—ьогодн≥ Ї тис¤чи людей в ”крањн≥, що ведуть здоровий спос≥б житт¤, але њхнЇ в≥дношенн¤ до власного здоров'¤ не Ї узвичаЇною у сусп≥льств≥ нормою, скор≥ше, це становить вин¤ток,н≥ж норму. Ќормою у нас в крањн≥ Ї турбота про здоров'¤ т≥льки тод≥, коли здоров'¤ пог≥ршуЇтьс¤ ≥ починаютьс¤ хвороби. “обто дл¤ того, щоб здоровий спос≥б житт¤ став нормою дл¤ б≥льшост≥ людей необх≥дн≥ значн≥ соц≥альн≥ зм≥ни, тобто зм≥ни в соц≥альн≥й пол≥тиц≥.

«агальнов≥домо, що наша крањна переживаЇ перех≥дний пер≥од, тобто реально в сусп≥льств≥ одночасно ≥снують дв≥ соц≥альн≥ пол≥тики - соц≥альна пол≥тика соц≥ал≥зму ≥ соц≥альна пол≥тика ринковоњ держави. ѕритому численн≥ досл≥дженн¤ ви¤вили, що ц≥ складов≥ пол≥тики хаотично зм≥шан≥.

ѕ≥д серйозною загрозою знаход¤тьс¤ ≥ демократичн≥ завоюванн¤ час≥в Уперебудови ≥ гласност≥Ф, пов'¤зан≥ з розширенн¤м прав ≥ свобод людини. ѕол≥тична демократ≥¤ все б≥льшою м≥рою стаЇ зовн≥шн≥м оформленн¤м авторитаризму.  орупц≥¤ не просто набула значного поширенн¤, а ви¤вилас¤ орган≥чно вмонтованою у нову систему сусп≥льних в≥дносин. ѕор≥вн¤но з к≥нцем 80-х рок≥в пом≥тно звузилис¤ свобода слова та межа гласност≥. Ѕ≥льш≥сть засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ ф≥нансуЇтьс¤ з огл¤ду на ≥нтереси конкретних груп ≥ виконуЇ њхн≥ замовленн¤. ƒжерел незалежноњ ≥нформац≥њ замало, до того ж вони важкодоступн≥, особливо в пров≥нц≥њ.

—кладн≥сть економ≥чного ≥ пол≥тичного розвитку концентровано в≥дбиваютьс¤ в соц≥альн≥й сфер≥ ”крањни.  олосально зросла пол¤ризац≥¤ сусп≥льства: економ≥чн≥ ≥ пол≥тичн≥ ресурси правл¤чих груп набагато розширилис¤, а ≥ншоњ частини сусп≥льства ≥стотно звузилис¤. «а розрахунками вчених 6-10% с≥мей привласнюють приблизно 50% прибутк≥в ≥ волод≥ють 70-80% сусп≥льного багатства крањни. «акритт¤ багатьох п≥дприЇмств призвело до масового безроб≥тт¤, не виплачуЇтьс¤ регул¤рно зарплати ≥ пенс≥њ, р≥зко пог≥ршилис¤ умови соц≥ального забезпеченн¤ ≥ соц≥ального захисту населенн¤. 20-39% с≥мей зазнають серйозних позбавлень, недоњдають, хвор≥ють, передчасно вмирають. ” звТ¤зку з цим, пер≥одично виникаюч≥ рухи масового протесту не знаход¤ть розум≥нн¤ ≥ д≥йового в≥дгуку влади. ќсобливо тривожать тенденц≥њ, що спостер≥гаютьс¤ стосовно молодих покол≥нь: падаЇ народжуван≥сть, пог≥ршуЇтьс¤ здоров'¤ новонароджених, поширюютьс¤ хрон≥чн≥ захворюванн¤ д≥тей, знижуЇтьс¤ здоров'¤ призовник≥в.

—тан соц≥альноњ сфери сьогодн≥ - болюча точка ”крањни. Ќевир≥шен≥сть соц≥альних проблем Ї одним ≥з головних чинник≥в заст≥йноњ кризи економ≥ки. ”¤вл¤Їтьс¤, ≥ владн≥ структури, що намагаютьс¤ залучити вчених до обгрунтуванн¤ нових соц≥альних стратег≥й, починають це розум≥ти.

√овор¤чи про принципов≥ ц≥л≥ й напр¤мки реформ, природно порушити питанн¤, що саме трансформуЇтьс¤ в сучасн≥й ”крањн≥ та ≥нших пострад¤нських сусп≥льствах. јдже не виокремивши де¤кого центрального об'Їкту, на зм≥ну ¤кого спр¤мовано реформи, ≥ стосовно ¤кого варто оц≥нювати њхн≥ результати, навр¤д чи може йтимитесь про будь-¤ку стратег≥ю. ћожна припустити, що соц≥альна трансформац≥¤ захоплюЇ три прошарки сусп≥льного устрою. Ќайб≥льш доступним об'Їктом ц≥льовоњ реформаторськоњ д≥¤льност≥ Ї ≥нститути, а саме ≥нститути, що визначають соц≥альний тип сусп≥льства. ƒо њх числа, на думку академ≥ка “.«аславскоњ, в≥днос¤тьс¤ ≥нститути влади, власност≥, громад¤нського сусп≥льства, прав ≥ свобод людини. ѕричому пр¤мому реформуванню п≥ддаЇтьс¤ т≥льки адм≥н≥стративно-правова частина ≥нститут≥в, тод≥ ¤к њх соц≥окультурн≥ засади можуть слугувати об'Їктом лише непр¤мого регулюванн¤.

Ѕ≥льш глибинний ≥ менш керований прошарок сусп≥льного устрою репрезентуЇтьс¤ соц≥альною структурою. Ѕезпосередньо реформувати њњ неможливо, а бажаних зрушень у н≥й можна дос¤гти лише шл¤хом перетворенн¤ в≥дпов≥дних ≥нститут≥в. ¬одночас зрушенн¤ у соц≥альн≥й структур≥ Ї б≥льщ зм≥стовним, над≥йн≥шим ≥ б≥льш сусп≥льно значущим критер≥Їм оц≥нки реформи, н≥ж перетворенн¤ формально-правових засад ≥нститут≥в.

Ќарешт≥, найб≥льш фундаментальним ≥ тому стратег≥чним об'Їктом перетворень служать соц≥окультурн≥ характеристики сусп≥льства: структура дом≥нуючих ц≥нностей, потреб, ц≥льових ор≥Їнтац≥й, мотивац≥й, норм ≥ засоб≥в повс¤кденноњ д≥¤льност≥. Ѕ≥льш обгрунтовано судити про те, рухаЇтьс¤ сусп≥льство у напр¤м≥ прогресу або у б≥к деградац≥њ, можна по зм≥нах у його культурних характеристиках. ќтже, чим б≥льш глибинним Ї той або ≥нший УпрошарокФ сусп≥льного устрою ≥ чим б≥льш фундаментальну роль в≥н в≥д≥граЇ, тим менше т≥ зм≥ни, що в≥дбуваютьс¤ в ньому, залежать в≥д управл≥нських р≥шень влади ≥ тим важлив≥шим Ї УсхоластичнийФ вплив, ¤кий визначаЇтьс¤ д≥¤ми м≥льйон≥в людей.

ќц≥нюючи роль ≥ результати реформ, р≥зн≥ групи анал≥тик≥в спираютьс¤ на ¤к≥сно в≥дм≥нн≥ один в≥д одного критер≥њ. ѕредставники правл¤чого класу ≥ њхнЇ оточенн¤ в≥ддають перевагу використанню даних, що в≥дбивають формальн≥ показники, формальне перетворенн¤ ≥нститут≥в (прийн¤тт¤ в≥дпов≥дних закон≥в, жорстк≥сть процедур затвердженн¤ ≥ реал≥зац≥њ державного бюджету, зр≥ст частки приватизованих п≥дприЇмств ≥ т.п.). ќпозиц≥йно налаштован≥ пол≥тики ≥ журнал≥сти част≥ше анал≥зують зм≥ни в соц≥альн≥й структур≥, соц≥окультурн≥ ж зм≥ни ц≥кавл¤ть, у першу чергу, ≥деолог≥в ≥ вчених. “аким чином, результати оц≥нок ви¤вл¤ютьс¤ не т≥льки р≥зними, але ≥ такими, що неможливо пор≥вн¤ти.

ƒл¤ визначенн¤ процес≥в, що в≥дбувалис¤ в —–—– ≥ ”крањн≥ ≥з середини 80-х рок≥в, використовувалис¤ пон¤тт¤, що посл≥довно зам≥нювали один одне, починаючи з прискоренн¤ ≥ перебудови, ≥ завершуючи переходом ≥ трансформац≥Їю. ѕри цьому кожна ≥з зм≥н цих центральних пон¤ть була кроком у б≥к б≥льш глибокого проникненн¤ в сутн≥сть под≥й. «окрема, найб≥льше уживане зараз пон¤тт¤ трансформац≥¤, досить адекватно в≥дбиваЇ так≥ важлив≥ ¤кост≥ процесу, що ми переживаЇмо, ¤к:
Ј спр¤мован≥сть на зм≥ну соц≥альноњ ¤кост≥ сусп≥льства;
Ј мирний еволюц≥йний характер;
Ј фундаментальна залежн≥сть в≥д повед≥нки, установок та ≥нтерес≥в не т≥льки ел≥тних, а й масових сусп≥льних груп;
Ј значний р≥вень стих≥йност≥, обмежена керован≥сть ≥ слабка передбачуван≥сть результат≥в.

