними дл¤ п≥дл≥тка ≥ робл¤ть його доросл≥шим об'Їктивно, але лише у власному у¤вленн≥. Ќаростаюча акселерац≥¤ створюЇ умови дл¤ б≥льш ранньоњ, н≥ж у попередн≥ роки, по¤ви у дитини цього нового самов≥дчутт¤ ≥ власноњ самооц≥нки.

≤нш≥ джерела актив≥зац≥њ в≥дчутт¤ дорослост≥ - соц≥альн≥. ¬оно може бути обумовлено тим, що дитина у стосунках з дорослими об'Їктивно не займаЇ статусу дитини, вона працюЇ, маЇ серйозн≥ обов'¤зки. ƒов≥ра дорослих ≥ ранн¤ самост≥йн≥сть робл¤ть дитину дорослою не лише в соц≥альному, а й в суб'Їктивному план≥. ¬≥дчутт¤ дорослост≥ може розвиватис¤ в результат≥ ви¤вленн¤ дитиною схожост≥ за одним чи к≥лькома параметрами м≥ж собою ≥ людиною, ¤ку в≥н вважаЇ дорослою (схож≥сть в знанн¤х, вм≥нн¤х, сил≥, спритност≥, см≥ливост≥ та ≥н.); чим б≥льше момент≥в схожост≥ тим б≥льше п≥дстав дл¤ в≥дчутт¤ власноњ дорослост≥. ¬оно формуЇтьс¤ ≥ через сп≥лкуванн¤ з б≥льш дорослими (в у¤вленн≥ дитини) товаришами, ¤к≥ ставл¤тьс¤ до нього ¤к до р≥вного.

ѕочутт¤ дорослост≥ в≥дображаЇ нову життЇву позиц≥ю п≥дл≥тка у ставленн≥ до себе, до людей ≥ до св≥ту, визначаЇ його повед≥нку, прагненн¤, переживанн¤ ≥ афективн≥ реакц≥њ, серед ¤ких особливе м≥сце займаЇ самосв≥дом≥сть.

—амосв≥дом≥сть Ц складна психолог≥чна структура, ¤ка включаЇ в себе так≥ особлив≥ компоненти: по-перше, усв≥домленн¤ своЇњ тотожност≥, по-друге, усв≥домленн¤ власного "¤", ¤к активного, д≥¤льн≥сного начала, по-третЇ, усв≥домленн¤ своњх псих≥чних властивостей ≥ характеристик, ≥ по-четверте, певну систему соц≥ально-моральних самооц≥нок. ¬с≥ ц≥ елементи функц≥онально ≥ генетично пов'¤зан≥ один з одним, але формуютьс¤ вони неодночасно. «ародки усв≥домленн¤ тотожност≥ ви¤вл¤ютьс¤ вже у немовл¤т, усв≥домленн¤ "¤" - приблизно з трьох рок≥в, усв≥домленн¤ своњх психолог≥чних властивостей ≥ самооц≥нка набувають найб≥льшого значенн¤ в п≥дл≥тковому ≥ юнацькому в≥ц≥. јле оск≥льки вс≥ ц≥ компоненти взаЇмопов'¤зан≥, збагаченн¤ одного з них незворотньо видозм≥нюЇ всю систему.

—ерйозний вплив на формуван¤ "я-концепц≥њ", на самоусв≥домленн¤ ≥ на особист≥сть в ц≥лому маЇ той соц≥альний досв≥д, ¤кий маЇ людина: досв≥д взаЇмов≥дносин з ≥ншими людьми, њхн≥ вчинки, њхн¤ думка про нього.

Ѕагато проблем, ¤к≥ серйозно впливають на житт¤ п≥дл≥тка, Ц це результат його негативного дит¤чого досв≥ду (можна звернутис¤ до ‘рейда).

ѕ≥дл≥ткам було поставлене запитанн¤ "як часто в твоњй груп≥ мали м≥сце випадки жорстокого ставленн¤ ≥ знущанн¤ над тобою?" ¬ар≥антами в≥дпов≥д≥в були так≥: 0 - н≥коли, 1 - ≥нод≥, 2 - часто, 3 - дуже часто, Ѕазуючись на основ≥ розрахунк≥в середнього арифметичного значенн¤ по вьому масиву були одержан≥ результати, ¤к≥ св≥дчать про те, що найчаст≥ше таке ставленн¤ мало м≥сце з боку однокласник≥в - 0,4232; старших брат≥в ≥ сестер - 0,3911; батьк≥в - 0,2248.

ѕор≥внюючи в≥дпов≥д≥ п≥дл≥тк≥в, ¤к≥ в≥дчувають внутр≥шн≥й дискомфорт з в≥дпов≥д¤ми тих, хто його не в≥дчуваЇ, можна було пом≥тити, що:

Ц перш≥ практично вдв≥ч≥ част≥ше переживають в житт≥ назван≥ неприЇмн≥ ситуац≥њ;

Ц вони особливо страждали з вини не лише однокласник≥в, старших брат≥в ≥ сестер, батьк≥в, але також ≥ з вини незнайомих ровесник≥в, вчител≥в та ≥нших ос≥б.

“обто, можна пом≥тити, що почутт¤ дискомфорту, ¤ке п≥дл≥тки в≥дчувають в даний момент, певною м≥рою обумовлено њхн≥ми образами, проблемами в минулому, нерозум≥нн¤м ≥ жорсток≥стю, з ¤кими вони стикалис¤ вдома, в школ≥, у сп≥лкуванн≥ з ровесниками.

ѕ≥дл≥ток з притаманним йому прагненн¤м самоствердженн¤, ви¤вл¤Ї величезний ≥нтерес до власного "¤" ≥ його ¤костей. «окрема, в≥н майже ц≥лком по-новому починаЇ сприймати св≥й ф≥зичний обм≥н, своЇ т≥ло.

ѕриск≥пливо вивчаючи свою зовн≥шн≥сть, ¤ка зм≥нюЇтьс¤, юнаки ≥ д≥вчата часто в≥дчувають сильне хвилюванн¤ з цього приводу. Ѕагато хто хот≥в би зм≥нити свою зовн≥шн≥сть. ќсобливо важливими дл¤ них Ї так≥ ¤кост≥, в≥д ¤ких залежить престиж ≥ попул¤рн≥сть серед ровесник≥в.

Ѕагатьох п≥дл≥тк≥в хвилюЇ маленький (великий) зр≥ст, повнота, прищ≥ на обличч≥ ≥ ≥н. ќсобливо важк≥ переживанн¤ випадають на долю п≥зно дозр≥лих хлопчик≥в; затримка по¤ви вторинних статевих ознак не лише знижуЇ њхн≥й престиж серед ровесник≥в, але й породжуЇ в≥дчутт¤ власноњ неповноц≥нност≥.

÷≥ переживанн¤, ¤к правило, п≥дл≥тки тримають в таЇмниц≥. ќбраз власного т≥ла Ї набагато важлив≥шим компонентом юнацькоњ самосв≥домост≥, н≥ж, ¤к це, зазвичай, вважають доросл≥.

ѕоказник психолог≥чного дискомфорту, ¤кий визначають опитан≥ п≥дл≥тки ≥ молодь, найб≥льш характерний дл¤ 15-16 р≥чних (приблизно 18% опитаних вказали на його на¤вн≥сть) ≥ 18 р≥чних (20% опитаних). ” юнак≥в ≥ д≥вчат в≥н практично однаковий. ÷ей фактор не Ї дом≥нуючим ризиком дл¤ здоров'¤ молод≥, однак його насл≥дки можуть бути наст≥льки серйозними, що на нього не можна не зважати.

якщо самосв≥дом≥сть ≥ самооц≥нка маленьких д≥тей в≥дтворюЇ, ¤к правило, ту оц≥нку, ¤ку вони мають в≥д батьк≥в та ≥нших авторитетних дорослих, то процес доросл≥шанн¤ дитини супроводжуЇтьс¤ переор≥Їнтац≥Їю на самооц≥нку.

ќднак образи власного "я", ¤к≥ формуютьс¤, Ї складними ≥ неоднозначними. “ут ≥ реальне "я" (¤ким ¤ бачу себе в даний момент), ≥ ≥деальне "я" (¤ким ¤ повинен стати, виход¤чи з≥ своњх моральних принцип≥в) ≥ фантастичного "я" (¤ким ¤ б хот≥в бути, ¤кщо б все було можливо), ≥ ц≥лий р¤д ≥нших у¤вних "я". Ќав≥ть св≥дом≥сть зр≥лоњ особиситост≥ не Ї в≥льною в≥д суперечностей, ≥ не вс≥ самооц≥нки Ї адекватними.

ѕ≥дл≥тки вкрай чутлив≥ до думки оточуючих про себе ≥ дуже хворобливо њњ сприймають. —проби ж п≥знати себе шл¤хом самоспостереженн¤ ≥ самоспогл¤данн¤ м≥ст¤ть в соб≥ небезпеку само≥зол¤ц≥њ, в≥дх≥д в≥д д≥йсност≥ в у¤вний св≥т мр≥њ.

¬нутр≥шн≥й св≥т п≥дл≥тк≥в при вс≥й його у¤вн≥й безтурботност≥ досить складний ≥ тенд≥тний. јдже сам≥ норми псих≥чного здоров'¤ у них дещо ≥нш≥, н≥ж у дорослих.

” юнак≥в ≥ д≥вчат посилюЇтьс¤, пор≥вн¤но з молодшим в≥ком, загальний р≥вень тривожност≥. —аме на п≥дл≥тковий пер≥од припадаЇ немало випадк≥в деперсонал≥зац≥њ ≥ псих≥чного в≥дчуженн¤.

–озставанн¤ з дитинством часто переживаЇтьс¤ ¤к в≥дчутт¤ ¤коњсь втрати, нереальност≥ власного "я", самотност≥, незрозум≥лост≥ тощо (почасти маЇ м≥сце в≥кова криза).

¬ин¤тково важлива риса особистост≥, ¤ка в б≥льшост≥ випадк≥в закладаЇтьс¤ в ранн≥й юност≥, - самоповага, тобто узагальнена самооц≥нка, ступ≥нь прийн¤тт¤ або неприйн¤тт¤ себе ¤к особистост≥.

Ќа формуванн¤ самоповаги впливаЇ багато чинник≥в, д≥¤ ¤ких ви¤вл¤Їтьс¤ вже в ранньому дитинств≥: ставленн¤ батьк≥в, соц≥альний стан, середовище ровесник≥в та ≥н. ” юност≥ у зв'¤зку з≥ зм≥ною попередньоњ системи ц≥нностей ≥ новим усв≥домленн¤м своњх особист≥сних ¤костей у¤вленн¤ про власну особист≥сть п≥ддаЇтьс¤ перегл¤ду ≥ пом≥тно завищуЇтьс¤, що досить часто дратуЇ дорослих (та й ровесник≥в також), зумовлюЇ конфл≥кти та розчаруванн¤.

«вичайно, складн≥ проблеми самовизначенн¤ п≥дл≥ток вир≥шуЇ не один, а у сп≥лкуванн≥ з батьками, ровесниками, вчител¤ми, хоча при цьому простежуютьс¤ труднощ≥ у сп≥лкуванн≥.

÷их труднощ≥в у сп≥лкуванн≥ дорослого ≥ п≥дл≥тка може ≥ не бути, ¤кщо стосунки м≥ж ними будуютьс¤ за певним типом в≥дносин дорослих - дружн≥х, зм≥стовного сп≥вроб≥тництва з характерними дл¤ них результатами взаЇмноњ поваги, дов≥ри, допомоги. ƒл¤ п≥дл≥тка необх≥дним Ї розум≥нн¤ з боку дорослого.

