—ьогодн≥ проблема загрози здоров`ю розгл¤даЇтьс¤ св≥товою сп≥льнотою ¤к сьома додаткова до шести ран≥ш визначених загроз планетарного масштабу (загроза св≥товоњ в≥йни, еколог≥чн≥ катакл≥зми, контрасти в економ≥чних р≥вн¤х крањн планети, демограф≥чна загроза, нестача ресурс≥в планети, насл≥дки науково-техн≥чноњ революц≥њ науко- ≥ техногенного походженн¤). ” зв`¤зку з цим науковц≥ вживають таке визначенн¤, ¤к антрополог≥чна катастрофа. —утн≥сть цього ¤вища пов`¤зана з тим б≥олог≥чним законом, що кожен б≥олог≥чний вид вимираЇ, ¤кщо зм≥нюютьс¤ умови ≥снуванн¤, до ¤ких в≥н був пристосований тис¤чол≥тт¤ми в ход≥ еволюц≥њ. —клалос¤ так, що до початку ’’ стол≥тт¤ умови ≥снуванн¤ людства формувало переважно природне середовище. —аме до цих умов орган≥зм людини ≥ пристосувавс¤ б≥олог≥чно, прот¤гом попереднього еволюц≥йного пер≥оду. јле з того часу, ¤к людина охопила своЇю д≥¤льн≥стю всю планету (’’ стол≥тт¤), вона почала ≥стотно зм≥нювати природу, тобто т≥ умови ≥снуванн¤, до ¤ких була пристосована в своЇму ≥сторико-б≥олог≥чному розвитку. ѕро масштабн≥сть зм≥н природних умов в останн≥й чверт≥ стол≥тт¤ св≥дчать об`Їктивн≥ досл≥дженн¤. «агальнов≥дом≥ дан≥ про п≥двищенн¤ концентрац≥њ вуглекислого газу в амосфер≥, загрозлив≥ розм≥ри озонових д≥рок, надзвичайно п≥двищене рад≥овипром≥нюванн¤, руйнац≥ю грунт≥в, забрудненн¤ води ≥ пов≥тр¤. „ерез зм≥ни природного навколишнього середовища повн≥стю зникають де¤к≥ види флори ≥ фауни.

Ѕ≥ологи запевн¤ють, що у найближч≥ 25-30 рок≥в зникнуть приблизно 20% живих вид≥в. ќтже, вчен≥ порушують питанн¤ - чи становить людина вин¤ток з ц≥Їњ б≥олог≥чноњ законом≥рност≥? „и не св≥дчать дан≥ медичноњ статистики про початок п≥двищенн¤ показник≥в захворюваност≥ та смертност≥ саме з другоњ половини ’’ стол≥тт¤, що негативн≥ процеси вже в≥дбуваютьс¤? ѕричому здеб≥льшого людська д≥¤льн≥сть не т≥льки не перешкоджала формуванню передумов антрополог≥чноњ катастрофи, а навпаки, спри¤ла њх розвитку, тому що кардинально зм≥нювала умови житт¤, до ¤ких людство адаптовувалос¤ в≥ками.

√лобальна вагом≥сть ≥ актуальн≥сть проблеми викликала стурбован≥сть передових представник≥в св≥товоњ науки, особливо в сферах, що стосуютьс¤ охорони здоров`¤. « 1977 р. ¬ќќ« ≥н≥ц≥ювала м≥жнародну кампан≥ю п≥д назвою "«доров`¤ дл¤ вс≥х", у межах ¤коњ розпочато зб≥р ≥ систематизац≥ю ≥нформац≥њ про ≥снуюч≥ загрози здоров`ю. «а п≥дсумками роботи було скликано ћ≥жнародну конференц≥ю з першочергових заход≥в щодо охорони здоров`¤ (јлма-јта, 1978 р.), ¤ка проголосила в≥дпов≥дну ƒекларац≥ю. « певних причин головн≥ принципи јлма-јтинськоњ ƒекларац≥њ (справедлив≥сть , р≥вн≥сть, по≥нформован≥сть, подоланн¤ нац≥ональних кордон≥в тощо) не набули широкого поширенн¤ в рад¤нському сусп≥льств≥. “им часом д≥¤льн≥сть в крањнах-л≥дерах тривала ≥ 1980 р. ¬ќќ« проголосила глобальну стратег≥ю "«доров`¤ дл¤ вс≥х до 2000 р.", ¤ка м≥стила 10 положень, 6 принцип≥в ≥ 38 завдань, спр¤мованих на попередженн¤ загрози здоров`ю. ÷≥л≥ ≥ принципи ц≥Їњ стратег≥њ визначили т≥ ≥деолог≥чн≥ напр¤ми, за ¤кими мала визначатис¤ д≥¤льн≥сть ¬ќќ« у наступн≥ роки.