√овор¤чи про принципов≥ ц≥л≥ й напр¤мки реформ, природно порушити питанн¤, що саме трансформуЇтьс¤ в сучасн≥й ”крањн≥ та ≥нших пострад¤нських сусп≥льствах. јдже не виокремивши де¤кого центрального об'Їкту, на зм≥ну ¤кого спр¤мовано реформи, ≥ стосовно ¤кого варто оц≥нювати њхн≥ результати, навр¤д чи може йтимитесь про будь-¤ку стратег≥ю. ћожна припустити, що соц≥альна трансформац≥¤ захоплюЇ три прошарки сусп≥льного устрою. Ќайб≥льш доступним об'Їктом ц≥льовоњ реформаторськоњ д≥¤льност≥ Ї ≥нститути, а саме ≥нститути, що визначають соц≥альний тип сусп≥льства. ƒо њх числа, на думку академ≥ка “.«аславскоњ, в≥днос¤тьс¤ ≥нститути влади, власност≥, громад¤нського сусп≥льства, прав ≥ свобод людини. ѕричому пр¤мому реформуванню п≥ддаЇтьс¤ т≥льки адм≥н≥стративно-правова частина ≥нститут≥в, тод≥ ¤к њх соц≥окультурн≥ засади можуть слугувати об'Їктом лише непр¤мого регулюванн¤.

Ѕ≥льш глибинний ≥ менш керований прошарок сусп≥льного устрою репрезентуЇтьс¤ соц≥альною структурою. Ѕезпосередньо реформувати њњ неможливо, а бажаних зрушень у н≥й можна дос¤гти лише шл¤хом перетворенн¤ в≥дпов≥дних ≥нститут≥в. ¬одночас зрушенн¤ у соц≥альн≥й структур≥ Ї б≥льщ зм≥стовним, над≥йн≥шим ≥ б≥льш сусп≥льно значущим критер≥Їм оц≥нки реформи, н≥ж перетворенн¤ формально-правових засад ≥нститут≥в.

Ќарешт≥, найб≥льш фундаментальним ≥ тому стратег≥чним об'Їктом перетворень служать соц≥окультурн≥ характеристики сусп≥льства: структура дом≥нуючих ц≥нностей, потреб, ц≥льових ор≥Їнтац≥й, мотивац≥й, норм ≥ засоб≥в повс¤кденноњ д≥¤льност≥. Ѕ≥льш обгрунтовано судити про те, рухаЇтьс¤ сусп≥льство у напр¤м≥ прогресу або у б≥к деградац≥њ, можна по зм≥нах у його культурних характеристиках. ќтже, чим б≥льш глибинним Ї той або ≥нший УпрошарокФ сусп≥льного устрою ≥ чим б≥льш фундаментальну роль в≥н в≥д≥граЇ, тим менше т≥ зм≥ни, що в≥дбуваютьс¤ в ньому, залежать в≥д управл≥нських р≥шень влади ≥ тим важлив≥шим Ї УсхоластичнийФ вплив, ¤кий визначаЇтьс¤ д≥¤ми м≥льйон≥в людей.

ќц≥нюючи роль ≥ результати реформ, р≥зн≥ групи анал≥тик≥в спираютьс¤ на ¤к≥сно в≥дм≥нн≥ один в≥д одного критер≥њ. ѕредставники правл¤чого класу ≥ њхнЇ оточенн¤ в≥ддають перевагу використанню даних, що в≥дбивають формальн≥ показники, формальне перетворенн¤ ≥нститут≥в (прийн¤тт¤ в≥дпов≥дних закон≥в, жорстк≥сть процедур затвердженн¤ ≥ реал≥зац≥њ державного бюджету, зр≥ст частки приватизованих п≥дприЇмств ≥ т.п.). ќпозиц≥йно налаштован≥ пол≥тики ≥ журнал≥сти част≥ше анал≥зують зм≥ни в соц≥альн≥й структур≥, соц≥окультурн≥ ж зм≥ни ц≥кавл¤ть, у першу чергу, ≥деолог≥в ≥ вчених. “аким чином, результати оц≥нок ви¤вл¤ютьс¤ не т≥льки р≥зними, але ≥ такими, що неможливо пор≥вн¤ти.

«агальний механ≥зм реформуванн¤ й еволюц≥њ сусп≥льних ≥нститут≥в глибоко ≥ детально досл≥див лауреат Ќобелевськоњ прем≥њ 1993 року ƒуглас Ќорт. ¬исловлен≥ в рамках власноњ теор≥њ, судженн¤ про перетворенн¤ ≥нституц≥ональноњ структури постсоц≥ал≥стичних крањн у¤вл¤ютьс¤ дивовижно точними ≥ дають багатий матер≥ал дл¤ роздум≥в. ѕроте сукупн≥сть проблем, що становить основний ≥нтерес досл≥дник≥в, складаЇ перифер≥йний аспект ≥нституц≥ональноњ теор≥њ ƒ.Ќорта. Ќайважлив≥шими елементами соц≥ального механ≥зму трансформац≥њ пострад¤нських сусп≥льств Ї так≥:
1. ц≥льова реформаторська д≥¤льн≥сть, реал≥зована переважно правл¤чими прошарками;
2. ≥нновац≥йно-п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть, головним суб'Їктом ¤коњ виступаЇ середн≥й клас;
3. реактивно-адаптац≥йна повед≥нка масових сусп≥льних груп ≥ клас≥в.

якщо не зважати на власн≥ ≥нтереси реформатор≥в (що, зрозум≥ло, Ї значним допущенн¤м), то стратег≥чну ц≥ль њхньоњ д≥¤льност≥ можна визначити ¤к розробку, обгрунтуванн¤ й орган≥зац≥ю впровадженн¤ в житт¤ Управил гриФ, що спонукають ≥ншу частину сусп≥льства д≥¤ти у б≥к п≥двищенн¤ ефективного устрою. ÷е припускаЇ, насамперед, стимулюванн¤ ефективноњ ≥ лег≥тимноњ соц≥ально-≥нновац≥йноњ, у тому числ≥ п≥дприЇмницькоњ, д≥¤льност≥ в ус≥х сферах ≥ вс≥й перифер≥њ сусп≥льства. јдже т≥льки вона спроможна забезпечити повсюдне перетворенн¤ соц≥альноњ тканини сусп≥льства шл¤хом практичноњ апробац≥њ нових засоб≥в соц≥альних д≥й, нових форм орган≥зац≥њ виробництва, нових шл¤х≥в задоволенн¤ потреб та ≥н.

–еформаторська (пол≥тико-правова) та ≥нновац≥йно-п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть стосовно процв≥таючих ≥ найб≥льше активних прошарк≥в зм≥нюЇ умови життЇд≥¤льност≥ (зайн¤тост≥, прац≥, осв≥ти, споживанн¤) ≥ншоњ частини сусп≥льства, або стимулюючи конструктивну й ефективну адаптивну повед≥нку, або викликаючи соц≥альний протест масових сусп≥льних груп. Ќасамк≥нець саме характер реактивно-адаптац≥йноњ повед≥нки м≥льйон≥в перес≥чних украњнських громад¤н призводить до реальноњ зм≥ни масових практик, що становл¤ть головну ц≥ль реформ. јдже перетворенн¤ сусп≥льних ≥нститут≥в - не самоц≥ль, а лише зас≥б економ≥чноњ актив≥зац≥њ населенн¤, розвитку п≥дприЇмництва, п≥двищенн¤ мотивованост≥ прац≥вник≥в до прац≥, прискоренн¤ росту квал≥ф≥кац≥йного потенц≥алу сусп≥льства, науково-техн≥чного прогресу тощо. “им часом повед≥нков≥ стратег≥њ р≥зних сусп≥льних груп залежать не т≥льки в≥д проведених правл¤чим колом ≥нституц≥ональних реформ, а й в≥д багатьох ≥нших обставин. “ому реальн≥ зм≥ни соц≥альних практик звичайно ви¤вл¤ютьс¤ зовс≥м ≥ншими, н≥ж оч≥кувалос¤, а ≥нод≥ й протилежними. ÷е Ї ще одн≥Їю складн≥стю дл¤ розробки соц≥альноњ пол≥тики, а також стимулом дл¤ вивченн¤ механ≥зму трансформац≥њ ≥нститут≥в.

јле в пер≥од глибоких соц≥альних перетворень функц≥њ соц≥альноњ пол≥тики зм≥нюютьс¤.

ѕо-перше, сусп≥льствам, що трансформуютьс¤, доводитьс¤ не ст≥льки спри¤ти п≥двищенню, ск≥льки протисто¤ти спаду людського потенц≥алу, деградац≥њ соц≥альних галузей економ≥ки, зб≥льшенню знедолених груп ≥ прошарк≥в.

ѕо-друге, до традиц≥йних функц≥й соц≥альноњ пол≥тики додаЇтьс¤ нова - спри¤нн¤ збереженню ≥ п≥двищенню соц≥ально-≥нновац≥йного потенц≥алу сусп≥льства, розширенню соц≥альноњ бази реформ, забезпеченню зац≥кавленоњ участ≥ громад¤н у перетворенн≥ сусп≥льних в≥дносин.