¬ласне сп≥вроб≥тництво дозвол¤Ї дорослому поставити п≥дл≥тка у роль свого пом≥чника ≥ товариша в р≥зних справах ≥ зан¤тт¤х, а самому стати дл¤ нього зразком ≥ другом. ѕри цьому збер≥гаЇтьс¤ або нав≥ть зростаЇ авторитет дорослого, а, отже, ≥ м≥ра дов≥ри до нього з боку п≥дл≥тка.  оли ж дорослий (батько, вчитель) опин¤Їтьс¤ в рол≥ нос≥¤ вимог морал≥, послуху ≥ повноњ покори, в≥н стаЇ неприйн¤тним дл¤ п≥дл≥тка, тому що дл¤ нього неприйн¤тною Ї сама ц¤ мораль, а не даний конкретний дорослий (правда, ≥нод≥ може мати м≥сце ≥ персонал≥зац≥¤). ¬ласне тому п≥дл≥тки бувають грубими з незнайомими дорослими, ¤к≥ робл¤ть њм зауваженн¤. ј зв≥дси "раптом" починаЇтьс¤ непорозум≥нн¤ ≥ конфл≥кти п≥дл≥тк≥в з близькими та вчител¤ми.

ѕ≥дл≥тковий в≥к найб≥льш "колективний" в≥к. ≤нод≥ молодшому п≥дл≥тку досить просто брати участь в колективному житт≥, бути з ≥ншими. ј ось старшокласнику важлив≥шим за все Ї змога бути прийн¤тим ровесниками, в≥дчувати себе потр≥бним у груп≥, користуватис¤ в н≥й певним престижем ≥ авторитетом.

Ќизький статус в колектив≥, ¤к правило, корелюЇ з високим р≥внем тривожност≥. ѕ≥дл≥тки, ¤к≥ непопул¤рн≥ у ровесник≥в, част≥ше, н≥ж ≥нш≥, хот≥ли б зм≥нити свою особист≥сть.

” п≥дл≥тк≥в дуже ¤скраво ви¤вл¤Їтьс¤ прагненн¤ до сп≥лкуванн¤ з ровесниками, бажанн¤ мати близьких друз≥в, бути визнаним ровесниками. ÷е стаЇ найважлив≥шою потребою. Ќеблагополучч¤ у стосунках з однокласниками, в≥дсутн≥сть друз≥в або руйнуванн¤ дружби породжують важк≥ переживанн¤, розц≥нюютьс¤ ¤к особиста драма.

ѕричиною неблагополучч¤ у стосунках п≥дл≥тк≥в часто буваЇ завищена самооц≥нка, ¤ка робить п≥дл≥тка несприйн¤тливим до критики ≥ вимог товариш≥в. ” Унепопул¤рнихФ ≥ Ув≥дчуженихФ класом п≥дл≥тк≥в самооц≥нка часто буваЇ завищеною.

–озширенн¤ д≥апазону сп≥лкуванн¤ ≥ ускладненн¤ життЇд≥¤льност≥ п≥дл≥тк≥в призводить до того, що число груп ≥ колектив≥в, до ¤ких в≥н належить чи на ¤к≥ в≥н ор≥ЇнтуЇтьс¤, з ¤кими сп≥вв≥дносить своњ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ ≥ самооц≥нки (референтн≥ групи), значно зростаЇ. ÷е ≥ орган≥зован≥ шк≥льн≥ колективи, ≥ орган≥зован≥ позашк≥льн≥ колективи (спортивн≥ товариства, клуби, гуртки), ≥ неформальн≥, стих≥йн≥ групи ≥ компан≥њ, ¤к≥ утворюютьс¤ у процес≥ м≥жособист≥сного сп≥лкуванн¤.

¬же сама множинн≥сть груп не може не створювати певних рольових конфл≥кт≥в, ставл¤чи особист≥сть перед питанн¤м, що дл¤ нењ Ї важлив≥шим, ¤кщо, наприклад, потр≥бно вибирати м≥ж обов'¤зками стосовно спортивного товариства чи школи. ѕитанн¤ може ускладнюватис¤ ще й тим, що вимоги р≥зних груп можуть суперечити одна одн≥й.

Ќеблагополучч¤ у стосунках з однокласниками штовхаЇ п≥дл≥тка на пошуки товариш≥в ≥ друз≥в за межами школи. як правило, в≥н њх знаходить, ≥ вони Ї дл¤ нього досить авторитетними особистост¤ми, хоча цей вплив не завжди Ї позитивним.

јле нав≥ть без протисто¤нн¤ школа та ≥нш≥ орган≥зован≥ форми сп≥лкуванн¤ не зн≥мають проблеми потреби дл¤ п≥дл≥тка стих≥йних, неформальних груп, чи компан≥њ при¤тел≥в, ¤к≥ складаютьс¤ в школ≥, чи вуличного товариства.

Ќа в≥дм≥ну в≥д класних колектив≥в, стих≥йн≥ групи, ¤к правило, р≥знов≥ков≥ ≥ б≥льшою м≥рою зм≥шан≥ за св≥домим складом (в них беруть участь не лише школ¤р≥). Ўирота складу плюс в≥дсутн≥сть пост≥йноњ оп≥ки дорослих, в≥д ¤коњ нер≥дко страждають п≥дл≥тки в орган≥зованих групах, робл¤ть приналежн≥сть до таких груп особливо привабливою.

≤ ¤кщо у п≥дл≥тк≥в стих≥йн≥ групи н≥би доповнюють внутр≥шньошк≥льн≥ колективи ≥ л≥дерами тих ≥ ≥нших Ї одн≥ й т≥ ж д≥ти, то в старших класах ситуац≥¤ зм≥нюЇтьс¤. ѕрестиж юнака у вуличн≥й груп≥ часто перебуваЇ у зворотному в≥дношенн≥ до його статусу в шк≥льному клас≥ ≥ навпаки.

÷е створюЇ серйозн≥ проблеми. ÷≥нност≥, ¤к≥ цементують вуличн≥ групи, ≥нод≥ бувають антисоц≥альними, а л≥дерство в них належить не кращим д≥т¤м. “рапл¤Їтьс¤, що групи переростають у злочинн≥ угрупованн¤ або хул≥ганськ≥ ватаги.

ƒосить чималу шкоду завдаЇ при цьому юнацька в≥кова конфл≥ктн≥сть. ѕрагнучи набути незалежност≥ в≥д старших, юнак шукаЇ опори ≥ п≥дтримки у товариств≥ ровесник≥в. јле внутр≥шньо в≥н ще не став самост≥йним, легко п≥ддаЇтьс¤ нав≥юванню ≥ псих≥чному зараженню. ¬≥дчутт¤ приналежност≥ до групи, особливо, ¤кщо цю приналежн≥сть треба в≥дстоювати, дл¤ нього ≥нколи важлив≥ше, н≥ж зм≥ст тих ц≥нностей, на ¤ких будуЇтьс¤ сама група.

“обто по¤ва нових ≥нтерес≥в, нових груп сп≥лкуванн¤, змога належати до них чи н≥ Ц все це породжуЇ р¤д психолог≥чних проблем, з ¤кими стикаЇтьс¤ п≥дл≥ток. ÷≥ проблеми можуть вар≥юватис¤ в≥д внутр≥шньоособист≥сних переживань ≥ комплекс≥в п≥дл≥тка до м≥жособист≥сних конфл≥кт≥в з ровесниками ≥ дорослими, аж до дев≥антноњ (антисоц≥альноњ) повед≥нки п≥дл≥тка.

—ильн≥ нервов≥ переживанн¤ у цьому в≥ц≥ негативно впливають на загальний стан п≥дл≥тк≥в ≥ молод≥. ¬ цей же час, ¤к показують результати нац≥онального опитуванн¤ молод≥, ситуац≥¤ переживанн¤ сильних нервових зрушень в м≥ру доросл≥шанн¤ зустр≥чаЇтьс¤ все част≥ше. якщо 15 р≥чн≥ п≥дл≥тки вважають, що сильн≥ нервов≥ напруженн¤ у них трапл¤ютьс¤ "дуже р≥дко" (401% опитаних), то вже з 16 ≥ до 21 року зростаЇ число ос≥б, ¤к≥ "≥нод≥" (до 49% опитаних в 21 р≥к) в≥дчувають таке напруженн¤.

¬ старших в≥кових групах молод≥ також зростаЇ процент ос≥б, ¤к≥ "пост≥йно" в≥дчувають сильну нервову напругу (з 2% в 15 рок≥в до 6% опитаних 19 рок≥в). ќдночасно зменшуЇтьс¤ процент тих, хто "н≥коли" не в≥дчуваЇ нервовоњ напруги (з 11% в 15 рок≥в до 3% в 21 р≥к).

ћожна говорити про ¤вну тенденц≥ю зростанн¤ стану нервовоњ напруги, ¤ка супроводжуЇ становленн¤ особистост≥ молод≥. ѕосиленн¤ нервовоњ напруги, в свою чергу, призводить до неблагополучного псих≥чного стану ≥ ф≥зичного нездоров'¤.

÷≥кавою Ї також корел¤ц≥¤ показник≥в сильноњ нервовоњ напруги у тих, хто в≥дчуваЇ внутр≥шн≥й дискомфорт ≥ хто його не в≥дчуваЇ. ѕор≥внюючи тих, хто в≥дчуваЇ внутр≥шн≥й дискомфорт, з тими, хто його не в≥дчуваЇ, можна зауважити, що сильну нервову напругу часто в≥дчувають т≥, хто в≥дчуваЇ дискомфорт (30% проти 15% у тих, хто його не в≥дчуваЇ). ”дв≥ч≥ част≥ше перш≥ (4% проти 2%) пост≥йно переживають сильне нервове напруженн¤, при в≥дпов≥д≥ "дуже р≥дко" значна перевага тих, хто не в≥дчуваЇ дискомфорту (35% проти 20%).

ќтже, розгл¤нут≥ особливост≥ п≥дл≥ткового в≥ку зумовлюють розвиток р≥зних проблемних внутр≥шн≥х стан≥в: стрес≥в, фрустрац≥й, дев≥ац≥њ, агрес≥њ, розчаруванн¤ й апат≥њ. ¬с≥ вони обумовлюють нездоровий ф≥зичний стан п≥дл≥тк≥в, вс≥ вони також Ї його показниками ≥ водночас факторами по¤ви р≥зних захворювань.

«а даними ¬ќќ«, 45% ус≥х захворювань пов'¤зан≥ з≥ стресом, а де¤к≥ спец≥ал≥сти вважають, що ц¤ цифра нав≥ть удв≥ч≥ б≥льша. ƒл¤ п≥дл≥тк≥в, чий орган≥зм формуЇтьс¤, стан стресу Ї особливо небезпечним. “обто, над≥њ, ¤к≥ не збулис¤, невизначен≥сть, м≥жособист≥сн≥ конфл≥кти та ≥нш≥ проблеми можуть стати причиною серйозних захворювань ще в молодост≥.

—трес, актив≥зуючи перш за все симпатичну нервову систему (¤ка Ї посередником м≥ж зовн≥шн≥ми впливами ≥ станом внутр≥шн≥х орган≥в), обумовлюЇ рефлекторну активац≥ю кори наднирник≥в ≥ "вторинний" викид в кров адренал≥ну ≥ норадренал≥ну. —тан, ¤кий розвиваЇтьс¤ при цьому, характеризуЇтьс¤ п≥двищенн¤м артер≥ального тиску, звуженн¤м судин, почаст≥шанн¤м пульсу ≥ диханн¤, п≥двищенн¤м р≥вн¤ холестерину.