ƒосл≥дженн¤, розбудован≥ в межах ц≥Їњ стратег≥њ, ви¤вили на¤вн≥сть д≥йового засобу попередженн¤ загрози здоров`ю людства ≥ дос¤гненн¤ ц≥лей, висунутих пол≥тикою здоров`¤ дл¤ вс≥х. “аким засобом визнано систему заход≥в, що у загальносв≥товий науковий лексикон ув≥йшла п≥д назвою health promotion. ƒосл≥вний переклад цього словосполученн¤ припускаЇ к≥лька тлумачень (просуванн¤, заохоченн¤ до здоров`¤, спри¤нн¤ здоров`ю, стимулюванн¤, п≥дтримка здоров`¤ тощо), що не повно в≥дпов≥дають зм≥сту т≥Їњ системи заход≥в, про ¤ку йдетьс¤. “ому профес≥йн≥ перекладач≥ вживають досить р≥зноман≥тн≥ вар≥анти у ¤кост≥ лексичного аналогу, наприклад "пропаганда здоров`¤", "пропагуванн¤ здоров`¤", "пропаганда здорового способу житт¤" тощо. ¬раховуюч≥ дещо суперечливе ставленн¤ в≥тчизн¤ного сусп≥льства до терм≥на "пропаганда", фах≥вц≥, що сп≥впрацюють в украњнсько-канадському проект≥ "ћолодь - за здоров`¤", основу ¤кого становить система health promotion, останн≥м часом домовилис¤ вживати висл≥в "формуванн¤ здорового способу житт¤"(‘«—∆).

≈тапною под≥Їю дл¤ св≥товоњ сп≥льноти стала I ћ≥жнародна конференц≥¤ з ‘«—∆ 1986 р. (ќттава,  анада), ¤ка прийн¤ла загальнов≥дому в св≥т≥ ќттавську ’арт≥ю. ќсновн≥ тези, положенн¤ ≥ принципи ц≥Їњ ’арт≥њ стали програмними ≥мперативами, ¤кими керуЇтьс¤ св≥това сп≥льнота у сучасн≥й д≥¤льност≥ з вир≥шенн¤ проблем здоров`¤. « часу ќттавськоњ конференц≥њ робота по ‘«—∆ надзвичайно актив≥зувалас¤ в св≥т≥.

« 1986 по 1997 р. п≥д ег≥дою ¬ќќ« в≥дбулис¤ чотири представницьк≥ м≥жнародн≥ форуми (јвстрал≥¤, 1988 р., Ўвейцар≥¤, 1989 р., Ўвец≥¤, 1991 р., ≤ндонез≥¤, 1997 р.), кожен з них був присв¤чений р≥зним з нагальних проблем ‘«—∆. ѕ`¤та ¬сесв≥тн¤ конференц≥¤ з питань ‘«—∆ (ћексика, 2000 р.) прид≥лила особливу увагу питанн¤м ≥нвестиц≥й в здоров`¤. ÷ей аспект ‘«—∆ вважаЇтьс¤ наст≥льки важливим, що 1995 р. понад 350 представник≥в р≥зних крањн започаткували так звану ¬еронську ≥н≥ц≥ативу, насл≥дком ¤коњ стала спец≥альна програма ™вропейського оф≥су ¬ќќ«. ѕрограма, ¤ка д≥стала назву "≤нвестиц≥њ в здоров`¤", визначила в ¤кост≥ першого з висновк≥в з≥ своЇњ п`¤тир≥чноњ д≥њ, що здоров`¤ маЇ бути головним пол≥тичним пр≥оритетом дл¤ ур¤д≥в ус≥х крањн ™вропи. ƒ≥¤льн≥сть ц≥Їњ програми набула широкого пол≥тичного резонансу в св≥т≥ завд¤ки конференц≥¤м-зустр≥чам зац≥кавлених стор≥н (1998, 1999, 2000 р.р.).