–≥вень соц≥ально-≥нновац≥йного потенц≥алу в≥дбиваЇ спроможн≥сть ≥ готовн≥сть сусп≥льства до радикального перетворенн¤ власного устрою, своњх основних ≥нститут≥в ≥, в≥дпов≥дно, соц≥альноњ структури.  оли цей потенц≥ал невисокий, будь-¤к≥ спроби реформуванн¤ системи наштовхуютьс¤ на оп≥р сусп≥льства, буксують ≥, зрештою, вироджуютьс¤. “им часом, ≥нновац≥йний потенц≥ал сусп≥льства зазнаЇ впливу багатьох чинник≥в ≥ його п≥дтримка на належному р≥вн≥ потребуЇ спец≥альних зусиль. Ќайб≥льш важливу роль тут в≥д≥граЇ дов≥ра громад¤н до пол≥тичних ≥нститут≥в, зниженн¤ ¤коњ призводить до в≥дчуженост≥ сусп≥льства в≥д влади, неприйн¤тт¤ њњ ≥дей, заклик≥в ≥ д≥й, що унеможливлюЇ усп≥шний розвиток реформ.

Ќа жаль, украњнськ≥ пол≥тики 90-х рок≥в були далекими в≥д розум≥нн¤ соц≥альних механ≥зм≥в реформ. ¬они робили ≥з сусп≥льством усе, що вважали за потр≥бне, розгл¤даючи загостренн¤ соц≥альних проблем лише ¤к прикру перешкоду реал≥зац≥њ УпрогресивнихФ макроеконом≥чних задум≥в. ѓхн¤ економ≥чна стратег≥¤ не передбачала продуманоњ соц≥альноњ пол≥тики. “ому в соц≥альн≥й сфер≥ ”крањни, по сут≥, реал≥зувалис¤ лише поб≥чн≥ насл≥дки асоц≥альних реформ економ≥ки. —тих≥йний характер соц≥альних процес≥в руйн≥вним чином вплинув на соц≥ально-≥нновац≥йний потенц≥ал украњнського сусп≥льства. —талос¤ масове розчаруванн¤ в демократ≥њ, знизивс¤ рейтинг дов≥ри до головних пол≥тик≥в ≥ ≥нститут≥в влади, масов≥ групи стали сприймати реформи ¤к щось нереальне ≥ вороже своњм ≥нтересам, поширилис¤ соц≥ально-протестн≥ рухи. √отовн≥сть громад¤н ”крањни конструктивно брати участь у соц≥альн≥й трансформац≥њ сусп≥льства ≥стотно знизилас¤.

—хож≥сть стартового стану перед реформами ≥ подальшого переб≥гу соц≥ально-економ≥чних под≥й даЇ п≥дгрунт¤ дл¤ припущенн¤, що ≥ зараз украњнськ≥ реал≥њ не в≥др≥зн¤Їтьс¤ принципово в≥д рос≥йськоњ.

≈л≥та ≥ субел≥та репрезентують ту незначну частку сусп≥льства, ¤ка значно виграла в≥д реформ. ѓх тепер≥шн≥й статус Ї дуже високим, але водночас недостатньо лег≥тимним ≥ над≥йним. “ому њх головний ≥нтерес пол¤гаЇ у збер≥ганн≥ й зм≥цненн≥ статусу, ¤кого дос¤гнуто, стаб≥льн≥сть котрого безпосередньо залежить в≥д утвердженн¤, укор≥ненн¤ нового пор¤дку речей ≥ в≥д соц≥ального спокою сусп≥льства.

„ерез це вищ≥ прошарки зац≥кавлен≥ у подоланн≥ економ≥чноњ кризи, зм≥цненн≥ правового пор¤дку ≥ створенн≥ умов, що виключають соц≥альн≥ катакл≥зми. јле в соц≥альному план≥ ц≥ прошарки надто р≥зко протиставлен≥ ≥нш≥й частин≥ сусп≥льства, щоб стати його реальними л≥дерами. ѕол≥тична недалекогл¤дн≥сть, соц≥альний егоњзм, висока корумпован≥сть, типово недовготривалий тип повед≥нки, захоплен≥сть дворцевими ≥нтригами ≥ скандалами не т≥льки позбавл¤ють ц≥ прошарки дов≥ри украњнц≥в, а й св≥дчать про обмежен≥сть њх стратег≥чного ≥нтелектуально-реформаторського потенц≥алу. ” сучасн≥й к≥лькост≥, склад≥ та ¤кост≥ вони неспроможн≥ а н≥ пол≥тично, а н≥ культурно ≥нтегрувати зусилл¤ сусп≥льства на в≥дродженн¤ крањни.

—ередн≥й прошарок меншою м≥рою, н≥жза ел≥та та субел≥та протиставлений основн≥й частини сусп≥льства. —кор≥ше, в≥н концентруЇ найб≥льше квал≥ф≥ковану, д≥Їздатну й активну частину сусп≥льства. “ерпиме матер≥альне становище цього прошарку значною м≥рою Ї результатами ≥нтенсивноњ квал≥ф≥кованоњ прац≥, ≥ тому не викликаЇ такого протесту малозабезпечених груп, ¤к розк≥ш ≥ престижне споживанн¤ ел≥ти. —ередн≥й прошарок ”крањни соц≥ально неоднор≥дний ≥ пор≥вн¤но невеликий, але маЇ тенденц≥ю до зростанн¤.

ѕор≥вн¤но високий квал≥ф≥кац≥йний ≥ д≥ловий потенц≥ал, важлив≥сть виконуваних соц≥альних ролей, в≥дносна адаптац≥¤ до умов ринку ≥ збалансований соц≥альний настр≥й дозвол¤ють розгл¤дати прошарок, що зазначалос¤, ¤к одну з потенц≥йних сил, здатну спри¤ти становленню демократ≥њ, правопор¤дку ≥ конкурентноспроможного ринку. јле, по-перше, особливост≥ цього прошарку поки ще дуже слабко вивчено, по-друге, соц≥альн≥ групи (≥нтелектуали, п≥дприЇмц≥ ≥ середн¤ ланка бюрократ≥њ), що його формують, грають у трансформац≥йному процес≥ принципово р≥зн≥ рол≥. Ќарешт≥, сучасн≥ умови в крањн≥ скор≥ше перешкоджають, а н≥ж допомагають розвитку ≥нновац≥йно-п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ цього прошарку.

Ќайб≥льш масивний сусп≥льний прошарок зосереджуЇ у своЇму склад≥ перес≥чних громад¤н ”крањни, тому в≥н ≥менуЇтьс¤ базовим. ћатер≥альне ≥ соц≥альне становище, а в≥дпов≥дно ≥ самов≥дчутт¤ б≥льшост≥ його представник≥в дуже т¤жк≥. Ѕазовий прошарок б≥льшою м≥рою в≥дчуваЇ насл≥дки загостренн¤ соц≥альноњ нер≥вност≥, статус≥в, ≥ можливостей. —аме його представники Ї головними жертвами поширенн¤ безроб≥тт¤ ≥ неповноњ зайн¤тост≥, систематичних затримок ≥ невиплати зароб≥тноњ плати, подорожчанн¤ ≥ меншоњ доступност≥ послуг, масовоњ депрофес≥онал≥зац≥њ фах≥вц≥в, зниженн¤ р≥вн¤ ≥ пог≥ршенн¤ ¤кост≥ житт¤, обмеженн¤ можливостей одержанн¤ осв≥ти тощо.

“ворча та ≥нновац≥йна енерг≥¤ цього прошарку в сучасних умовах вимушено витрачаЇтьс¤ на вир≥шенн¤ не сусп≥льно значущих, а в основному особистих проблем, повТ¤заних ≥з виживанн¤м, п≥дтримкою м≥н≥мально необх≥дного р≥вн¤ житт¤, с≥мейною взаЇмодопомогою.

—оц≥альний настр≥й базового прошарку песим≥стичний, дов≥ра до влади м≥н≥мальна, над≥њ на майбутнЇ незначн≥. Ќин≥ цей прошарок не п≥дтримуЇ ≥дењ подальшоњ л≥берал≥зац≥њ економ≥ки, а чим б≥льш р≥шуче њх в≥дхил¤Ї.

ўо стосуЇтьс¤ нижнього прошарку сусп≥льства, а тим б≥льше соц≥ального "дна", то вони представл¤ють собою сферу злиденност≥, безнад≥йност≥, в≥дчуженост≥ в≥д сусп≥льного житт¤ й деградац≥њ. ѕредставники цих прошарк≥в нав≥ть потенц≥йно не можуть розгл¤датис¤ ¤к суб'Їкти трансформац≥њ сусп≥льства.

“аким чином, у результат≥ реформ сусп≥льство, найважлив≥шими ц≥нност¤ми ¤кого традиц≥йно були соц≥альна справедлив≥сть ≥ р≥вн≥сть, ви¤вилос¤ розколотим м≥ж полюсами б≥дност≥ ≥ багатства, ¤к н≥коли до того так глибоко не в≥дм≥нних ≥ соц≥ально, ≥ культурно. ƒо того ж, за останн≥ 10 рок≥в б≥льш≥сть сусп≥льства втомилас¤, втратила в≥ру у своњх пол≥тичних л≥дер≥в ≥ над≥ю на майбутнЇ. Ќе зарадивши цьому становищу, навр¤д чи Ї сенс говорити про в≥дродженн¤ ”крањни а зарадити йому дуже важко. „и не Їдиним засобом вир≥шенн¤ цього завданн¤ може слугувати реал≥зац≥¤ соц≥альноњ пол≥тики, здатноњ ≥нтегрувати сусп≥льство, спри¤ти зм≥цненню соц≥альноњ бази реформ, зросту ≥нновац≥йного потенц≥алу сусп≥льства.