„асте повторенн¤ цих реакц≥й може призвести до розвитку г≥пертон≥њ, виразки шлунка та ≥нших уражень внутр≥шн≥х орган≥в. јле ≥ цими факторами шк≥длива д≥¤ стресу не вичерпуЇтьс¤. ѕри досить сильних, частих стресах в реакц≥ю додатково вт¤гуютьс¤ ендокринн≥ системи, д≥¤ ¤ких Ї б≥льш тривалою ≥ може негативно впливати на внутр≥шн≥ органи. ѓхн¤ актив≥зац≥¤ п≥двищуЇ р≥вень розвитку ≥нфаркту м≥окарда, п≥двищуЇ активн≥сть щитивидноњ залози тощо.

¬пливаЇ стрес ≥ на по¤ву алерг≥чних захворювань. Ќаприклад, в≥дом≥ випадки, коли с≥нна лихоманка може не розвиватис¤ в умовах комфорту, але ¤скраво про¤вл¤тис¤ при стресовому впливов≥. “иповою "м≥шенню" стресу Ї шк≥ра.

Ќапруженн¤ м'¤з≥в, пов'¤зане з≥ стресом, зумовлюЇ р≥зн≥ патолог≥чн≥ симптоми: бол≥ голови, бол≥ в по¤сниц≥, м'¤зах шињ. Ѕ≥ль в м'¤зах може зТ¤витис¤ ≥ в≥д накопиченн¤ в них продукт≥в обм≥ну при тривалому напруженн≥. ≤снують досл≥дженн¤, ¤к≥ св≥дчать про можливост≥ впливу стресу на розвиток ≥ прот≥канн¤ ревматоњдних артрит≥в.

÷≥каво, що стреси необов'¤зково призвод¤ть до таких насл≥дк≥в. ѕосилений викид адренал≥ну ≥ норадренал≥ну в кров необх≥дний дл¤ швидкого розвитку м'¤зевоњ активност≥. ” повс¤кденному житт≥ стрес част≥ше всього взагал≥ не вимагаЇ в≥д п≥дл≥тка енерг≥йних ф≥зичних д≥й, потреби швидкого придушенн¤ активност≥, н≥ж њњ про¤ву, Ц ≥ в результат≥ вражаютьс¤ внутр≥шн≥ органи.

якщо п≥сл¤ кожного стресу зд≥йснювати ф≥зичну активн≥сть, надлишок адренал≥ну ≥ норадренал≥ну буде витрачено на њњ забезпеченн¤, ≥ стрес може не мати шк≥дливих насл≥дк≥в (ус≥м добре в≥дома заспок≥йлива д≥¤ прогул¤нки, б≥гу, плаванн¤, спортивних ≥гор).

“аким чином, ф≥зична активн≥сть - необх≥дний ≥ д≥Ївий захист проти розвитку дистресу. јле њњ недостатньо. ≤ншим, таким же необх≥дним засобом захисту, спр¤мованим на зниженн¤ загальноњ чутливост≥ до стрес≥в, Ї релаксац≥¤. ’оча њњ сл≥д вм≥ти зд≥йснювати.

—ерйозн≥сть ситуац≥њ, ¤ка розгл¤даЇтьс¤, п≥дтверджуЇ той факт, що в результат≥ опитуванн¤ д≥тей ≥ молод≥ ви¤влено: найзначн≥шим ризиком з позиц≥њ «—∆ дл¤ вс≥х в≥кових груп Ї в≥дсутн≥сть ф≥зичноњ активност≥ (приблизно 50% опитаних). ÷ей показник дещо вищий у чолов≥к≥в у пор≥вн¤н≥ з ж≥нками.

“аке негативне сполученн¤ дозвол¤Ї робити невт≥шн≥ висновки ≥ прогнози стосовно здоров'¤ молод≥, що й п≥дтверджуЇ реальн≥сть.

якщо запоб≥жн≥ заходи не приймаютьс¤ або ви¤вл¤ютьс¤ недостатн≥ми, а стреси повторюютьс¤, призвод¤чи до почутт¤ безпорадност≥, в≥дчаю, то розвиваЇтьс¤ дистрес - так зван≥ психоматичн≥ захворюванн¤ (враженн¤ окремих орган≥в чи систем) або загальна слаб≥сть, поганий настр≥й ≥ т.≥н.

Ќе про¤вл¤ючись в ¤кому-небудь конкретному захворюванн≥, хрон≥чн≥ стреси можуть призводити до пост≥йно пригн≥ченого настрою. ѕогана працездатн≥сть, в'¤л≥сть, пасивн≥сть, безсонн¤ чи неглибокий, неспок≥йний сон - все це сл≥ди д≥¤льност≥ дистресу. “акий стан јв≥ценна характеризував ¤к "не здоровий, але ≥ не хворий". Ќа цьому фон≥ про¤вл¤ютьс¤ перех≥дн≥ (хоча ≥нод≥ вони сприймаютьс¤ ¤к ознаки серйозного захворюванн¤) серцев≥ недуги, част≥ головн≥ бол≥, безсонн¤, в≥дчутт¤ жахливоњ втоми ("¤к в≥джата цитрина"), особливо воно сильне вранц≥. ¬ажке засинанн¤ ≥ ще б≥льш бол≥сне пробудженн¤. Ќер≥дко - в≥дчутт¤ "тупоњ стискаючоњ туги, ¤ка находить на людину в передчутт≥ загадковоњ ≥ н≥чим невмотивованоњ загрози, безпредметноњ нудьги, ¤ка сама себе п≥дживлюЇ, майже в≥дчутноњ". «Т¤вл¤Їтьс¤ в≥дчутт¤, що житт¤ Ц це т¤гар.

ћожливий ≥ ≥нший вар≥ант розвитку дистресу. ѕост≥йн≥ в≥дчутт¤ загрози, присутн≥сть "суперника за спиною", в≥дчутт¤ недоброзичливост≥ оточуючого св≥ту до пори до часу може вт≥люватис¤ в надм≥рно п≥двищен≥й активност≥. “ака активн≥сть на в≥дм≥ну в≥д спогл¤дальноњ активност≥ маЇ вигл¤д погон≥ за усп≥хом, а насправд≥ Ц це втеча в≥д страху перед у¤вною поразкою в боротьб≥ за "м≥сце п≥д сонцем".

ƒо схожих результат≥в призводить ≥ так званий стан фрустрац≥њ (тобто, в≥дчутт¤ неможливост≥ - реальне або у¤вне - дос¤гненн¤ чого-небудь), ¤кий досить характерний дл¤ п≥дл≥ткового в≥ку.

Ќадм≥рна практичн≥сть по в≥дношенню до себе, до ≥нших, до оточуючого св≥ту, негативний досв≥д взаЇмод≥њ ≥ дос¤гненн¤ результату, страхи ≥ побоюванн¤ часто обумовлюють стан фрустрац≥њ у п≥дл≥тка (певною м≥рою його можна розгл¤дати ¤к стресовий стан). ≤ ¤к насл≥док може мати м≥сце агресивна, дев≥антна повед≥нка або заглибленн¤ в себе, апат≥¤, втрата ≥нтересу до житт¤.

Ќа псих≥чну вр≥вноважен≥сть (¤к складову способу житт¤ молод≥) р≥зною м≥рою впливають р≥зноман≥тн≥ джерела ≥нформац≥њ. Ќа думку опитаних спец≥ал≥ст≥в, найб≥льш позитивний вплив чин¤ть позашк≥льн≥ заклади (тобто, т≥ орган≥зац≥њ, де п≥дл≥тка розум≥ють, позитивно сприймають, ви¤вл¤ють до нього повагу тощо; тут умови найб≥льш спри¤тлив≥ дл¤ вр≥вноваги псих≥чного стану п≥дл≥тка).

ѕозитивно впливають також на вр≥вноважен≥сть п≥дл≥тка ровесники тому що тут взаЇмод≥¤ ≥ взаЇморозум≥нн¤ переважають над протисто¤нн¤м, а також засоби масовоњ ≥нформац≥њ, зокрема так≥ ¤к: рад≥о, журнали, газети.

ј ось телебаченн¤, хоча ≥ впливаЇ на псих≥чний стан п≥дл≥тка, але воно, на думку спец≥ал≥ст≥в, Ц досить часто негативне. ћабуть тут можна говорити про той доб≥р телепрограм, ¤к≥ дивл¤тьс¤ п≥дл≥тки ≥ ¤к≥ не завжди Ї доц≥льними дл¤ них.

≤, нарешт≥, дуже показовим Ї той факт, що, на думку спец≥ал≥ст≥в, що були опитан≥ у ход≥ проведенн¤ досл≥дженн¤ про вплив р≥зних джерел ≥нформац≥њ на спос≥б житт¤ д≥тей та молод≥, ≥ батьки, ≥ школа, на жаль, негативно впливають на псих≥чну вр≥вноважен≥сть п≥дл≥тка. ÷е судженн¤ ц≥лком сп≥впадаЇ з висновками зах≥дних вчених ≥ по¤снюЇтьс¤ завд¤ки розгл¤нутому вище процесу соц≥ал≥зац≥њ п≥дл≥тка ≥ тим проблемам, ¤к≥ мають м≥сце в його взаЇмод≥њ з дорослими (вчител¤ми, батьками).

як бачимо, покращенн¤ псих≥чноњ складовоњ способу житт¤ п≥дл≥тк≥в залежить в першу чергу в≥д оптим≥зац≥њ њхн≥х контакт≥в з дорослими (батьками ≥ вчител¤ми). ћожна сказати, що психолог≥чний дискомфорт Ї вагомим фактором, ¤кий стоњть на перешкод≥ «—∆. « ≥ншого боку, особливост≥ п≥дл≥ткового пер≥оду обумовлюють п≥двищену тривожн≥сть, раним≥сть ≥ проблемн≥сть формуванн¤ особистост≥. ≤снуЇ низка суб'Їктивно-об'Їктивних причин, ¤к≥ викликають стан психолог≥чного дискомфорту у п≥дл≥тк≥в. “ому, сл≥д використовувати будь-¤к≥ можливост≥, ¤к≥ знижують р≥вень про¤ву психолог≥чного дискомфорту або принайм≥ пом'¤кшують його прот≥канн¤. «окрема:

Ц дуже багато чого залежить в≥д дорослих, особливо батьк≥в ≥ вчител≥в;

Ц потр≥бно не боротис¤ з п≥дл≥тками, а сп≥вроб≥тничати з ними;

Ц необх≥дно ви¤вл¤ти до п≥дл≥тк≥в в≥дкриту любов (батькам), тобто не за щось, а взагал≥, дов≥ру та терпим≥сть;

Ц необх≥дно п≥двищувати культуру сп≥лкуванн¤ з п≥дл≥тками.

÷е все можливе лише за умови усв≥домленн¤ дорослими даноњ проблеми, на що можуть спр¤мувати свою роботу «ћ≤. ’орошим методом попередженн¤ психолог≥чного дискомфорту можна вважати розумне залученн¤ п≥дл≥тк≥в до ц≥леспр¤мованоњ, сусп≥льно-корисноњ д≥¤льност≥. ÷≥леспр¤мованою Ї ор≥Їнтована просв≥тницька робота «ћ≤ про небезпеки психолог≥чного дискомфорту ( ≥ про те, ¤к з нього виходити) ¤к з п≥дл≥тками, так ≥ з дорослими ( ≥ вчител¤ми в тому числ≥).

 р≥м того, постала потреба в орган≥зац≥њ спец≥альних служб дов≥ри ≥ соц≥альних груп п≥дтримки молод≥, куди п≥дл≥тки за необх≥дност≥ могли б звертатис¤. ѕричому њхн¤ д≥¤льн≥сть маЇ бути широко розрекламованою «ћ≤, тобто, п≥дл≥тки повинн≥ бути по≥нформован≥ ≥ бути готовими до них звертатис¤ ( на сьогодн≥шн≥й день р≥вень дов≥ри ≥ потреби в таких орган≥зац≥¤х, ¤к показують опитуванн¤, досить низький, а хочетьс¤, щоб було навпаки).