–екомендац≥њ, декларац≥њ, за¤ви, ≥нш≥ документи, схвален≥ зазначеними форумами, сформували на нин≥шн≥й час певне ставленн¤ до проблематики здоров`¤ в ус≥х впливових м≥жнародних ≥нституц≥¤х. “ак, з 19 нар≥жних положень I частини ™вропейськоњ соц≥альноњ ’арт≥њ, прийн¤тоњ крањнами - членами –ади ™вропи, 6 - безпосередньо ≥ 8 - опосередковано стосуютьс¤ проблематики здоров`¤. ѕ≥сл¤ —ундсвальськоњ за¤ви (Ўвец≥¤, 1991 р.) ћ≥жнародний валютний фонд ≥ —в≥товий банк при розробц≥ пол≥тики кредит≥в серед соц≥ально-економ≥чних чинник≥в ураховують ≥ такий, ¤к стан здоров`¤ населенн¤ крањни взагал≥ та активн≥сть у напр¤м≥ ‘«—∆ зокрема. ћожна вважати, що на цей час нам≥ри ≥ д≥њ св≥товоњ сп≥вдружност≥ щодо ‘«—∆, вперше проголошен≥ ќттавською ’арт≥Їю ≥ розвинен≥ низкою наступних документ≥в, зокрема јделањдськими рекомендац≥¤ми (јвстрал≥¤, 1988 р.), визначили м≥сце пол≥тики здорового способу житт¤ в процес≥ розробки загальних пол≥тичних р≥шень, ≥ з того часу ур¤ди розвинутих крањн намагаютьс¤ ¤кнайширше узгоджувати свою пол≥тику з ≥деолог≥Їю здоров`¤.

ќстанн≥ми роками й в ”крањн≥ актив≥зуЇтьс¤ д≥¤льн≥сть з ‘«—∆. “ак, в≥дпов≥дно до "ћеморандуму про взаЇморозум≥нн¤ м≥ж ”р¤дом ”крањни та ”р¤дом  анади" стосовно  анадськоњ програми сп≥вроб≥тництва в ”крањн≥ з 1998 р. реал≥зуЇтьс¤ проект "ћолодь за здоров`¤. ”крањна- анада", ф≥нансуванн¤ ¤кого вз¤ла на себе  анадська агенц≥¤ м≥жнародного розвитку, а управл≥нн¤ ≥ координац≥ю -  анадське товариство м≥жнародноњ охорони здоров`¤. ѕартнерами з украњнського боку Ї  ињвська м≥ська державна адм≥н≥страц≥¤, ћ≥н≥стерство осв≥ти ≥ науки ”крањни, ћ≥н≥стерство охорони здоров`¤ ”крањни, ƒержавний ком≥тет молод≥жноњ пол≥тики, спорту ≥ туризму ”крањни, ”крањнський ≥нститут соц≥альних досл≥джень, де¤к≥ ≥нш≥ державн≥ ≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ. ѕерш≥ результати проекту мають бути оприлюднен≥ ћ≥жнародною науковою конференц≥Їю "ћолодь за здоров`¤", що в≥дбудетьс¤ в  иЇв≥ у листопад≥ 2000 року.