ѕерше Ц перетворенн¤ соц≥альних стосунк≥в у сфер≥ прац≥ ≥ зайн¤тост≥, найб≥льш важливих дл¤ базового прошарку сусп≥льства. …детьс¤ про активну боротьбу з безроб≥тт¤м, про розширенн¤ ≥ реальне забезпеченн¤ соц≥ально-економ≥чних прав труд¤щих ¤к у державному, так ≥ в приватному секторах господарства, про створенн¤ необх≥дних умов дл¤ поступового формуванн¤ соц≥ально-партнерських в≥дносин м≥ж працею ≥ кап≥талом.

ƒруге завданн¤ пол¤гаЇ у створенн≥ спри¤тливих ≥нституц≥ональних умов дл¤ розвитку конструктивноњ ≥ лег≥тимноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ у реальн≥й ≥ соц≥альн≥й сферах економ≥ки, так само ¤к у структурах громад¤нського сусп≥льства. ѕричому особливо важливо спри¤ти залученню до ц≥Їњ д≥¤льност≥ представник≥в базового прошарку з метою наданн¤ њй масового характеру.

“ретЇ ≥ найб≥льш складне завданн¤ повТ¤зане з необх≥дн≥стю зм≥ни характеру реформаторськоњ й управл≥нськоњ д≥¤льност≥ правл¤чого прошарку у б≥к њњ лег≥тимизац≥њ ≥ демократизац≥њ. Ќеобх≥дно в≥дновити колективну ≥ персональну в≥дпов≥дальн≥сть представник≥в влади за зм≥ст та ефективн≥сть прийн¤тих р≥шень, за њх пр¤м≥ ≥ непр¤м≥ насл≥дки, поступово знищувати корумпован≥сть державного апарату, домагатис¤ реального розпод≥лу влади ≥ б≥знесу, створювати систему незалежного правосудд¤, особливо вести боротьбу з економ≥чною злочинн≥стю.

Ѕез розвТ¤занн¤ цих завдань в≥дновити дов≥ру населенн¤ до влади неможливо. јле одних таких заход≥в недостатньо. ўоб повернути дов≥ру громад¤н, влада повинна ¤к≥сно зм≥нити своњ в≥дносини ≥з сусп≥льством, зокрема, виступити з в≥двертим анал≥зом ≥ оц≥нкою помилок ≥ злочин≥в, ¤ких вона припустилас¤. „и Ї в сучасному пол≥тичному прошарку сили, спроможн≥ на розвТ¤занн¤ цих задач, ви¤вить час.

а) неухильне пол≥пшенн¤ умов житт¤ ≥ прац≥ рад¤нських людей;

б) б≥льш повне зд≥йсненн¤ в ус≥х сферах сусп≥льних в≥дносин принципу соц≥ал≥стичноњ справедливост≥, зближенн¤ клас≥в, соц≥альних груп ≥ прошарк≥в;

в) подоланн¤ розб≥жностей м≥ж розумовою ≥ ф≥зичною працею, м≥стом ≥ селом.

“аким чином, можливо стверджувати, що за рад¤нських час≥в соц≥альна пол≥тика виробл¤лас¤ державою на певному ≥деолог≥чному, пол≥тичному ≥ науковому п≥дгрунт≥, мала на мет≥, ¤к будь-¤ка пол≥тика, керувати сусп≥льними процесами, ≥ за ¤к≥стю в≥дпов≥дала в≥домому вислову, що пол≥тика - це мистецтво управл≥нн¤.

—оц≥альна пол≥тика у рад¤нськ≥й держав≥ формувалас¤ за ч≥тко визначеною схемою. ‘ормуванн¤ пол≥тики, в тому числ≥ ≥ соц≥альноњ покладалос¤ на  ѕ–—. –≥шенн¤  ѕ–— були обов'¤зковими дл¤ ус≥х в≥домств. ¬≥дпов≥дальн≥сть за виконанн¤ р≥шень парт≥њ посилювалас¤ подв≥йним контролем:
1. ¬≥домчий контроль за виконанн¤м функц≥ональних обов'¤зк≥в.
2. ѕарт≥йний контроль за виконанн¤м обов'¤зк≥в члена  ѕ–— на конкретному робочому м≥сц≥ (при тому, що за час≥в рад¤нськоњ влади практично не було кер≥вник≥в на б≥льш-менш в≥дпов≥дальн≥й посад≥ - не член≥в  ѕ–—).

ѕри цьому ус≥ галуз≥ соц≥альноњ сфери концентрували своњ д≥њ через парт≥йн≥ органи. Ѕагато дес¤тил≥ть ц¤ система працювала досить ефективно.

ƒекларац≥¤ будь-¤коњ д≥њ у межах соц≥альноњ пол≥тики (¤к ≥ будь-¤ке парт≥йне р≥шенн¤) ц≥лком п≥дтримувалос¤ ресурсами (ф≥нансами, кадрами, нерухом≥стю та ≥н.). ƒуже важливо, що ус≥ напр¤ми соц≥альноњ пол≥тики п≥дкр≥плювались в≥дпов≥дною ≥нфраструктурою. ѕрактично це були:
1. Ўирока мережа профсп≥лок, що виконували функц≥њ захисту прав населенн¤.
2. Ўк≥льн≥ ≥ позашк≥льн≥ заклади, що займалис¤ вихованн¤м, орган≥зац≥Їю дозв≥лл¤, превентивною роботою з д≥тьми дошк≥льного та шк≥льного в≥ку.
3. √ромадськ≥ орган≥зац≥њ: жовтен¤та, п≥онери, комсомол, ради ветеран≥в, ж≥нради, що мали в≥дпов≥дн≥ ресурси ≥ проводили значну соц≥альну роботу.

 р≥м того, у сусп≥льств≥ д≥¤ли довол≥ жорстк≥ моральн≥ принципи (маЇтьс¤ на уваз≥ усереднений вар≥ант повед≥нки, ≥з котрого, безумовно, були вин¤тки), встановлен≥ законодавчо: непрацююч≥ каралис¤ за дармоњдство; п'¤ниц≥ й алкогол≥ки в≥дправл¤лис¤ до медвитверезник≥в та ≥нших спец≥альних заклад≥в; наркоман≥¤ пересл≥дувалас¤ крим≥нально та ≥н. “ак само ≥снували жорстк≥ морально-етичн≥ п≥двалини, не закр≥плен≥ законодавчо. ¬они визначалис¤ статутами парт≥њ ≥ громадських орган≥зац≥й ( ѕ–—, комсомол, профсп≥лка), ¤к≥ могли втручатис¤ в ус≥ складов≥ житт¤ людини, в тому числ≥ особисте житт¤.  онтроль над повед≥нкою перес≥чного громад¤нина був достатньо жорстким.

÷ентральне м≥сце у соц≥альн≥й пол≥тиц≥ займають механ≥зми перерозпод≥лу прибутку, за чкими працююче населенн¤ крањни утримуЇ непрацездатну його частину (за в≥ком, ≥нвал≥дн≥стю, с≥мейними обставинами, нездатн≥стю на ринку прац≥ тощо). “обто визначальним чинником формуванн¤ соц≥альноњ пол≥тики Ї структура бюджету, що приймаЇтьс¤, ≥ його реальне виконанн¤. јле на думку де¤ких фах≥вц≥в, процес формуванн¤ ≥ затвердженн¤ бюджету в ”крањн≥ менш за все визначаЇтьс¤ науково обгрунтованими потребами соц≥альноњ пол≥тики.

¬иникла суперечн≥сть м≥ж тим, що декларуЇтьс¤, ≥ реальною соц≥альною пол≥тикою: декларуютьс¤ одн≥ ц≥нност≥, а кошти вид≥л¤ютьс¤ зовс≥м на ≥нш≥. ¬иникають р≥зноман≥тн≥ негативн≥ соц≥альн≥ ¤вища.

ќдним з негативних приклад≥в неузгодженост≥ д≥й р≥зних соц≥альних галузей може слугувати нове дл¤ ”крањни соц≥альне ¤вище Уд≥ти вулиц≥Ф.

ѕроблема д≥тей вулиц≥ в ”крањн≥ виникла не одразу, а поступово наростала. ” процес≥ реформуванн¤ пол≥тичноњ й економ≥чноњ систем за останн≥ 10 рок≥в склалас¤ соц≥ально-економ≥чна ситуац≥¤, одним ≥з насл≥дк≥в ¤коњ стало значне зб≥льшенн¤ числа д≥тей вулиц≥. “ривалий час сусп≥льство ≥ держава не надавали належного значенн¤ цьому ¤вищу. —аме тому, за станом на сьогодн≥, д≥тей вулиц≥, з одного боку, не ≥снуЇ у систем≥ ц≥нностей держави ≥ сусп≥льства, а з ≥ншого Ц факт њхньоњ ф≥зичноњ на¤вност≥ приховувати дал≥ неможливо.