ƒуже важливим Ї питанн¤ створенн¤ ≥ культивунн¤ потреби п≥дл≥тк≥в у ф≥зичн≥й активност≥. ÷е можуть бути р≥зноман≥тн≥ спец≥ал≥зован≥ секц≥њ, гуртки, товариства, рухи ≥ що можуть придумати сам≥ д≥ти. ћабуть, Ї сенс враховувати бажанн¤ п≥дл≥тк≥в займатис¤ чимось конкретним (аероб≥ка, баскетбол, футбол ≥ т.д.) дл¤ того, щоб зан¤тт¤ ф≥зкультурою було не повинн≥стю (¤коњ уникають), а рад≥стю ≥ задоволенн¤м.

ѕричини по¤ви психолог≥чного дискомфорту, ¤к≥ пов`¤зан≥ з особливост¤ми п≥дл≥ткового пер≥оду розвитку особистост≥
‘≥з≥олог≥чн≥ особливост≥ розвитку	—оц≥альн≥ аспекти розвитку п≥дл≥тка
«м≥ни ф≥з≥олог≥чних даних	«м≥ни у функц≥онуванн≥ систем орган≥зму‘ормуванн¤ почутт¤ дорослост≥. ѕереоц≥нка ц≥нностей, зростанн¤ самоусв≥домленн¤ –озвиток "я Ц концепц≥њ"
ћожлив≥ функц≥он. порушен.в орган≥зм≥	«м≥ни в ендокрин-н≥й та статтев≥й системах–озвиток та взаЇмо-обумовле-н≥сть ен-докринноњ ≥ нервовоњ систем —проба побудуванн¤ по-новому взаЇмостосунки з навколишн≥м св≥том
Ј головний б≥ль	Ј загальна невр≥вно-важен≥сть
Ј втома Ј паморо-ченн¤	÷≥кав≥сть до протилежноњ стат≥Ј роздратован≥сть Ј взривча-т≥сть« дорослими: - батьками - вчител¤ми - ≥ншими людьми« ровесниками
Ј п≥двище-ний тиск	+-Ј збуджен≥-сть
Ј серце-битт¤	ѕоз. пове-д≥нкаЌег. нас-л≥д-киЈ пер≥одич-на апат≥¤ Ј в`¤л≥стьћоже бути нерозум≥нн¤ ћожлив≥ проблеми
	Ј збуджен.Ј розачаруван-н¤
	Ј рад≥-стьЈ Ѕунт, протестћ≥жособист≥сний або внутр≥шн≥й конфл≥кт
	Ј в≥дпов≥да-льн≥-стьЈ тощо
	ћ≥жособист≥сний конфл≥кт

ѕоказники та насл≥дки психолог≥чного дискомфорту

ѕог≥ршенн¤ самопочутт¤ћ≥жособист≥сн≥ конфл≥кти: - з дорослими - з ровесниками ¬нутр≥шньоособисст≥сн≥ конфл≥кти

Ќездоров`¤, недомоганн¤

јгрес≥¤—трес

Ќевр≥вноважен≥сть

‘рустрац≥¤«амиканн¤ в соб≥

јпат≥¤–озчаруванн¤

ƒев≥антна повед≥нка

Ќа жаль, можна сказати, що алкогол≥зм та побутове пи¤цтво в наш≥й крањн≥ Ї досить поширеними. ¬≥ками склалос¤, що в≥дзначати р≥зн≥ життЇв≥ под≥њ потр≥бно з алкогольними напо¤ми. Ќа жаль, процес залученн¤ д≥тей до спиртного проходить досить активно ≥ нав≥ть з раннього дитинства. Ќа д≥аграм≥ 9 представлен≥ дан≥ (% з накопиченн¤м), ¤к≥ св≥дчать про зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ молод≥, котра вже спробувала пива, вина, м≥цних напоњв у 10 рок≥в. « них у в≥ц≥ 10 рок≥в 27% вже спробували один з спиртних напоњв, а в 15 рок≥в њх частка зб≥льшилас¤ до 67%.

ƒуже часто перше вживанн¤ алкоголю в≥дбуваЇтьс¤ з≥ згоди батьк≥в. —еред школ¤р≥в 10-14 рок≥в на запитанн¤ Фяк ти вважаЇш, ¤кщо б ти захот≥в випити алкогольний нап≥й, то твоњ батьки дозволили б це?Ф т≥льки 39% впевнен≥, що не дозволив би батько, 41% Ц мати. Ѕ≥льш≥й же частин≥ п≥дл≥тк≥в батьки дозвол¤ють вживати алкогольн≥ напоњ.

≤снуЇ помилкова думка у батьк≥в, а через них ≥ в д≥тей, що Ї р≥зниц¤ м≥ж д≥Їю м≥цних напоњв (гор≥лки, самогону) та слабоалкогольними напо¤ми, такими ¤к, пиво, шампанське тощо. “ому пиво ≥ легк≥ вина батьки дозвол¤ють д≥т¤м вживати уже в ранньому в≥ц≥.

≈мп≥ричн≥ дан≥ показують, що переважна частина молод≥ знаЇ про шк≥длив≥сть алкоголю, проте все ж таки не боњтьс¤ його вживати. ѕричому серед тих, хто вживаЇ алкоголь р≥вень по≥нформованост≥ про його шк≥длив≥ насл≥дки вищий, н≥ж серед тих, хто не вживаЇ алкоголю. ќтже, р≥вень по≥нформованост≥ про шкоду алкоголю не Ї причиною в≥дмови в≥д його вживанн¤.

Ѕезумовно, на поширенн¤ алкогол≥зму впливають р≥зн≥ чинники: економ≥чн≥, психолог≥чн≥, соц≥альн≥. јле дуже велике значенн¤ щодо впливу на людську св≥дом≥сть, на повед≥нку, спос≥б житт¤ мають ≥ «ћ≤. ” методичних рекомендац≥¤х УЅезпечна повед≥нка п≥дл≥тк≥вФ(за редакц≥Їю Ѕ.¬орника) навод¤тьс¤ дан≥ про те, що п≥дл≥ток на момент свого повнол≥тт¤ бачив по телебаченню в середньому 75 тис¤ч сцен, в ¤ких ф≥гуруЇ випивка. ¬елик≥ кошти вкладен≥ в рекламу спиртних напоњв: Ут≥льки справжн≥ чолов≥ки пТють пивоФ, Уромантичн≥ закохан≥ пТють виноФ, Унащадки козак≥в пТють гор≥лкуФ тощо. ¬иход¤чи ≥з зм≥сту на¤вноњ у нас реклами, людина не може у¤вити соб≥ житт¤ без випивки. як вже наводилось вище, с≥мТ¤ також УзаохочуЇФ вживанн¤ алкоголю. ƒан≥ медик≥в св≥дчать про те, що в с≥мТ¤х, де вживають алкоголь, значно вищий ризик по¤ви аналог≥чних шк≥дливих звичок ≥ в д≥тей.

‘акт знайомства д≥тей з алкогольними напо¤ми, зв≥сно, не може бути критер≥Їм оц≥нки м≥ри алкогол≥зац≥њ. «а показник вживанн¤ алкоголю, ¤к чинника ризику дл¤ здоровТ¤, був прийн¤тий показник регул¤рного вживанн¤ алкоголю, ¤кий визначаЇтьс¤ ¤к вживанн¤ спиртних напоњв не менше 4-х раз≥в на м≥с¤ць.

Ќа граф≥ку 10 зображена залежн≥сть в≥д в≥ку частки молод≥, котра регул¤рно (не менше 4 раз≥в на м≥с¤ць) вживаЇ алкоголь, тобто тут уже на¤вний чинник ризику дл¤ власного здоров'¤.

Ј 10-13 рок≥в Ц пов≥льне зб≥льшенн¤ алкогол≥зац≥њ;

Ј 14-18 рок≥в Ц бурхливе зростанн¤ алкогол≥зац≥њ;

Ј 19-22 роки Ц стаб≥л≥зац≥¤ р≥вн¤ алкогол≥зац≥њ.

—пробуЇмо проанал≥зувати, в чому криютьс¤ головн≥ причини залученн¤ п≥дл≥тк≥в до алкогольних напоњв. ¬≥домо, що у п≥д≥тковому в≥ц≥ з'¤вл¤Їтьс¤ бажанн¤ в≥дчувати себе дорослим, а алкоголь част≥ше всього асоц≥юЇтьс¤ з переходом до дорослого житт¤. “радиц≥йно вважаЇтьс¤, що алкоголь допомагаЇ в≥дчути впевнен≥сть, допомагаЇ уникнути скутост≥, даЇ можлив≥сть розслабитись. Ќа дискотеках ≥ веч≥рках молод≥ люди спочатку випивають спиртне, а вже пот≥м б≥льш легко йдуть на контакт з ≥ншими ровесниками.

≈мп≥ричн≥ дан≥ показують, що т≥ юнаки та д≥вчата, ¤к≥ регул¤рно в≥дв≥дують дискотеки, танц≥, веч≥рки, кафе тощо, част≥ше вживають алкогольн≥ напоњ, н≥ж т≥, хто не ходить до розважальних заклад≥в. “ак, серед тих, хто вважаЇ веч≥рки ≥ дискотеки своњм улюбленим зан¤тт¤м, частка, ¤ка регул¤рно вживаЇ алкоголь, становить 65%. ѕричому вживанн¤ спиртного перед в≥дпочинком та в його процес≥ розгл¤даЇтьс¤ ¤к обов'¤зкова процедура. “ак≥ хибн≥ у¤вленн¤, на нашу думку, частково сформували у молод≥ ¤к «ћ≤, так ≥ приклади з житт¤ њх р≥дних ≥ знайомих. –еклама, ¤ка висв≥тлюЇ елементи дозв≥лл¤, дуже часто включаЇ до свого зм≥сту вживанн¤ алкоголю. –¤сн≥ють аналог≥чними сценами в≥тчизн¤н≥ та закордонн≥ ф≥льми. ¬ результат≥ в молодоњ людини складаЇтьс¤ у¤вленн¤, що в≥дпочивати можна лише Уз п≥д≥гр≥вомФ спиртним. «в≥дси можна сказати, ¤кщо ми хочемо зменшити пи¤цтво серед молод≥, треба зм≥нити цю установку, причому робити це треба через старше покол≥ни¤ Ц с≥мТю, доросл≥ кампан≥њ. ƒл¤ того, щоб д≥ти навчились в≥дпочивати без спиртного, вони мус¤ть не теоретично, а практично знати ≥ особисто спостер≥гати, що таке може бути й не менш ц≥кавим, н≥ж з алкоголем. ƒл¤ цього «ћ≤, спр¤мован≥ на вс≥ категор≥њ населенн¤, повинн≥ не т≥льки показувати пи¤тцтво, алкогол≥зм ¤к елемент реал≥њ, але й ≥нформувати про ту б≥ду, ¤ку може принести алкоголь.

 р≥м того, практика показуЇ, що ледарство, бажанн¤ позбавитис¤ в≥д ≥снуючих проблем також Ул≥куЇтьс¤Ф за допомогою алкоголю. ƒл¤ багатьох п≥дл≥тк≥в випивка Ї свого роду засобом ур≥зноман≥тненн¤ свого житт¤, а розпов≥д≥ про те, ¤к проходив Учерговий зах≥дФ й Учим справа зак≥нчилас¤Ф стаЇ темою дл¤ числених розмов на пот≥м. —аме тому та молодь, ¤ка регул¤рно випиваЇ част≥ше обговорюЇ проблему алкогол≥зму в свому середовищ≥. “ак, наприклад, 19% респондент≥в вважають Увипити вина, пиваФ своњм хобб≥. “обто позбавитись в≥д монотонност≥ житт¤ можна лише завд¤ки вживанню алкоголю.