Ќеобх≥дно зауважити, що феномен здоров`¤ людини прот¤гом вс≥Їњ ≥стор≥њ розвитку людства привертав увагу багатьох досл≥дник≥в, котр≥ напрацювали велику к≥льк≥сть р≥зноман≥тних характеристик цього ¤вища. Ќауковц≥ використовують багато визначень ≥ показник≥в р≥зного зм≥сту, ¤к≥ висв≥тлюють р≥зн≥ аспекти феномена здоров`¤ (проф≥л≥ здоров`¤, його р≥вн≥, складов≥ тощо). ќбс¤г цього виданн¤ не даЇ можливост≥ достатньо повно ознайомити з ус≥ма на¤вними доробками, тому в пос≥бнику навод¤тьс¤ т≥ пон¤тт¤ про характеристики здоров`¤ та њх визначенн¤, що безпосередньо стосуютьс¤ зм≥сту ќттавськоњ ’арт≥њ або в≥дпов≥дають њй за духом ≥ принципами.
ѕон¤тт¤ здоров`¤. —учасн≥ досл≥дженн¤ феномена здоров`¤ людини ви¤вили обмежен≥сть суто медичного п≥дходу, що визначаЇ здоров`¤ ¤к в≥дсутн≥сть хвороби. ѕоширен≥сть ще й до цього часу под≥бного визначенн¤ по¤снюЇтьс¤ тим, що тривалий час воно також вживалос¤ й у практичн≥й медицин≥. якщо у людини, котра звернулась до л≥кар¤, не ви¤вл¤лос¤ симптом≥в захворюванн¤, вона вважалас¤ здоровою. “обто, у практиц≥ л≥куванн¤, особливо в первинних ланках системи охорони здоров`¤, не надавалос¤ переваги тому, що в≥дсутн≥сть симптом≥в хвороби ще не означаЇ на¤вност≥ доброго здоров`¤.
јле за сучасними у¤вленн¤ми здоров`¤ вже не розгл¤даЇтьс¤ ¤к суто медична проблема. Ѕ≥льше того, комплекс медичних питань становить лише малу частину феномена здоров`¤. “ак, узагальнен≥ п≥дсумки досл≥джень залежност≥ здоров`¤ людини в≥д р≥зних чинник≥в переконують, що стан системи охорони здоров`¤ обумовлюЇ в середньому лише близько 10% всього комплексу вплив≥в. –ешта 90% припадаЇ на еколог≥ю (близько 20%), спадков≥сть (близько 20%) ≥ найб≥льше - на умови ≥ спос≥б житт¤ (майже 50%). “обто, суто медичний аспект не Ї головним серед р≥зноман≥тност≥ вплив≥в на здоров`¤ людини, а отже, медичне визначенн¤ здоров`¤ ¤к в≥дсутн≥сть хвороби не в≥дпов≥даЇ життЇвим реал≥¤м.
—учасна наука св≥дчить, що здоров`¤ людини Ї складним феноменом глобального значенн¤, котрий може розгл¤датис¤ ¤к ф≥лософська, соц≥альна, економ≥чна, б≥олог≥чна, медична категор≥њ, ¤к об`Їкт споживанн¤, внесенн¤ кап≥талу, ¤к ≥ндив≥дуальна ≥ сусп≥льна ц≥нн≥сть, ¤вище системного характеру, динам≥чне, пост≥йно взаЇмод≥юче з оточуючим середовищем, що, у свою чергу, пост≥йно зм≥нюЇтьс¤. ¬иход¤чи з цього, зрозум≥ло, ¤к складно визначити здоров`¤ у повному обс¤з≥, ¤кщо це взагал≥ можливо - ≥стор≥¤ розвитку науки про здоров`¤ нал≥чуЇ близько восьми дес¤тк≥в р≥зноман≥тних визначень.
«агальноприйн¤тим у м≥жнародному сп≥лкуванн≥ Ї визначенн¤ здоров`¤, викладене у преамбул≥ —татуту ¬ќќ« (1948 р.): "«доров`¤ - це стан повного ф≥зичного, духовного ≥ соц≥ального благополучч¤, а не лише в≥дсутн≥сть хвороб або ф≥зичних вад".
ѕон¤тт¤ сфер або складових здоров`¤. —в≥това наука передбачаЇ ц≥л≥сний погл¤д на здоров`¤ ¤к феномен, що ≥нтегруЇ принаймн≥ чотири його сфери, або складов≥: ф≥зичну, псих≥чну (розумову), соц≥альну (сусп≥льну) ≥ духовну. ¬с≥ ц≥ складов≥ Ї нев≥д`Їмними одна в≥д одноњ, вони т≥сно взаЇмопов`¤зан≥ ≥ саме разом, у сукупност≥, визначають стан здоров`¤ людини. ƒл¤ зручност≥ вивченн¤, полегшенн¤ методолог≥њ досл≥дженн¤ феномена здоров`¤ наука диференц≥юЇ пон¤тт¤ ф≥зичного, псих≥чного, соц≥ального ≥ духовного здоров`¤, але у реальному житт≥ майже завжди маЇ м≥сце ≥нтегральний вплив цих складових.
‘≥зичне здоров`¤ визначають так≥ чинники, ¤к ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ анатом≥чноњ будови т≥ла, ф≥з≥олог≥чн≥ функц≥њ орган≥зму в р≥зних умовах спокою, руху, довк≥лл¤, генетичноњ спадщини, р≥вн≥ ф≥зичного розвитку орган≥в ≥ систем орган≥зму.

ƒо сфери псих≥чного здоров`¤ в≥днос¤ть ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ псих≥чних процес≥в ≥ властивостей людини, наприклад збуджен≥сть, емоц≥йн≥сть, чутлив≥сть. ѕсих≥чне житт¤ ≥ндив≥да складаЇтьс¤ з потреб, ≥нтерес≥в, мотив≥в, стимул≥в, установок, ц≥лей, у¤в, почутт≥в тощо. ѕсих≥чне здоров`¤ пов`¤зано з особливост¤ми мисленн¤, характеру, зд≥бностей. ¬с≥ ц≥ складов≥ ≥ чинники обумовлюють особливост≥ ≥ндив≥дуальних реакц≥й на, так би мовити, однаков≥ життЇв≥ ситуац≥њ, в≥рог≥дн≥сть стрес≥в, афект≥в.