17 жовтн¤ 1997 року ”казом ѕрезидента ”крањни затверджен≥ "«аходи щодо пол≥пшенн¤ становища д≥тей-сир≥т ≥ д≥тей, що залишилис¤ без п≥клуванн¤ батьк≥в". ” цьому державному документ≥ визначено завданн¤ м≥н≥стерств, в≥домств,  римськоњ республ≥канськоњ, обласних,  ињвськоњ ≥ —евастопольськоњ м≥ських держадм≥н≥страц≥й з попередженн¤ соц≥ального сир≥тства, пол≥пшенн¤ умов дл¤ розвитку, вихованн¤, навчанн¤, соц≥альноњ адаптац≥њ, матер≥ального забезпеченн¤ д≥тей-сир≥т ≥ д≥тей, що залишилис¤ без батьк≥вського п≥клуванн¤. ÷им документом також встановлено заходи щодо створенн¤ нормативно-правового забезпеченн¤ охорони прав таких д≥тей. ” згаданому документ≥ основними причинами зб≥льшенн¤ чисельност≥ д≥тей-сир≥т, загостренн¤ проблеми соц≥ального сир≥тства назван≥ так≥ ¤вища ¤к пад≥нн¤ престижу с≥мТњ, пог≥ршенн¤ њњ матер≥альних ≥ житлових умов, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ д≥тей, народжених поза шлюбом, ≥ батьк≥в, що ведуть асоц≥альний спос≥б житт¤.

”крањнський ≥нститут соц≥альних досл≥джень за п≥дтримки ёЌ≤—≈‘ досл≥див причини виникненн¤ соц≥ального ¤вища Уд≥ти вулиц≥". Ќа п≥дстав≥ контент-анал≥зу в≥дпов≥дей експерт≥в - кер≥вних прац≥вник≥в р≥зних м≥н≥стерств ≥ в≥домств були визначен≥ основн≥ причини виникненн¤ соц≥ального ¤вища "д≥ти вулиц≥". «≥ставленн¤ отриманих в≥дпов≥дей ≥з причинами, ви¤вленими п≥д час опитуванн¤ безпосередньо д≥тей вулиц≥, дозвол¤Ї створити майже повну картину по¤ви д≥тей вулиц≥ ¤к соц≥ального ¤вища. ќпитуванн¤ експерт≥в - спец≥ал≥ст≥в з проблеми дит¤чоњ безпритульност≥, даЇ можлив≥сть б≥льш детально, н≥ж це викладено у вищезгаданому документ≥, ви¤вити причини значного зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ д≥тей вулиц≥.

ѕричини актуал≥зац≥њ проблеми д≥тей вулиц≥, висловлен≥ експертами, при анал≥з≥ були розпод≥лен≥ на 7 блок≥в.

1. ѕог≥ршенн¤ матер≥ального становища значноњ частини населенн¤ ”крањни. ѕог≥ршенн¤ економ≥чноњ ситуац≥њ в крањн≥ призвело до значного зб≥льшенн¤ числа с≥мей, що перебувають за межою б≥дност≥. «а даними ”крањнського ≥нституту соц≥альний досл≥джень майже 70% с≥мей само≥дентиф≥кують р≥вень свого матер≥ального добробуту "нижче середнього". «б≥дн≥нн¤ ≥ зубож≥нн¤ населенн¤ не могло не позначитис¤ на д≥т¤х: значно зменшилис¤ витрати с≥мей на них, усе б≥льше с≥мей використовують дит¤чу працю дл¤ вир≥шенн¤ загальнос≥мейних матер≥альних проблем. ≈ксперти зазначають, що найб≥льш важке матер≥альне становище серед с≥мей, що мешкають у селах ≥ невеликих м≥стах, де зароб≥тна плата не виплачуЇтьс¤ роками. ѕроте за даними ћ¬— найб≥льша к≥льк≥сть д≥тей вулиц≥ зосереджена не в цих населених пунктах, а в обласних центрах ≥ у великих м≥стах. ќтже, економ≥чний добробут с≥мей Ї важливим, але не визначальним чинником виходу д≥тей на вулицю.

2. «б≥льшенн¤ незайн¤тих д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в. «б≥льшенн¤ незайн¤тих роботою або навчанн¤м д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в можна розгл¤дати ¤к результат двох, на перший погл¤д, незалежних тенденц≥й: зменшенн¤ р≥вн¤ зайн¤тост≥ серед п≥дл≥тк≥в ≥ невиконанн¤ «акону про загальну середню осв≥ту. ” зв'¤зку з послабленн¤м вимог до загальноњ середньоњ осв≥ти в ”крањн≥ зб≥льшивс¤ в≥дсоток д≥тей, котр≥ не одержують не т≥льки середньоњ, але нав≥ть незак≥нченоњ середньоњ осв≥ти. ѕослабленн¤ контролю з боку прац≥вник≥в шк≥л за в≥дв≥дуванн¤м дозвол¤Ї д≥т¤м, формально перебуваючи у школ≥, насправд≥ безконтрольно знаходитис¤ на вулиц≥. «начна частина випускник≥в неповноњ середньоњ школи, ¤к≥ ран≥ше продовжували навчанн¤ у профес≥йно-техн≥чних училищах, через скороченн¤ прийому до ѕ“”, не можуть бути залученими до навчального процесу. ¬одночас в≥дпов≥дно до  одексу закон≥в про працю д≥ти у в≥ц≥ до 16 рок≥в не можуть бути працевлаштован≥.  р≥м того, зростанн¤ зб≥льшенн¤ р≥вн¤ безроб≥тт¤ серед працездатного населенн¤ зменшуЇ шанси д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в знайти роботу. “аким чином значна к≥льк≥сть д≥тей залишилис¤ поза школою ≥ поза роботою одночасно, що безумовно, спри¤Ї њхн≥й маргинал≥зац≥њ, ≥ ¤к насл≥док, зб≥льшуЇтьс¤ ймов≥рн≥сть њхнього виходу на вулицю.

3. ≈коном≥чна експлуатац≥¤ дит¤чоњ прац≥ з боку дорослих, зокрема, залученн¤ до жебракуванн¤, шахрайства, злочин≥в тощо ѕредставники ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ, прац≥вники крим≥нальноњ м≥л≥ц≥њ у справах неповнол≥тн≥х профес≥йно за¤вл¤ють, що процесом жебракуванн¤, дит¤чого злод≥йства, шахрайства керують доросл≥, ¤к≥, економ≥чно експлуатуючи д≥тей, одержують своњ нетрудов≥ доходи. “обто у зв'¤зку з маргинал≥зац≥Їю населенн¤ великих м≥ст зростаЇ частка дорослих - орган≥затор≥в економ≥чноњ експлуатац≥њ д≥тей. Ѕезумовно, проблематичною Ї можлив≥сть виживанн¤ дитини на вулиц≥ без п≥дтримки старших (дорослих або старших д≥тей).

4. ќслабленн¤ в≥дпов≥дальност≥ батьк≥в за утриманн¤ ≥ вихованн¤ д≥тей. ќслабленн¤ виховноњ функц≥њ с≥м'њ. ≈ксперти не змогли однозначно визначити причини ослабленн¤ в≥дпов≥дальност≥ батьк≥в за вихованн¤ й утриманн¤ д≥тей. ѕроте цей факт Ї очевидним ≥ потребуЇ додаткового вивченн¤. Ќе менш актуальною Ї проблема жорстокого ставленн¤ до д≥тей у с≥м'¤х, що також потребуЇ вивченн¤.

5. «агостренн¤ суперечностей ≥ конфл≥кт≥в м≥ж д≥тьми ≥ батьками, внасл≥док чого дитина ≥де з дому. ≈ксперти, що брали участь у досл≥дженн≥, п≥дтверджують, що останн≥м часом чим б≥льше на вулицю виход¤ть д≥ти ≥з зовн≥шньо благополучних с≥мей. —аме у таких ситуац≥¤х необх≥дно, щоб батькам ≥ дитин≥ вчасно було надано соц≥альну ≥ психолог≥чну допомогу, що дасть можлив≥сть скоригувати внутр≥шньос≥мейн≥ взаЇмини.

6. ѕослабленн¤ роботи по орган≥зац≥њ дозв≥лл¤ д≥тей за м≥сцем навчанн¤ ≥ м≥сцем проживанн¤. ‘ормально причиною послабленн¤ роботи по орган≥зац≥њ дозв≥лл¤ серед д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в Ї економ≥чна криза в крањн≥: багато гуртк≥в ≥ клуб≥в закрито через скороченн¤ штат≥в кер≥вник≥в гуртк≥в ≥ виховател≥в. ѕроте це не Їдина причина пог≥ршенн¤ такоњ роботи. ƒонедавна школи були м≥сцем позашк≥льноњ роботи з д≥тьми. Ќин≥ усю позашк≥льну роботу практично згорнуто, хоча об'Їктивних передумов цьому, кр≥м внутр≥шньов≥домчих розпор¤джень, немаЇ. ¬ ”крањн≥ недостатньо активно працюють дит¤ч≥ громадськ≥ об`Їднанн¤, д≥¤льн≥сть ¤ких спр¤мована на орган≥зац≥ю дозв≥лл¤ ≥ роботу у позаурочний час. „ерез комерц≥ал≥зац≥ю дит¤чого дозв≥лл¤, включаючи ф≥зкультуру ≥ спорт, орган≥зован≥ форми в≥дпочинку стали недоступними дл¤ д≥тей ≥з малозабезпечених с≥мей.