ѕозитивний вплив на спос≥б житт¤ в такому аспект≥ мають зан¤тт¤ спортом. —еред молод≥, котра не займаЇтьс¤ спортом, регул¤рно пТють (не менше 4-х раз≥в на м≥с¤ць) 27% опитаних, серед тих, хто займаЇтьс¤ спортом час в≥д часу, Ц 23%, серед тих, хто займаЇтьс¤ спортом пост≥йно, Ц 19%. —еред молодих людей, ¤к≥ мають пост≥йне хобб≥, частка регул¤рного вживанн¤ алкоголю становить 16%.

ўе один негативний результат: т≥ учн≥, ¤к≥ регул¤рно випивають г≥рше навчаютьс¤. —еред тих, хто регул¤рно вживаЇ спиртне, Утр≥йочник≥вФ 43%, а серед тих, хто цього не робить Ц на 10% менше.

ћожливо, говорити, що алкоголь вже в≥дбивс¤ на розумових зд≥бност¤х д≥тей у 10-15 рок≥в малоймов≥рно. “ут на¤вний ≥нший звТ¤зок: т≥ молод≥ люди, котр≥ г≥рше вчатьс¤, комплексують у сп≥лкуванн≥ з особами протилежноњ стат≥, часто "розкр≥пачуютьс¤" п≥сл¤ вживанн¤ алкоголю. ќтже, через невм≥нн¤ знайти сп≥льну мову з ровесниками, бути ц≥кавим, приЇмним сп≥вбес≥дником, молод≥ люди намагаютьс¤ форсувати ц≥ прогалини за рахунок вживанн¤ алкоголю.

ѕрактика показуЇ, що дуже часто людина починаЇ вживати алкоголь у тому випадку, ¤кщо њњ пересл≥дують пост≥йн≥ проблеми, стресов≥ ситуац≥њ, повТ¤зан≥ з друз¤ми, родичами, викладачами тощо. —еред молодих людей, ¤к≥ в≥дчувають дискомфорт (часто вступають у конфл≥кт з≥ своњм оточенн¤м), частка тих, хто регул¤рно вживаЇ алкоголь, у п≥втора раза б≥льше, н≥ж серед тих, хто дискомфорта не в≥дчуваЇ (в≥дпов≥дно 17% ≥ 11%). ќкр≥м того, ви¤влено пр¤му залежн≥сть м≥ж показниками ф≥зичного розвитку молод≥, особливо п≥дл≥тк≥в, та ≥нтенсивн≥стю вживанн¤ алкоголю (табл. 2).

” в≥кових групах 10-13 рок≥в та 19-22 рок≥в схильн≥сть до алкоголю не залежить в≥д в≥дпов≥дност≥ зросту та ваги. ј у в≥ц≥ 14-18 рок≥в частка тих, хто регул¤рно вживаЇ алкоголь, у груп≥ молод≥ з деф≥цитом ваги у 1,6 рази вища, н≥ж в груп≥ з нормальною вагою. “обто п≥дл≥тки част≥ше пТють в тому випадку, коли хочуть здаватис¤ дорослими, а мають вигл¤д ще маленьких ≥з-за невеликоњ ваги. ≤ншу, пол¤рну групу становл¤ть п≥дл≥тки з надм≥рною вагою. —еред них регул¤рно випивають у 1,5 раза б≥льше, н≥ж серед тих, хто маЇ нормальну вагу. ” Утовст¤чк≥вФ ситуац≥¤ поглиблюЇтьс¤ й тим, що њх зовн≥шн≥й вигл¤д також не можна назвати УдорослимФ, вони також Удоросл≥шаютьФ за рахунок вживанн¤ алкоголю.

«а м≥жнародними даними серед п≥дл≥тк≥в, котр≥ мали алкогольний досв≥д, 90-95% пТють таким чином, що вживанн¤ алкогольних напоњв не Ї дл¤ них проблемою. ƒл¤ ≥нших (5-10%) вживанн¤ алкоголю Ц пом≥тна проблема.

ѕочаток зловживанн¤ алкоголем досить пом≥тно повТ¤зане з психолог≥чними особливост¤ми п≥дл≥тковоњ кризи. Ќеблагонад≥йний п≥дл≥ток, ¤кий знаходитьс¤ ¤к ≥ його благонад≥йн≥ ровесники у перех≥дному потребносному стан≥, вибираЇ не сам по соб≥ алкоголь, а УсвоюФ компан≥ю, групу, в ¤к≥й вже (тобто вторинно) обовТ¤зковим атрибутом Ї регул¤рна випивка. “аким чином, п≥дл≥ток (благонад≥йний та неблагонад≥йний) у формуванн≥ своЇњ зм≥стовоњ, ц≥нн≥сноњ сфери т¤ж≥Ї до групоцентриськоњ ор≥Їнтац≥њ, формуючи та реал≥зуючи в њњ межах потребу в сп≥лкуванн≥, дружб≥, сп≥льн≥й д≥¤льност≥ тощо.

ќднак, пот≥м внутр≥шн≥ психолог≥чн≥ шл¤хи розвитку зм≥стовноњ сфери благонад≥йного та неблагонад≥йного п≥дл≥тка починають р≥зко розходитис¤. ¬ першому випадку, п≥сл¤ виходу з п≥дл≥тковоњ кризи йде ор≥Їнтац≥¤ на профес≥йн≥ ≥нтереси, в≥дбуваЇтьс¤ дифференц≥юванн¤ моральних оц≥нок, вир≥внюЇтьс¤ њхн¤ пол¤рн≥сть, вироблюЇтьс¤ узагальнен≥ ≥деали, але, що саме головне дл¤ зм≥стовоњ сфери, апробуЇтьс¤, формуЇтьс¤, освоюЇтьс¤ ¤к≥сно нова м≥ра, р≥вень зм≥стового пол¤ Ц р≥вень в≥дношенн¤ до ≥нших, незнайомих людей, усього св≥ту взагал≥.

якщо у п≥дл≥тковому в≥ц≥ на ¤кийсь час головними зм≥стоутворюваними стосунками стають стосунки У¤ та групаФ, то юнацький в≥к характеризуЇтьс¤ пониженн¤м значенн¤ групи, п≥двищенн¤м ≥нтересу та субТЇктивного зм≥стового значенн¤ стосунк≥в У¤ та св≥тФ. ÷е не означаЇ, зв≥сно, что юнак взагал≥ випадаЇ з т≥сного сп≥лкуванн¤, з тих чи ≥нших взаЇмозвТ¤зк≥в людей. ÷е означаЇ, зазвичай, лише те, що груповий взаЇмозвТ¤зок, ¤к головне джерело та форма виражени¤ зм≥стових стосунк≥в, викор≥нюЇтьс¤, а той новий р≥вень, ¤кий зароджуЇтьс¤ потребуЇ нових, адекватних соб≥ форм людських звТ¤зк≥в, а саме колектив≥стських, спр¤мованих на створенн¤ сусп≥льно значущого, призначеного на користь ≥ншим люд¤м результату д≥¤льност≥.

« тими, хто страждаЇ на алкогол≥зм, цього не в≥дбуваЇтьс¤. У омпан≥¤Ф замикаЇтьс¤, обмежуЇтьс¤ розвиток њхньоњ сфери групоцентричною ор≥Їнтац≥Їю, ≥ в своњй д≥¤льност≥, ≥снуванн≥ йде не до колективу, а до групи-корпорац≥њ, ¤ка не зТЇднуЇ, а, напроти, все б≥льш розТЇднуЇ, в≥докремлюЇ в≥д Увеликого св≥туФ. ¬ результат≥ й особист≥сн≥ ц≥нност≥, ¤к≥ з'¤вл¤ютьс¤ в межах такоњ ор≥Їнтац≥њ, опин¤ютьс¤ все б≥льш в≥дмежованими в≥д загальнолюдських ц≥нностей.

ѕроцес цей не м≥г би в≥дбуватис¤ так зло¤к≥сно, ≥ так швидко, коли б його ≥стотним, а з часом й головним системоутворюючим моментом не була б групова випивка, регул¤рне зловживанн¤ алкоголем, ¤ке стаЇ не лише особливою, асоц≥альною за своЇю спр¤мован≥стю д≥¤льн≥стю, не лише призводить до в≥д≥рваного в≥д реальност≥ ≥люзорно-компенсаторного задоволенн¤ потреб, не лише пригн≥чуЇ та перебудовуЇ ≥Їрарх≥ю мотив≥в, але й Ї небезпечною отрутою дл¤ дит¤чого орган≥зму, його нервовоњ системи, головного мозку.

ќтже, п≥д час хвороби на алкогол≥зм в≥дбуваЇтьс¤ глибока зм≥на особистост≥, вс≥х њњ основних параметр≥в ≥ складових. ÷е, в свою чергу, неминуче призводить до по¤ви та закр≥пленн¤ у структур≥ особистост≥ певних установок, засоб≥в сприйн¤тт¤ д≥йсност≥, зм≥стовних зм≥щень, кл≥ше, котр≥ починають визначати все, у том числ≥ й Унеалкогольн≥Ф аспекти повед≥нки п≥дл≥тк≥в, породжувати њх специф≥чн≥ дл¤ алкогол≥к≥в характеролог≥чн≥ риси, ставленн¤ до себе та оточуючого св≥ту. ¬ работ≥  .√.—урнова (1982) було виокремлено к≥лька таких установок, ¤к≥ визначають зм≥стовний, предметний та стилевий аспекти повед≥нки:

Ј установка на швидке задоволенн¤ потреб при невеликих витратах зусиль;

Ј установка на пасивн≥ засоби захисту при зустр≥чах з труднощами;

Ј установка на уникненн¤ в≥дпов≥дальност≥ за зд≥йснен≥ вчинки;

Ј установка на невелику опосередкован≥сть д≥¤льност≥;

Ј установка задовольн¤тис¤ тимчасовими, не завжди адекватними потребам, результатами д≥¤льност≥.

ƒл¤ п≥дл≥тк≥в ≥ молод≥ важко не побачити алкогольну тематику в повс¤кденному материал≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ. јлкогольна тематика зТ¤вл¤Їтьс¤ б≥льше, н≥ж у 70% телев≥з≥йних програм у веч≥рньому показ≥, алкоголь, част≥ше за ≥нш≥ напоњ, зТ¤вл¤Їтьс¤ на телебаченн≥. Ѕ≥льше одн≥Їњ третини героњв вживають алкогольн≥ напоњ, ≥ лише менше 2% телегероњв мають проблеми з алкогольними напо¤ми.

–еклама повТ¤зуЇ алкогольн≥ напоњ з р≥зними позитивними моментами, в основному спр¤мованими на залученн¤ молод≥ та п≥дл≥тк≥в: соц≥альне товариство, мужн≥сть, сексуальна приваблив≥сть, романтичн≥сть, в≥дх≥д в≥д д≥йсност≥ та в≥дчутт¤ пригод. ѕро так≥ насл≥дки, ¤к похм≥лл¤, нещасн≥ випадки, насилл¤, наступне збентеженн¤ перед оточуючими, згадуЇтьс¤ дуже р≥дко.

” нас в крањн≥ проводилось дуде мало досл≥джень, ¤к≥ стосуютьс¤ реклами алкоголю ≥ вплив њњ на р≥вень вживанн¤ спиртного молоддю. «акордонн≥ досл≥дженн¤ показують, що реклама алкогольних напоњв по телебаченню д≥йсно впливаЇ на ставленн¤ п≥дл≥тк≥в до вживанн¤ алкогольних напоњв, маЇ пр¤мий влив на ≥дею ≥н≥ц≥ювати вживати алкогольн≥ напоњ та не опосередковано впливаЇ на по¤ву проблем вживанн¤ алкоголю.