7. ‘ормуванн¤ засобами масовоњ ≥нформац≥њ ≥м≥джу насильства ≥ "легкого" житт¤. ≈ксперти вважають, що у засобах масовоњ ≥нформац≥њ створено образ молодоњ людини, котра не докладаючи значних зусиль, може багато чого дос¤гти у житт≥. „имало Ї ф≥льм≥в про вуличних д≥тей ≥з щасливим к≥нцем. «асобами масовоњ ≥нформац≥њ зведен≥ в культ насильство ≥ "легкий" спос≥б житт¤. ѕритому дл¤ пропаганди сексу ≥ насильства у телезасобах масовоњ ≥нформац≥њ надаютьс¤ найб≥льш зручн≥ дл¤ б≥льшост≥ аудитор≥њ часи ≥ найб≥льш попул¤рн≥ канали. ѕередач≥, присв¤чен≥ формуванню здорового способу житт¤, у багатьох випадках створюютьс¤ недостатньо квал≥ф≥кованими спец≥ал≥стами, у невдалий час. “ому, п≥д враженн¤м «ћ≤ д≥ти виход¤ть на вулицю дл¤ пошуку нових в≥дчутт≥в Ц "¤к у к≥но". Ќав≥ть п≥двищений зараз ≥нтерес до д≥тей вулиц≥ не в≥дбиваЇ адекватно на¤вну ситуац≥ю. ≤снуЇ дв≥ крайн≥х позиц≥њ стосовно д≥тей вулиц≥:
Ј д≥ти вулиц≥ - зло, що треба викор≥нювати;
Ј д≥ти вулиц≥ - жертви, котрим треба допомогти.

–еально про д≥тей вулиц≥ йдетьс¤ т≥льки у гостросюжетних статт¤х, а власно соц≥альне ¤вище не вивчено ≥ у сусп≥льств≥ не сформовано в≥дпов≥дне ставленн¤ до нього. ѕотребуЇ комплексне вивченн¤ ц≥Їњ проблеми ¤к з боку мотивац≥њ повед≥нки дитини, так ≥ з боку реакц≥њ на цю повед≥нку член≥в с≥м'њ, родич≥в, сусп≥льства. ѕотр≥бн≥ зусилл¤ р≥зних м≥н≥стерств ≥ в≥домств. ћ≥сцев≥ органи виконавчоњ влади пов≥льно вир≥шують проблеми д≥тей вулиц≥. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що њм не вистачаЇ кошт≥в дл¤ роботи позашк≥льних заклад≥в, бракуЇ квал≥ф≥кованих спец≥ал≥ст≥в, ¤к≥ могли б займатис¤ ц≥Їю складною соц≥альною проблемою. ќт ≥ слугуЇ проблема ≥снуванн¤ д≥тей вулиц≥ ¤к приклад в≥дсутност≥ м≥жв≥домчоњ кооперац≥њ у вир≥шенн≥ соц≥альних проблем.

 р≥м того, загальнодержавн≥ програми соц≥ального зм≥сту часто-густо залишаютьс¤ значною м≥рою декларативними, бо не отримують в≥дпов≥дного ресурсного забезпеченн¤. ¬≥домство, що визначене у так≥й програм≥ пров≥дним, залишаЇтьс¤ сам на сам з проблемою ф≥нансуванн¤, що робить загальнодержавну програму фактично галузевою, послабл¤Ї взаЇмоузгоджен≥сть д≥й р≥зних в≥домств. Ќаприклад, Ї програма пол≥пшенн¤ охорони здоров'¤ у межах ћ≥нохорони здоров`¤, Ї програма здоров`¤ межах ƒержкомспорту, але кошти на њх реал≥зац≥ю практично не вид≥л¤ютьс¤.

¬загал≥, де¤к≥ значим≥ соц≥альн≥ проблеми (сир≥тство, алкогол≥зм, дит¤ча злочинн≥сть, дит¤ча проституц≥¤) розгл¤даютьс¤ ¤к ≥ндив≥дуальн≥ проблеми тих, кого вони стосуютьс¤ безпосередньо. ¬ин¤ток становл¤ть собою проблеми безроб≥тт¤ ≥ м≥грац≥њ, що однозначно сприймаютьс¤ державою ¤к соц≥альн≥.

¬ останнЇ дес¤тил≥тт¤ в ”крањн≥ залишаЇтьс¤ значним вплив недемократичних прийом≥в на формуванн¤ соц≥альноњ пол≥тики:
Ј де¤к≥ державн≥ службовц≥, в≥дпов≥даючи на питанн¤ анкети про шл¤хи вир≥шенн¤ соц≥альних проблем, пропонують законодавчо Узаборонити наркотикиФ, Уприбрати безпритульних ≥з вулиць м≥стаФ. “обто, ¤к ≥ ран≥ше, у св≥домост≥ багатьох чиновник≥в дом≥нують стереотипи тотал≥тарного мисленн¤;
Ј у вир≥шенн≥ соц≥альних проблем т≥, хто приймають р≥шенн¤, не бачать Урол≥ ≥ндив≥даФ. —пос≥б житт¤ громад¤н дл¤ багатьох державних службовц≥в детерм≥нований без вин¤тку кризовими макроеконом≥чними процесами. ≤, ¤к насл≥док, так≥ чиновники бачать т≥льки Умакрошл¤хи". ќкрем≥ ≥ м≥сцев≥ громадськ≥ ресурси не берутьс¤ до уваги, ¤к малозначим≥.

≤нтеграц≥¤ в Ївропейське сп≥втовариство примушуЇ враховувати на¤вний досв≥д розробки соц≥альноњ пол≥тики, особливо в зах≥дноЇвропейському рег≥он≥. ” крањнах ™вропейського —оюзу орган≥зац≥¤ соц≥ального захисту досить р≥зноман≥тна. ѕроте Ї принципи, сп≥льн≥ дл¤ вс≥х крањн, тим б≥льше, ¤кщо межують одна з одною. ¬важаЇтьс¤, що в ™вроп≥ ≥снуЇ 4 модел≥ соц≥альноњ пол≥тики:
Ј континентальна модель, ¤ка грунтуЇтьс¤ на схемах страхуванн¤, що сп≥вв≥днос¤тс¤ ≥з зайн¤т≥стю;
Ј п≥вденноЇвропейська модель, заснована на пр≥оритетн≥й рол≥ с≥м'њ;
Ј система британського ринкового типу;
Ј скандинавська, що грунтуЇтьс¤ на принцип≥ загального охопленн¤.

–озп≥знавальним чинником м≥ж цими модел¤ми Ї визначенн¤ того, хто несе остаточну в≥дпов≥дальн≥сть за соц≥альний захист особистост≥ - с≥м'¤, держава або ринок (див. рис.1)

Ќаприклад, стратег≥чними ц≥л¤ми соц≥альноњ пол≥тики ”крањни у Уƒержавн≥й програм≥ соц≥альноњ пол≥тики на 1997-2000 рокиФ визначаютьс¤:
Ј пол≥пшенн¤ матер≥ального добробуту та умов житт¤ людей;
Ј забезпеченн¤ зайн¤тост≥ населенн¤, п≥двищенн¤ ¤кост≥ ≥ конкурентноспроможност≥ робочоњ сили;
Ј додержанн¤ конституц≥йних прав громад¤н на працю, соц≥альний захист населенн¤, осв≥ту, охорону здоров'¤, культуру, житло;
Ј переор≥Їнтуванн¤ соц≥альноњ пол≥тики на с≥мТю, забезпеченн¤ прав ≥ соц≥альних гарант≥й, що надаютьс¤ с≥м'њ, ж≥нкам, д≥т¤м ≥ молод≥;
Ј вплив на демограф≥чну ситуац≥ю у напр¤м≥ зниженн¤ смертност≥ населенн¤, особливо дит¤чоњ;
Ј значне пол≥пшенн¤ соц≥альноњ ≥нфраструктури.

¬иход¤чи з цих ц≥лей, в ”крањн≥ формуЇтьс¤ значною м≥рою п≥вденноЇвропейська модель з центром т¤ж≥нн¤ на с≥м`ю, хоча одночасно, ¤к ≥ ран≥ше, основне навантаженн¤ щодо реал≥зац≥њ соц≥альноњ пол≥тики бере на себе держава, тобто утворюЇтьс¤ скандинавська модель.

—кладн≥сть визначенн¤ в ”крањн≥ доц≥льноњ модел≥ соц≥альноњ пол≥тики пол¤гаЇ, кр≥м з ≥нших чинник≥в, ще й в тому, що прийн¤тна дл¤ в≥тчизни модель потребуЇ виробленн¤ сусп≥льного консенсусу по де¤ким складовим соц≥альноњ пол≥тики. ÷ей консенсус повинен усунути або хоча б пом`¤кшити т≥ розб≥жност≥ складових соц≥альноњ пол≥тики, що виникли в процес≥ трансформац≥њ в≥д рад¤нськоњ соц≥ально-пол≥тичноњ модел≥ до сьогоденноњ. ƒе¤к≥ з цих розб≥жностей (складов≥ соц≥альноњ пол≥тики) наведено у табл. 1.

–езультати досл≥дженн¤ ви¤вили, що, ≥мов≥рн≥ше за все, за б≥льш≥стю розб≥жностей можливо дос¤гти консенсусу на м≥сцевому р≥вн≥, тобто там, де найб≥льш в≥дчутний вплив будь-¤кого управл≥нського р≥шенн¤ м≥сцевоњ влади на умови житт¤ громад¤н.  р≥м того, ц≥ результати добре узгоджуютьс¤ з теор≥Їю формуванн¤ здорового способу житт¤ населенн¤ будь-¤коњ крањни, ¤ка запевн¤Ї у найб≥льш≥й ефективност≥ тих заход≥в, що локал≥зован≥ у межах окремоњ територ≥альноњ громади. ѕритому терм≥н отриманн¤ позитивних результат≥в, њх вагом≥сть ≥ довготривал≥сть, ¤к правило, кращ≥ у невеликих м≥сцевих громадах, де легше працювати з ¤комога б≥льшою к≥льк≥стю окремих громад¤н.

ќтже, у першу чергу, важлив≥ саме м≥сцев≥ заходи, локал≥зован≥ у територ≥альних громадах.

1. "ћ≥сцеве житт¤Ф - повс¤кденна активн≥сть людей в њњ спонтанних (некерованих, випадкових, незапланованих) формах. ƒоц≥льн≥ будь-¤к≥ м≥сцев≥ ≥н≥ц≥ативи, зор≥Їнтован≥ на п≥дтримку ≥ стимулюванн¤ звичайних, побутових, д≥лових, культурних, дозв≥ллЇвих контакт≥в м≥ж людьми, оск≥льки так≥ контакти Ї запорукою п≥дтримки здорового м≥кросоц≥ального кл≥мату всередин≥ т≥Їњ сп≥льноти (громади), де вони зд≥йснюютьс¤. «агальний принцип побудови спри¤тливоњ атмосфери м≥сцевого житт¤ Ц будь-¤ке стимулюванн¤ контакт≥в конструктивного, позитивного зм≥сту одночасно з попередженн¤м ≥ обмеженн¤м умов ≥ обставин, що спри¤тимуть негативним, руйн≥вним контактам.

2. Уƒ≥њ у середин≥ сп≥льнотиФ - тип ≥н≥ц≥атив, ¤к≥ теж зароджуютьс¤ спонтанно, але мають б≥льш орган≥зований характер. ¬они можуть плануватис¤ заздалег≥дь, обм≥рковуватис¤ членами громади, координуватис¤ ≥ керуватис¤ громадськими ≥н≥ц≥аторами. ÷е може бути, наприклад, обладнанн¤ дит¤чого майданчика або створенн¤ ради м≥крорайону. —оц≥альна пол≥тика заохочуЇ так≥ м≥сцев≥ ≥н≥ц≥ативи, тому що вони спри¤ють згуртованост≥ ≥ вир≥шенню нагальних проблем житт¤ сп≥льноти. ¬нутр≥шн¤ активн≥сть сп≥втовариства виг≥дна дл¤ держави, тому що зменшуЇ поле дл¤ њњ втручанн¤.

3. У–озвиток громадиФ вже припускаЇ залученн¤ профес≥йних орган≥затор≥в соц≥альних ≥н≥ц≥атив, сп≥вроб≥тництво ентуз≥аст≥в ≥з громади ≥ профес≥онал≥в у справ≥ актив≥зац≥њ р≥зноманих аспект≥в м≥сцевого соц≥ального житт¤. як правило, програми такого типу припускають на¤вн≥сть зовн≥шньоњ п≥дтримки - орган≥зац≥йноњ, досл≥дницькоњ, ресурсноњ.

4. Ућ≥сцева пол≥тикаФ- б≥льш високий щабель ≥н≥ц≥ативи, реал≥зац≥¤ вже на м≥сц¤х вих≥дних ззовн≥, пол≥тичних ≥н≥ц≥атив. ¬она складаЇтьс¤ з комплексу програм, спр¤мованих на дос¤гненн¤ за допомогою залученн¤ м≥сцевого населенн¤ визначених ззовн≥ ц≥лей. ѕрикладом може бути створенн¤ груп людей, що мешкають по сус≥дству, з метою охорони власност≥ один одного ≥ проф≥лактики правопорушень ¤к допомога правоохоронним органам у виконанн≥ њх функц≥й. јбо наданн¤ допомоги ≥ п≥дтримки з боку громади ≥нвал≥дам ≥ самотн≥м люд¤м похилого в≥ку ¤к спри¤нн¤ соц≥альним службам у зд≥йсненн≥ њх функц≥й.

«розум≥ло, що вс≥ типи м≥сцевих ≥н≥ц≥атив ефективн≥ тод≥, коли спираютьс¤ на переважну б≥льш≥сть член≥в громади, краще на все населенн¤. јле завжди у громад≥ ≥снують б≥льш активн≥ ≥ менш активн≥ члени, ¤к≥ р≥зною м≥рою готов≥ брати участь у сп≥льн≥й д≥¤льност≥. ≤ значною м≥рою ефективн≥сть м≥сцевих соц≥альних ≥н≥ц≥атив залежить в≥д актив≥ст≥в громади, тих, хто готовий працювати без винагороди - добровольц≥в, волонтер≥в. —оц≥альна пол≥тика, зор≥Їнтована на громади, в≥дводить д≥¤льност≥ добровольц≥в (волонтер≥в) виключно важливу роль.

≤деолог≥чне п≥дгрунт¤ доброчинноњ д≥¤льност≥ ≥сторично склалос¤ з тих м≥ркувань, що в кожн≥й громад≥ Ї люди, ¤ким притаманн≥ б≥льш н≥ж ≥ншим, почутт¤ альтруњзму, загострене в≥дчутт¤ соц≥альноњ справедливост≥.

ƒ≥йсно, за час≥в становленн¤ соц≥альноњ роботи у «ах≥дн≥й ™вроп≥ у XIX стор≥чч≥ доброд≥йн≥сть заможних людей була основною формою допомоги слабким ≥ знедоленим. “од≥ виникла ц≥ла низка орган≥зац≥й, ¤к≥ використовували працю добровольц≥в, тобто людей, котр≥ не одержували матер≥альноњ винагороди за свою працю. ƒобровольц≥ були також орган≥заторами соц≥альних служб ≥ безпосередн≥ми виконавц¤ми соц≥альноњ роботи. јле дуже швидко стало очевидним, що одн≥Їю благод≥йн≥стю соц≥альн≥ проблеми не вир≥шити. “од≥ актив≥сти-добровольц≥ почали домагатис¤ створенн¤ ефективноњ державноњ системи соц≥ального обслуговуванн¤. ѕ≥сл¤ створенн¤ такоњ системи у 50-х роках функц≥њ добров≥льницького сектора зм≥нилис¤. ¬≥н уз¤в на себе роль передового загону, що визначав нов≥ потреби населенн¤ ≥ виробл¤в форми њх задоволенн¤, що пот≥м могли бути використан≥ державною системою. Ќайб≥льш активно добровольц≥ працювали з марг≥нальними групами (бездомн≥, алкогол≥ки, проститутки), турботу про ¤к≥ платники податк≥в не схильн≥ були розгл¤дати ¤к св≥й пр¤мий обов'¤зок.

” 60-70-х роках розпочалис¤ спроби ц≥леспр¤мовано стимулювати добров≥льну активн≥сть з наданн¤ допомоги нужденним сус≥дам. «усилл¤ спр¤мовувалис¤ в основному на зм≥цненн¤ природних стосунк≥в взаЇмноњ п≥дтримки, на охопленн¤ б≥льшого числа нужденних ≥ на розширенн¤ спектра послуг. јле результати ви¤вилис¤ дуже незначними. ћожна було ще раз переконатис¤ в тому, що абстрактний альтруњзм Ї недостатньо сильним мотивом допомогти ближньому. Ћюди набагато охоче допомагають тим, кого вони знають, з ким вже ≥снують реальн≥ контакти ≥ в≥д кого можна чекати взаЇмност≥. Ћюдина, що добров≥льно допомогаЇ, звичайно робить це ≥з почутт¤ симпат≥њ або з под¤ки за попередн≥ послуги або ≥з розрахунку одержати аналог≥чну допомогу у майбутньому. ¬≥дносини дружби ≥ взаЇмодопомоги, що складаютьс¤ природно, в≥д≥грають важливу роль у житт≥ людей, але навр¤д чи њх можна насаджувати штучно. ’арактер сучасного житт¤ робить контакти з найближчими сус≥дами менш природними, н≥ж це було ран≥ше. Ќарешт≥, багато хто взагал≥ не схильн≥ д≥литис¤ своњми проблемами з малознайомими людьми ≥ приймати в≥д них допомогу.