–¤д заруб≥жних досл≥джень, присв¤чених вивченню впливу регул¤рного показу алкогольноњ тематики у розважальних телев≥з≥йних програмах, показують, що такий вплив залежить в≥д характеру самого гл¤дача та в≥д засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, до ¤ких звертаЇтьс¤ п≥дл≥ток. ёнаки, ¤к≥ дивилис¤ в≥део-запис, де м≥стилась ≥нформац≥¤ про вживанн¤ алкогольних напоњв без демонстрац≥њ ¤ких-небудь негативних насл≥дк≥в, б≥льш схильн≥ до вживанн¤ алкоголю, н≥ж т≥, хто так≥ ролики не бачив. ѕод≥бноњ залежност≥ в установках д≥вчат не було ви¤влено. ѕричиною цьому може бути те, что юнаки част≥ше дивл¤тьс¤ спортивн≥ програми, де в достатн≥й к≥лькост≥ (в≥д 2 до 5 раз≥в) демонструЇтьс¤ реклама пива, ≥ менше реклама алкогольних напоњв, ¤ка зТ¤вл¤Їтьс¤ в комед≥¤х та мелодрамах, ¤к≥ част≥ше дивл¤тьс¤ д≥вчата.

«наченн¤ «ћ≤ у боротьб≥ з алкогол≥змом та пи¤цтвом можна розпод≥лити за к≥лькома напр¤мами:

Ј зменшенн¤ обс¤г≥в розм≥щенн¤ реклами алкоголю в той час, коли д≥ти та п≥дл≥тки част≥ше за все дивл¤тьс¤ телев≥зор;

Ј розробка ≥нформац≥йних програм та засоб≥в емоц≥йного впливу завд¤ки художн≥м творам, спр¤мованим на усв≥домленн¤ шкоди алкоголю на здоров'¤ людини;

Ј поширенн¤ знань про шк≥длив≥сть алкоголю, що дозвол¤ють п≥дл≥ткам зробити правильний виб≥р;

Ј сформувати ст≥йке ставленн¤ до алкоголю ¤к продукту спр¤мованого проти здоров'¤ людини, попул¤ризувати художн≥ образи, ¤к≥ негативно ставл¤тьс¤ до вживанн¤ алкогольних напоњв;

Ј розвивати у читач≥в, гл¤дач≥в ≥ слухач≥в в≥ру у здатн≥сть людини усп≥шно коректувати свою повед≥нку, переконувати њх, що людина, ¤ка вживаЇ алкоголь, здатна побороти цю звичку. Ќа приклад≥ конкретних випадк≥в доводити це, наводити конкретн≥ приклади виробленн¤ навичок, ¤к≥ потр≥бн≥ дл¤ цього;

Ј пропагувати орган≥зац≥њ та установи, котр≥ можуть допомогти людин≥ вир≥шити ц≥ проблеми.

√оловним же дл¤ «ћ≤ Ї створенн¤ громадськоњ думки, що алкоголь не Ї необх≥дним дл¤ молод≥, ¤ка хоче почувати себе дорослою, незалежною, достойною людиною нашого сусп≥льства.

‘актор ризику, повТ¤заний з вживанн¤м наркотик≥в, не наст≥льки великий к≥льк≥сно, але дуже небезпечний. "ѕ≥ки" њх вживанн¤ припадають на 15-р≥чних (12% опитаних), 17-р≥чних (13%) та 21-р≥чних (18%) в≥ков≥ групи. ≤ знову, за нашими результатами, ж≥нки випереджають чолов≥к≥в. ќсобливо небезпечн≥ два "стрибки" у ж≥нок: ¤кщо у 15-р≥чн≥й груп≥ близько 8% опитаних вживають наркотики, то у 16-р≥чн≥й груп≥ - 24%, а у 19 р≥чн≥й груп≥ Ц вже 31%.

«азначимо, що на в≥дм≥ну в≥д пал≥нн¤ та алкоголю, ≥нформац≥¤, ¤ка стосуЇтьс¤ наркотичних речовин ≥ њхнього впливу на здоровТ¤ людини, найб≥льш грунтовно може бути надана спец≥ал≥стами, спец≥альними виданн¤ми, роль ¤ких, ¤к ми зТ¤сували, ще досить незначна. ÷≥ питанн¤ можна було б також досить активно висв≥тлювати в де¤ких шк≥льних курсах (б≥олог≥¤, л≥тература, валеолог≥¤ тощо).

4.3. ѕал≥нн¤ ≥ механ≥зми протисто¤нн¤ через «ћ≤

јнал≥з результат≥в нац≥онального опитуванн¤ д≥тей дозвол≥в ви¤вити тенденц≥ю зростанн¤ середньоњ к≥лькост≥ ризик≥в серед молод≥: вживанн¤ алкоголю ≥ наркотик≥в, в≥дсутн≥сть ф≥зичноњ активност≥, пал≥нн¤, хрон≥чн≥ захворюванн¤, небезпечний секс, надлишкова вага, психолог≥чний дискомфорт. якщо у в≥ц≥ д≥тей до 10 рок≥в цей показник складаЇ 0.7, то скаж≥мо до 15 рок≥в в≥н зростаЇ дл¤ чолов≥к≥в майже удв≥ч≥ ≥ доходить до 1.5, а дл¤ ж≥нок складаЇ приблизно 1.3. ≤ дал≥ тенденц≥¤ зростанн¤ збер≥гаЇтьс¤ поступово стаб≥л≥зуючись до 18 рок≥в.

ѕоширенн¤ р≥зноман≥тних фактор≥в ризику дл¤ здоров'¤ молод≥жного середовища неоднакова. ќсобливу тривогу викликаЇ пал≥нн¤, оск≥льки власне цей фактор найб≥льшою м≥рою зростаЇ у процес≥ доросл≥шанн¤ молод≥. ” нашому досл≥дженн≥ молода людина вважаЇтьс¤ такою, що палить, ¤кщо щоденно випалюЇтьс¤ 1 сигарета.

якщо у 10 р≥чному в≥ц≥ вдаютьс¤ до пал≥нн¤ лише б≥л¤ 5% опитаних, а до 12 рок≥в к≥льк≥сть зб≥льшуЇтьс¤ не досить прогресуючи, то у груп≥ д≥тей 14 рок≥в до пал≥нн¤ схильн≥ вже 30% опитаних, а до 17 рок≥в пал¤ть приблизно 48% опитаних чолов≥к≥в ≥ ж≥нок. ѕот≥м цей показник дещо знижуЇтьс¤, пом≥тно п≥дскочивши у 21 р≥к (55%). як бачимо, що саме у 17 рок≥в пал≥нн¤ Ї найб≥льш поширеним чинником ризику серед групи молод≥, ¤ка навчаЇтьс¤, випереджаючи пост≥йного л≥дера серед чинник≥в ризику Ц в≥дсутн≥сть ф≥зичноњ активност≥. “обто пропаганда здорового способу житт¤ ≥ заклики жити без пал≥нн¤ на сьогодн≥ Ї досить актуальними, але вони не знаход¤ть належного в≥дгуку серед молод≥.

якщо розгл¤нути дан≥ окремо у групах чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, то пом≥тно, що б≥льш ≥нтенсивн≥ший пот¤г до згубноњ звички пал≥нн¤ маЇ м≥сце у груп≥ ж≥нок, що Ї особливо небезпечним фактом (наприклад, дл¤ майбутньоњ матер≥):

—л≥д зазначити, що багато д≥вчат-п≥дл≥тк≥в хочуть бути над≥леними такими ¤кост¤ми, ¤к≥ завжди вважалис¤ чолов≥чими: волею, см≥лив≥стю, наполеглив≥стю, витримкою та ≥н. ¬они так, ¤к ≥ хлопц≥, виховують ц≥ ¤кост≥ в соб≥. ∆≥ночн≥сть далеко не зажди Ї привабливою ¤к≥стю дл¤ сучасних д≥вчат. ÷е пов'¤зано з≥ зм≥ною статусу ж≥нки в сусп≥льному житт≥ ≥ с≥м'њ. ÷им визначаютьс¤ зм≥ни в сусп≥льних ≥деалах, а вони в свою чергу впливають на формуванн¤ у д≥вчаток у¤влень про позитивн≥ риси. «м≥ст ≥деалу д≥вчинки значною м≥рою визначаЇтьс¤ ≥ конкретними особливост¤ми њњ вихованн¤ та сп≥лкуванн¤.

«ах≥дн≥ вчен≥ прид≥л¤ють велику увагу вивченню проблеми пал≥нн¤ серед молод≥. «а њхн≥ми даними, причини через ¤к≥ молод≥ люди починають палити Ї р≥зноман≥тними. √оловною причиною вони вважають на¤вн≥сть спри¤тливих умов дл¤ початку пал≥нн¤, культурн≥ передумови в родин≥ ≥ найближчому оточенн≥, коли пал≥нн¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к нормальне ¤вище, що не суперечить н≥¤ким нормам повед≥нки. ” сьогоденн≥ багато молодих людей сприймають пал≥нн¤ Унормальне ¤вищеФ, коли кур¤ть друз≥, кур¤ть члени родини, кур¤ть авторитетн≥ доросл≥.

«начний вплив на формуванн¤ Упозитивного образу курц¤Ф мають засоби масовоњ ≥нформац≥њ: вулична ≥ телев≥з≥йна реклама, реклама в журналах, реклама на масових культурних ≥ спортивних заходах, коли тютюнов≥ компан≥њ виступають спонсорами, телев≥з≥йн≥ ≥ художн≥ ф≥льми створюють образ Усильного чолов≥каФ ≥ Упривабливоњ ж≥нкиФ ≥з цигаркою в руках. ” молод≥ створюЇтьс¤ враженн¤, що Утак робл¤ть ус≥Ф, при цьому тенденц≥¤ масового пал≥нн¤ серед своњх ровесник≥в ¤вно переб≥льшена.

ћотиви пот¤гу п≥дл≥тк≥в до пал≥нн¤ Ц це щось б≥льше, н≥ж просто н≥котинова залежн≥сть, тиск колективу, соц≥альна чи практика спос≥б дл¤ схудненн¤. ѕал≥нн¤ даЇ багато можливостей дл¤ самоствердженн¤ ≥ створенн¤ власного Ф¤Ф.

ѕроцес пал≥нн¤ несе в соб≥ певний культурний контекст:

стать Ц палиш, значить справжн≥й чолов≥к (¤к геолог, солдат у к≥но з Ухмурим н≥г≥л≥змомФ Ц знаю, що шк≥дливо, але ¤ не в≥рю у це все);

в≥к Ц наша культура розд≥л¤Ї дитинство ≥ доросл≥сть, ¤к про це вже згадувалос¤ ран≥ше, але не ≥снуЇ ритуалу переходу (¤к, наприклад, це в≥дбуваЇтьс¤ в ¤зичницьких культурах). ѕерех≥д в≥д дитинства завжди суперечливий. ѕ≥дл≥тки хочуть дос¤гти дорослост≥ ¤комога ран≥ше, батьки ж Ц ¤кнайп≥зн≥ше.  ожна людина повинна сама оформити св≥й власний перех≥д з дитинства в доросле житт¤. ƒуже часто це оформленн¤ пов'¤зане з зовн≥шн≥ми атрибутами, такими ¤к пал≥нн¤, вживанн¤ спиртного та ≥н.