“аким чином, творц≥ соц≥альноњ пол≥тики д≥йшли висновку, що в≥дчутт¤ приналежност≥ до певноњ громади не обов'¤зково означаЇ безумовну готовн≥сть добров≥льно допомагати кожному в н≥й. Ќе виправдалос¤ ≥ припущенн¤, що розвиток добров≥льних форм п≥дтримки Ї той важ≥ль, за допомогою котрого можна штучно п≥двищувати згуртован≥сть соц≥альноњ групи. ѕевн≥ джерела доброд≥йност≥ криютьс¤ в чомусь ≥ншому. ≤сторично доброд≥йн≥сть част≥ше за все походить з класовоњ нер≥вност≥: представники класу заможних були зац≥кавлен≥ допомагати незаможним задл¤ збереженн¤ сусп≥льноњ р≥вноваги, уникненн¤ революц≥йних катакл≥зм≥в з перерозпод≥лом власност≥. —аме в цьому ¤вищ≥ були ≥сторично вкоренен≥ найб≥льш суттЇв≥ джерела походженн¤ соц≥альноњ пол≥тики ≥ соц≥альноњ роботи, ¤к ≥ перш≥ джерела ≥х ф≥нансуванн¤.

—л≥д враховувати, що власна пол≥тична активн≥сть труд¤щих част≥ше за все була спр¤мована на завоюванн¤ й утриманн¤ гарантованих соц≥альних благ. “ому занадто велика питома вага послуг, на добров≥льн≥й основ≥ св≥дчить не про згуртован≥сть сусп≥льства ≥ дос¤гненн¤ високого ступен¤ взаЇмодопомоги, а скор≥ше, навпаки - про соц≥альну неоднор≥дн≥сть ≥ майнову нер≥вн≥сть.

ѕосиленн¤ соц≥альноњ нер≥вност≥ ≥ загостренн¤ проблеми б≥дност≥ особливо в≥дчувалис¤ у зв`¤зку з урбан≥зац≥Їю внасл≥док еволюц≥йного розвитку промисловост≥. ÷е змусило ур¤ди де¤ких крањн прийн¤ти спец≥альн≥ програми стосовно оздоровленн¤ м≥ського середовища. як у центральн≥й частин≥ великих м≥ст, так ≥ на њх околиц¤х формувалис¤ райони скупченн¤ б≥дноти, що визначалис¤ поганим економ≥чним ≥ соц≥альним становищем. ” 60-х роках ц¤ проблема привернула увагу ур¤д≥в ¬еликобритан≥њ ≥ —Ўј. Ѕуло вир≥шено п≥дсилити соц≥альну роботу в цих районах. ѕроте п≥дх≥д, що використовувавс¤ тод≥, нер≥дко критикувавс¤ на т≥й п≥дстав≥, що боротьба була спр¤мована на насл≥дки, а не на причини, що призвод¤ть до соц≥альноњ патолог≥њ.

ѕроблеми неспри¤тливих м≥ських квартал≥в в≥дбивали загальне поглибленн¤ соц≥альноњ нер≥вност≥ у сусп≥льств≥ ≥ слабк≥сть державних соц≥альних програм. јдже основна увага сусп≥льства прид≥л¤лас¤ економ≥чному розвитку, а завданн¤ оздоровленн¤ соц≥альних в≥дносин розгл¤далас¤ ¤к допом≥жна.

÷≥каво, що ситуац≥¤, ¤ка зараз склалас¤ в ”крањн≥, трохи нагадуЇ етап, вже пройдений «ах≥дною ™вропою - основна увага прид≥л¤Їтьс¤ вир≥шенню економ≥чних проблем, а завданн¤ по оздоровленню соц≥альних в≥дносин вважаЇтьс¤ ел≥тою ¤к другор¤дне. ≤стор≥¤ запевн¤Ї у ризикованост≥ под≥бноњ розстановки пр≥оритет≥в.

«араз загальновизнано, що у ф≥нансуванн≥ соц≥альноњ роботи зац≥кавлена ¤к держава з метою стаб≥льност≥ сусп≥льних в≥дносин, так ≥ окрем≥ особи - представник≥ ф≥нансовоњ ≥ владноњ ел≥ти з метою збереженн¤ свого сусп≥льного ≥ майнового статусу. ѕриродно, що ефективн≥сть витрат залежить в≥д ¤кост≥ т≥Їњ соц≥альноњ пол≥тики, що провадитьс¤ у певному сусп≥льств≥. јле соц≥альна пол≥тика, ¤к св≥дчить св≥товий досв≥д, часто-густо зап≥знюЇтьс¤ ≥з вир≥шенн¤м де¤ких соц≥альних проблем, ≥нколи прогнозуЇтьс¤ помилково, ≥нколи не встигаЇ за реал≥¤ми житт¤ або залежить в≥д втручанн¤ суб`Їктивного людського чинника конкретних пол≥тик≥в. “од≥ недол≥ки пол≥тики намагаЇтьс¤ виправити соц≥альна робота.

—оц≥альна робота на ≥ндив≥дуальному р≥вн≥ усуваЇ проблеми, не вир≥шен≥ соц≥альною пол≥тикою на р≥вн≥ сусп≥льства; формулюЇ проблеми, що необх≥дно вир≥шувати соц≥альн≥й пол≥тиц≥, розробл¤Ї методи, адекватн≥ вимогам часу ≥ м≥сцевих умов. ѕритому урахуванн¤ цих умов буваЇ визначним чинником ефективност≥ роботи, адже соц≥альна робота запроваджуЇтьс¤ не абстрактно в держав≥ в ц≥лому, а конкретно в певн≥й громад≥, сп≥льнот≥.

«араз у робот≥ з м≥ськими громадами особлива увага прид≥л¤Їтьс¤ потребам конкретних груп. ћаютьс¤ на уваз≥ представники етн≥чних меншин, ¤кщо вони опин¤ютьс¤ в найменш спри¤тливих економ≥чних ≥ соц≥альних умовах. ” ¤кост≥ соц≥альних груп, що потребують особливоњ турботи, вид≥л¤ютьс¤ ж≥нки ≥ люди з обмеженими можливост¤ми (≥нвал≥ди, особи похилого в≥ку, нужденн≥). √ромадськ≥сть турбуЇ проблеми злочинност≥ ≥ наркоман≥њ, особливо серед молод≥. ѕровина за це, у вс¤кому раз≥ часткова, звичайно покладаЇтьс¤ на найближче соц≥альне оточенн¤, впливаючи на ¤ке нер≥дко намагаютьс¤ боротис¤ з про¤вами даного роду. —тан таких дев≥антних груп може ускладнитис¤ стигматизац≥Їю ≥ гнобленн¤м у систем≥ соц≥альних стосунк≥в через в≥дпов≥дн≥ соц≥окультурн≥ стереотипи ≥ забобони. —л≥д зазначити, що соц≥окультурний тиск посилюЇтьс¤ тим, що ≥снуюча соц≥альна структура даЇ ¤вн≥ переваги люд¤м, що уже опинилис¤ в б≥льш виг≥дному економ≥чному ≥ соц≥альному становищ≥.

јнал≥з соц≥альних проблем на р≥вн≥ конкретноњ громади ≥ тих п≥дход≥в до њхнього розвТ¤занн¤, що склалис¤ в соц≥альн≥й робот≥ останн≥м часом, ви¤вив, наск≥льки сильна тенденц≥¤ розгл¤дати громади ¤к складовий елемент соц≥альноњ орган≥зац≥њ ≥ саме через нього вир≥шувати глобальн≥ проблеми соц≥альноњ нер≥вност≥ ≥ дез≥нтеграц≥њ. ÷е принципова теза з позиц≥й оздоровленн¤ сусп≥льства, тому що теор≥¤ формуванн¤ здорового способу житт¤ розгл¤даЇ окрем≥ сп≥льноти (м≥сцев≥ громади) ¤к головну руш≥йну силу, потенц≥ал ≥ середовище дл¤ розробки ≥ впровадженн¤ будь-¤ких здорових ≥н≥ц≥атив. —аме тут, у м≥сцев≥й територ≥альн≥й громад≥ можливо реально в≥дчути ≥ оц≥нити результати впровадженн¤ здоровоњ державноњ ≥ громадськоњ пол≥тики.

јделањдська конференц≥¤ 1988 року з питань здоровоњ громадськоњ пол≥тики п≥дтвердила погл¤д св≥тового сп≥втовариства на таку пол≥тику ¤к ¤вище, що характеризуЇтьс¤ ч≥тко визначеною стурбован≥стю проблемами здоров`¤ та справедливост≥ в ус≥х галуз¤х людськоњ д≥¤льност≥, в≥дпов≥дальн≥стю за вплив будь-¤ких чинник≥в на здоров`¤ людей. √оловна мета пол≥тики формуванн¤ здорового способу житт¤ населенн¤ - створити спри¤тливе середовище, в ¤кому люди могли б жити здоровим житт¤м, зробити виб≥р повед≥нки людей на користь здоров`¤, ¤к м≥н≥мум - можливим, а ¤к максимум - найлегшим. √оловна ознака, за ¤кою визначаЇтьс¤, здорову чи нездорову державну ≥ громадську пол≥тику провадить крањна - ¤кою м≥рою ур¤дов≥ сектори (галуз≥), чи¤ д≥¤льн≥сть пов`¤зана з с≥льським господарством, промислов≥стю, осв≥тою, засобами ≥нформац≥њ, торг≥влею тощо, беруть до уваги здоров`¤ населенн¤ ¤к визначальний чинник плануванн¤ ≥ реал≥зац≥њ своЇњ роботи. ѕол≥тика вважаЇтьс¤ здоровою тод≥, коли чинник здоров`¤ населенн¤ беретьс¤ ур¤довими структурами до уваги не меншою м≥рою, н≥ж чинник економ≥чноњ вигоди.