ѕал≥нн¤ Ї чинником п≥дтвердженн¤ власноњ дорослост≥. ѕричому процес доросл≥шанн¤, утвердженн¤ себе дорослим, безумовно, залежить в≥д зовн≥шн≥х даних п≥дл≥тк≥в. ” в≥ц≥ 13-18 рок≥в частка регул¤рно кур¤щих серед п≥дл≥тк≥в з нормальною вагою складаЇ 40%, серед п≥дл≥тк≥в з≥ зниженою масою ваги Ц 52%, серед тих, хто маЇ зайву вагу Ц 48%. “обто пал≥нн¤ виконуЇ функц≥ю зам≥ни зовн≥шн≥й вигл¤д у процес≥ доросл≥шанн¤. —еред чолов≥к≥в в≥ку 10-22 рок≥в з≥ зниженою вагою регул¤рно пал¤ть 68%, у той час ¤к серед молодих людей у нормальною масою т≥ла 37%,тобто у 1.8 раза менше. ¬одночас п≥дл≥тки не знають про те, що пал≥нн¤ й алкоголь затримують нормальний розвиток орган≥зму (зр≥ст ≥ вагу).

—аме дл¤ ц≥Їњ категор≥њ молодих курц≥в «ћ≤ може ≥ повинно проводити превентивну роботу з проблем пал≥нн¤ й алкоголю, акцентуючи на тому, що Увони так ≥ залишатьс¤ маленькимиФ.  орисноњ буде така ≥нформац≥¤: коли н≥котин попадаЇ в кров людини, то зб≥льшуЇтьс¤ навантаженн¤ на серце.  ≥льк≥сть серцевих скорочень у добу у курц≥в на 15-20 тис¤ч б≥льше, н≥ж у тих, хто не палить. ÷е означаЇ, що серце додатково перекачуЇ 1,5 тонни кров≥ щодн¤. ¬становленно, що у юнак≥в ≥ д≥вчат, ¤к≥ пал¤ть, обс¤г грудноњ кл≥тини ≥ розвиток легень в≥дстають на 25% в≥д середн≥х норм, згодом грудна кл≥тина маЇ запалий вигл¤д.  урц≥ част≥ше страждають простудними захворюванн¤ми .

«а даними нац≥онального опитуванн¤ ви¤влено залежн≥сть м≥ж уживанн¤м н≥котину ≥ на¤вн≥стю хрон≥чних захворювань (таблиц¤ х).

ћожна говорити про те, що серед д≥тей, ¤к≥ починають палити дуже рано (10-13 рок≥в), б≥льша частина з них страждаЇ в≥д хрон≥чних захворювань. ј часто хрон≥ки починають палити? ÷е варто з'¤сувати. ” в≥ц≥ 14-18 рок≥в частка хрон≥чних хворих серед тих, хто палить ≥ не палить практично не в≥др≥зн¤Їтьс¤. јле до 19-22 рок≥в р≥зниц¤ в дол≥ хрон≥чних захворювань серед тих молодих людей, хто палить ≥ не палить, становить б≥льше 5%.

Ќа думку курц≥в, пал≥нн¤ спри¤тливе, позначаЇтьс¤ на створенн≥ дружньоњ атмосфери. ¬оно Ї своЇр≥дним вх≥дним квитком ≥ знаком приналежност≥ до певного товариства: можлив≥сть зайн¤ти себе при зустр≥ч≥ з ким-небудь (п≥дл≥тки не знають, ¤к поводитис¤ при сп≥лкуванн≥ з особами протилежноњ стат≥), а закуривши, Ц У≥ ти при справ≥Ф. “обто в≥дбуваЇтьс¤ полегшенн¤ процесу комун≥кац≥њ в м≥кросередовищ≥. ѕ≥дл≥ток може п≥д≥йти до будь-¤коњ компан≥њ, що сподобалас¤ йому, ≥ попросити УвогнюФ чи Узапропонувати цигаркуФ чи Упопросити цигаркуФ Ц безл≥ч додаткових можливостей комун≥кац≥њ з м≥крооточенн¤м. ≤ при цьому в≥н буде УсвоњмФ, тому що в≥дпов≥даЇ де¤ким неписаним правилам обраноњ групи. “обто дл¤ того, щоб не було проблем з комун≥кац≥Їю, що доводитьс¤ вир≥шувати за допомогою пал≥нн¤, варто навчати п≥дл≥тк≥в прийом≥в комун≥кац≥њ Убез цигарокФ. ≤ в цьому значну допомогу молод≥ можуть надати «ћ≤.

÷игарка дл¤ курц¤ виступаЇ ≥нструментом регулюванн¤ настрою: спос≥б Усамол≥куванн¤Ф, що заспокоюЇ, спос≥б зосередитис¤, спос≥б Ув≥дключитис¤Ф, спос≥б створити своЇ м≥сце в простор≥, спос≥б уникнути сам≥тност≥. “обто пал≥нн¤ допомагаЇ молод≥й людин≥ вир≥шити безл≥ч особистих ≥ комун≥кативних проблем.

≤снуЇ значна в≥дм≥нн≥сть м≥ж причинами, чому починають ≥ чому продовжують палити. √оловними причинами, щоб почати палити Ї:

Ј ≥нтерес чи бажанн¤ спробувати;

Ј спостереженн¤ за тим, ¤к пал¤ть друз≥;

Ј палити, тому, що це УкрутоФ.

ѕричини зм≥нюютьс¤ п≥сл¤ переходу в≥д експериментального до регул¤рного пал≥нн¤. ѕричини регул¤рного пал≥нн¤:

Ј переконанн¤, що людина уже вт¤глис¤ в пал≥нн¤;

Ј причина позбутис¤ нудьги або подолати стрес;

Ј переконанн¤, що пал≥нн¤ приносить користь у житт≥.

«акликаючи п≥дл≥тк≥в в≥дмовитис¤ в≥д пал≥нн¤, ми по сут≥ просимо њх в≥дмовитис¤ в≥д культури пал≥нн¤, звичаю ≥ тем розмов про пал≥нн¤, способ≥в мисленн¤, д≥й ≥ створенн¤ себе.

ѕричини дл¤ того, щоб кинути палити, в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д причин, щоб почати курити. ћолод≥ курц≥ досить важко кидають палити: 81% курц≥в у в≥ц≥ 10-19 рок≥в мали серйозн≥ нам≥ри кинути палити, б≥льш≥сть молодих курц≥в намагаютьс¤ кинути палити п≥сл¤ 2-х рок≥в з моменту початку пал≥нн¤ (в≥д першоњ цигарки), б≥льш≥сть курц≥в к≥лька раз≥в намагаютьс¤ УкинутиФ (19% - 5 ≥ б≥льше раз≥в), лише 2% молод≥ в≥д 10 до 19 рок≥в кинули палити. 83% молодих людей у в≥ц≥ 10-14 рок≥в думали про те, що сл≥д кинути палити, у в≥ц≥ 15-19 рок≥в Ц 77%. ќднак з≥ зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ викурених цигарок ≥мов≥рн≥сть в≥дмовленн¤ в≥д пал≥нн¤ зменшуЇтьс¤. Ќабагато важче кинути палити п≥сл¤ того, ¤к пал≥нн¤ з експериментального перейшло в звичку.

≤снуЇ чотири етапи пал≥нн¤:

1. знайомство ≥з цигарками;

2. звичка (отруЇнн¤ н≥котином);

3. залежн≥сть в≥д н≥котину, коли людин не може без цигарок;

4. пог≥ршенн¤ здоров'¤ Ц слаб≥сть, бол≥ в груд¤х, кашель, задишка, важке диханн¤, жовкнуть зуби.

Ѕлизько 90% курц≥в вважають пал≥нн¤ шк≥дливим дл¤ себе ≥ т≥льки дв≥ третини робл¤ть спроби кинути курити.  урц≥, особливо молод≥ не знають, що ≥снуЇ к≥лька етап≥в насл≥дк≥в пал≥нн¤.

1. ћиттЇв≥ негативн≥ насл≥дки пал≥нн¤ (прот¤гом к≥лькох хвилин п≥сл¤ першого зат¤гуванн¤) про¤вл¤ютьс¤ у прискоренн≥ серцевих скорочень, п≥двищенн≥ кров'¤ного тиску, подразненн≥ тканин гортан≥, попаданн¤ чадного газу (оксиду вуглецю) у кров, пр¤мому ≥ швидкому попаданн≥ концероген≥в у леген≥, подразненн¤ очей.

2. “ривал≥ негативн≥ насл≥дки пал≥нн¤: рак легень, порожнини рота, стравоходу, шлунка, п≥дшлунковоњ залози ≥ жовчного м≥хура, захворюванн¤ серц¤ (стенокард≥¤, ≥нфаркт), виразка шлунка ≥ дванадц¤типалоњ кишки, захворюванн¤ судин (эндартериит, ≥нсульт), хрон≥чний бронх≥т.

3. ≤нш≥ негативн≥ насл≥дки можуть про¤вл¤тис¤ у пошкодженн≥ слизовоњ оболонки губ, ¤зика, гортан≥, по¤в≥ сильного кашлю, неприЇмного запаху ≥з рота ≥ захворюванн¤ порожнини рота; прискорен≥й по¤в≥ зморщок на обличч≥; по¤ва жовтих пл¤м на зубах; пошкодженн¤ нормального диханн¤ ≥ зниженн¤ ф≥зичноњ витривалост≥.

якби п≥дл≥тки мали таку достов≥рну ≥нформац≥ю ще на етап≥ так званого "експериментального" пал≥нн¤, ймов≥рно, багато хто з них не п≥шли б дал≥ цього процесу.

ƒоросл≥ (батьки, учител≥), що заборон¤ють курити д≥т¤м ≥ п≥дл≥ткам, повинн≥ розум≥ти, що це нелегко. ”с≥, хто кидаЇ палити потребують особливоњ п≥дтримки з боку людей, ¤к≥ њх оточують.

«а опитуванн¤м учн≥в 5-9 клас≥в шк≥л м. иЇва, у в≥ц≥ 15 рок≥в кожен п'¤тий школ¤р хот≥в би кинути палити (д≥аграма х).

—еред школ¤р≥в, що хоче кинути палити проблема з дорослими ≥з-за пал≥нн¤ з'¤вл¤ютьс¤ у 18%, а в ц≥лому в 5%.

“обто, думаЇтьс¤, оптимальним вар≥антом Ї привентивна робота щодо боротьби з пал≥нн¤м серед т≥Їњ молод≥, що ще не почала палити чи пал¤ть "експериментально".

¬ажко протиставити обс¤ги ≥ р≥зноман≥тн≥сть засоб≥в, вм≥щених у «ћ≤ в рекламу тютюнових вироб≥в, ≥з засобами, спр¤мованими на боротьбу з тютюнопал≥нн¤м. ѕроте, ц≥леспр¤мована робота «ћ≤ щодо проф≥лактики пал≥нн¤ повинна бути зор≥Їнтована на роз'¤сненн¤ його шкоди дл¤ маленьких д≥тей, молодших школ¤р≥в, залучаючи при цьому у своњ союзники виховател≥в дит¤чих садк≥в, учител≥в початкових клас≥в тощо. Ќа жаль, останн≥м часом ≥нформац≥¤ у «ћ≤, адресована п≥дл≥ткам ≥ молод≥ про шкоду пал≥нн¤, дуже часто буваЇ зап≥зн≥лою, коли пал≥нн¤ вже стало ознакою соц≥альноњ Укрутост≥Ф особистост≥.

4.4. —ексуальна культура ≥ «ћ≤

—ерйозним фактором ризику ≥ серйозним предметом уваги дорослих Ї статеве вихованн¤ д≥тей та юнацтва. ¬иховуючи юних громад¤н ”крањни, сусп≥льство маЇ помТ¤тати, що вони Ї не просто д≥ти, а хлопчики та д≥вчатка, майбутн≥ чолов≥ки та ж≥нки. ¬.ќ.—ухомлинський писав, що у св≥т≥ безл≥ч профес≥й, ¤ким потр≥бно готувати, навчати, проте серед них Ї одна, ¤ку будуть виконувати вс≥ д≥ти. Ѕо вс≥ вони в майбутньому стануть батьками й матер¤ми, чолов≥ками ≥ дружинами ≥ готувати њх до цього вкрай важливо.

¬итоки багатьох проблем, з ¤кими стикаЇтьс¤ сучасне сусп≥льство, а саме висок≥ р≥вн≥ венеричних захворювань серед найб≥льш репродуктивно здатноњ в≥ковоњ групи молод≥, к≥лькост≥ аборт≥в, випадк≥в незапланованого материнства серед неповнол≥тн≥х, злочин≥в, скоЇних на сексуальному грунт≥ тощо, сл≥д шукати у тому, ¤ку школу п≥дготовки до шлюбу та с≥мейного житт¤ проход¤ть д≥ти в процес≥ соц≥ал≥зац≥њ. Ќе випадково сексуальне здоровТ¤ за визначенн¤м ¬сесв≥тньоњ орган≥зац≥њ охорони здоровТ¤ (¬ќќ«) Ї Укомплексом соматичних, емоц≥йних, ≥нтелектуальних та соц≥альних аспект≥в сексуального ≥снуванн¤ людини, ¤к≥ збагачують особу, п≥двищують комун≥кабельн≥сть людини ≥ њњ здатн≥сть до коханн¤Ф. —еред показник≥в сексуального здоровТ¤ називаЇтьс¤ здатн≥сть насолоджуватись ≥ контролювати ¤к сексуальну повед≥нку, так ≥ д≥тородну функц≥ю, позбавленн¤ в≥дчутт¤ страху, сорому, хибних у¤влень, що порушують ≥нтимн≥ взаЇмини.

Ќ≥де правди д≥ти, зм≥цненню ц≥нностей родинного житт¤, плеканню сексуальноњ культури в дит¤чих осв≥тн≥х закладах, с≥мТ¤х, у «ћ≤ прид≥л¤ють катастроф≥чно мало уваги Ц мовл¤в, повинн≥ спрацьовувати природн≥ батьк≥вськ≥ ≥нстинкти. —итуац≥¤, що склалас¤ нин≥ в ”крањн≥, засв≥дчуЇ байдуж≥сть важливих соц≥альних ≥нституц≥й щодо того, ¤кими чолов≥ками ≥ ж≥нками виростуть наш≥ д≥ти. —учасн≥ п≥дл≥тки мають в≥льний доступ до порнов≥деопродукц≥њ та сумн≥вних видань з питань сексу, ¤к≥ буйним цв≥том поросли на украњнському ринку. „ого варт≥ одн≥ лише настанови дл¤ сексуальноњ повед≥нки, ¤к≥ вм≥щують на своњх стор≥нках так≥ поширен≥ серед молод≥ журнали, ¤к УCool gerlsФ або У¬от такФ та ≥нш≥ под≥бн≥ њм виданн¤. ÷е справжн≥й ≥нструктаж з техн≥ки поц≥лунку, орально-ген≥тальних стосунк≥в, вибору ко≥тальних позиц≥й, тестуванн¤ сексуальних нам≥р≥в та потенц≥й тощо. Ќе вистачаЇ Їдиного Ц людських почутт≥в, дружби, любов≥. ћовл¤в, головне Ц безпечний секс. “ому найважлив≥шим елементом статевоњ зр≥лост≥ в даному випадку здаЇтьс¤ оволод≥нн¤ техн≥кою зл¤ганн¤, над¤ганн¤ презервативу, застереженн¤ в≥д венеричних хвороб чи ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ. –еал≥зац≥¤ потреби щодо сексуального задоволенн¤ значно передуЇ в таких виданн¤х пробудженню романтичних почутт≥в, а задоволенн¤ сексуальноњ функц≥њ штучно в≥докремлюЇтьс¤ в≥д сп≥лкуванн¤ та дружби.

ќск≥льки проблеми сексуальност≥ людини ще й дос≥ обминають середню ≥ вищу осв≥ту, залишаютьс¤ поза ≥нтересами публ≥цистики, рад≥о та телепрограм, р≥вень науковоњ сексуальноњ по≥нформованост≥ молод≥ нав≥ть з основних питань сексуальноњ повед≥нки залишаЇтьс¤ вкрай низьким. Ќедостатньо ефектний р≥вень соц≥ально-психолог≥чного забезпеченн¤ сексуального здоровТ¤ призводить до формуванн¤ установок на сексуальну сферу ¤к на нижчу у структур≥ псих≥чного житт¤, малоповТ¤зану з ви¤вленн¤м вищих почутт≥в, духовност≥ молодоњ людини. ѕо¤сненн¤ функц≥й т≥ла, особливо тих, ¤к≥ стосуютьс¤ репродукц≥њ, мають у св≥домост≥ б≥льшост≥ д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в негативне забарвленн¤, висм≥юютьс¤, означуютьс¤ брутальними словами. ¬ступ в ≥нтимн≥ стосунки часто розгл¤даЇтьс¤ п≥дл≥тками лише ¤к форма дозв≥лл¤, ¤ка не повТ¤зана з ви¤вленн¤м почутт¤ любов≥ ≥ при¤зн≥, бажанн¤м налагоджувати тривал≥ контакти.

Ќезважаючи на осв≥тн≥ реформи останн≥х рок≥в, створенн¤ центр≥в плануванн¤ с≥мТњ, проблеми статевого вихованн¤ та сексуальноњ просв≥ти ще й дос≥ не знайшли належного м≥сц¤ ¤к у зм≥ст≥ навчанн¤, так ≥ у виховн≥й робот≥ з д≥тьми. “ому, ми вважаЇмо, що на кожному в≥ковому етап≥ псих≥чного розвитку потр≥бно дати дитин≥ максимум знань щодо репродуктивноњ функц≥њ людини, культури про¤ву ≥нтимних почутт≥в, п≥дтриманн¤ сексуального здоровТ¤, чого учн≥ часто не отримують н≥ в≥д школи, н≥ в≥д «ћ≤, н≥ в≥д батьк≥в.

—ексуальн≥ стосунки молод≥ не завжди принос¤ть вт≥ху, ≥нод≥ ≥ горе, ¤кщо це стосуЇтьс¤ зараженн¤м ¬≤Ћ-≥нфекц≥Їю. “елебаченн¤ ≥ рад≥о Ї найб≥льш доступними джерелами отриманн¤ ≥нформац≥њ про проблеми ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ та —Ќ≤ƒу. ¬ ц≥лому 85% з тих, хто що-небудь знаЇ про —Ќ≤ƒ, отримали ц≥ в≥домост≥ ¤краз завд¤ки теле- та рад≥опередачам. ћолод≥ люди, пор≥вн¤но з населенн¤м в ц≥лому, у пошуках нових знань б≥льш активно звертаютьс¤ до пер≥одичних, науково-публ≥цистичних та науково-попул¤рних видань, дов≥дковоњ л≥тератури, а також активн≥ше використовують з ц≥Їю метою сп≥лкуванн¤ з родичами, знайомими та друз¤ми.

Ќац≥ональне опитуванн¤ д≥тей та молод≥ Ућолодь за здоровий спос≥б житт¤Ф в межах украњнсько-канадського проекту восени 1999 року показало, що сьогодн≥ уже б≥льше половини молод≥ (62%) отримують ≥нформац≥ю про —Ќ≤ƒ та ¬≤Ћ-≥нфекц≥ю в школ≥ або в ≥ншому навчальному заклад≥: 46% серед 10-14-р≥чних та 77% серед 15-22-р≥чних. ¬ ц≥лому р≥вень об≥знаност≥ про проблему —Ќ≤ƒу с¤гаЇ 80%, але цей показник ≥стотно залежить в≥д в≥ку опитаних: серед 10-14-р≥чних - 65%, а серед 15-22-р≥чних Ц 93%. —еред джерел ≥нформац≥њ на першому м≥сц≥ називаЇтьс¤ телебаченн¤ та рад≥о (84% серед тих, хто знаЇ про проблему), на другому Ц пер≥одичн≥ виданн¤ (газети, журнали, бюлетен≥ тощо Ц 59%), на третьому Ц вчител≥ та викладач≥ (38%), на четвертому Ц родич≥, знайом≥, друз≥ (34%), на пФ¤тому та шостому Ц в≥дпов≥дно, науково-публ≥цистична, науково-попул¤рна л≥тература (23%) та дов≥дкова л≥тература (13%). ≤нформац≥Їю з ≥нших джерел користуютьс¤ 1-2% молод≥, це Ц стенди у л≥карн¤х та ≥нших закладах, фах≥вц≥ з даноњ проблеми, лист≥вки, плакати, р≥зноман≥тн≥ акц≥њ, ≥нтернет. ¬ажливо п≥дкреслити, що, не зважаючи на в≥дпов≥д≥ про досить високий р≥вень по≥нформованост≥ молод≥ про проблему —Ќ≤ƒу, б≥л¤ 70% опитаних хот≥ли б отримати б≥льш повну ≥нформац≥ю з ц≥Їњ проблеми (серед 10-14-р≥чних Ц 64%, а серед 15-22-р≥чних Ц 73%).

ќтже, можна сказати, що основними джерелами ≥нформац≥њ про проблему —Ќ≤ƒу Ї засоби масовоњ ≥нформац≥њ, ¤к≥ д≥йсно стали каналом УмасовогоФ ≥нформуванн¤ молод≥; вчител≥ та навчальн≥ програми в школах та ≥нших закладах осв≥ти пос≥дають значне м≥сце серед канал≥в отриманн¤ ≥нформац≥њ ≥ њх роль може бути посилена; безпосереднЇ оточенн¤ молодих людей Ц батьки, родич≥, друз≥, однол≥тки Ц також Ї важливим ≥ впливовим джерелом ≥нформац≥њ, ¤кий ще недостатньо використовуЇтьс¤ у р≥зноман≥тних проф≥лактичних програмах; молодь част≥ше, н≥ж старш≥ покол≥нн¤, звертаЇтьс¤ до спец≥альноњ ¤к науково-публ≥цистичноњ, так й до дов≥дковоњ л≥тератури, тому важливо зробити њњ доступною дл¤ самост≥йного сприйн¤тт¤; наочна соц≥ально-медична реклама (стенди, плакати, лист≥вки тощо) та проведенн¤ акц≥й з проблеми —Ќ≤ƒу не Ї на сьогодн≥ ефективним шл¤хом ≥нформуванн¤ молод≥; молоде покол≥нн¤ потребуЇ б≥льш повноњ та детальноњ ≥нформац≥њ з проблем —Ќ≤ƒу.

–оль «ћ≤ у спец≥альному вихованн≥ молодого покол≥нн¤ досить т≥сно пов'¤зана з художн≥ми творами. “ому важливо, щоб у той час, коли д≥ти та п≥дл≥тки дивл¤тьс¤ телебаченн¤, слухають рад≥о, транслювались твори високоњ моральност≥, чистоти, пор¤дност≥. ј "дешев≥" ф≥льми "про це" можна демонструвати в той час, коли гл¤дачами Ї доросл≥ люди, здатн≥ на основ≥ життЇвого досв≥ду самост≥йно зробити правильн≥ висновки.

”крањнський ≥нститут соц≥альних досл≥джень, 2000
ћќЋќƒ№ «ј «ƒќ–ќ¬'я ” –јѓЌ—№ ќ- јЌјƒ—№ »… ѕ–ќ≈ “
ћед≈коѕортал √≥г≥Їна та медична еколог≥¤