ƒуховне здоров`¤ залежить в≥д духовного св≥ту особистост≥, його сприйн¤тт¤ складових духовноњ культури людства
- осв≥ти, науки, мистецтва, рел≥г≥њ, морал≥, етики. —в≥дом≥сть людини, њњ ментальн≥сть, життЇва само≥дентиф≥кац≥¤,
ставленн¤ до сенсу житт¤, оц≥нка реал≥зац≥њ власних зд≥бностей ≥ можливостей в контекст≥ власних ≥деал≥в ≥ св≥тогл¤ду
- все це визначаЇ стан духовного здоров`¤ ≥ндив≥да.
—оц≥альне здоров`¤ ≥ндив≥да залежить в≥д економ≥чних чинник≥в, його стосунк≥в ≥з структурними одиниц¤ми соц≥уму -
с≥м`Їю, орган≥зац≥¤ми, через ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ соц≥альн≥ зв`¤зки - прац¤, в≥дпочинок, побут, соц≥альний захист, охорона
здоров`¤, безпека ≥снуванн¤ тощо.  р≥м того, потр≥бно враховувати м≥жетн≥чн≥ стосунки, р≥зницю у доходах р≥зних
соц≥альних категор≥й сусп≥льства, р≥вень матер≥ального виробництва, техн≥ки ≥ технолог≥й, њх суперечливий вплив на
здоров`¤ взагал≥. ÷≥ чинники ≥ складов≥ створюють в≥дчутт¤ соц≥альноњ захищеност≥ (або незахищеност≥), що суттЇво
впливаЇ на здоров`¤ людини. ” загальному вигл¤д≥ соц≥альне здоров`¤ детерм≥новане характером ≥ р≥внем розвитку,
що притаманне головним сферам сусп≥льного житт¤ в певному середовищ≥ - економ≥чн≥й, пол≥тичн≥й, соц≥альн≥й,
духовн≥й. ўе раз потр≥бно наголосити, що у реальному житт≥ вс≥ чотири складов≥ - ф≥зична, псих≥чна, духовна ≥
соц≥альна - д≥ють одночасно ≥ њх ≥нтегрований вплив визначаЇ стан здоров`¤ людини ¤к ц≥л≥сний складний феномен.
ѕон¤тт¤ р≥вн≥в здоров`¤. —учасн≥ теор≥¤ ≥ практика ‘«—∆, прийн¤т≥ у крањнах-л≥дерах, що ≥н≥ц≥юють п≥днесенн¤
проблематики здоров`¤ на загальнопланетарний щабель, вир≥зн¤ють ш≥сть р≥вн≥в здоров`¤ св≥товоњ сп≥льноти,
структурованих за к≥льк≥сною ознакою - в≥д окремого ≥ндив≥да до людства в ц≥лому. ѕерший р≥вень - ≥ндив≥дуальний,
тобто - здоров`¤ окремоњ людини.
ƒругий р≥вень визначаЇтьс¤ ¤к р≥вень здоров`¤ певноњ групи людей. ѕ≥д цим пон¤тт¤м маЇтьс¤ на уваз≥ найближче,
в≥дносно пост≥йне оточенн¤ людини - њњ с≥м`¤, родич≥, друз≥, знайом≥, з ¤кими вона повс¤кденно сп≥лкуЇтьс¤. “обто це
коло сп≥лкуванн¤, де людина майже щоденно перебуваЇ, пост≥йно на нього впливаЇ своЇю повед≥нкою. ≤ навпаки,
своЇю повед≥нкою, сп≥лкуванн¤м, ставленн¤м до життЇвих ви¤в≥в члени цього оточенн¤ впливають на людину у
зворотному напр¤м≥. —аме тут, у найближчому оточенн≥ передовс≥м в≥дбуваЇтьс¤ позитивний ≥ негативний вплив
на здоров`¤, ¤к у пр¤мому, так ≥ в переносному значенн≥, в ус≥х сферах здоров`¤ - ф≥зичн≥й, псих≥чн≥й, духовн≥й, соц≥альн≥й. —ума вплив≥в через особистост≥ з найближчого оточенн¤ людини значною м≥рою формують спос≥б њњ житт¤, створюють певне псих≥чне середовище, визначають духовн≥ ц≥нност≥, р≥вень соц≥альноњ в≥дпов≥дальност≥. ¬ свою чергу, людина ¤к член оточенн¤ маЇ можлив≥сть позитивно або негативно впливати на цю певну групу людей у такий спос≥б: особистим прикладом, наданн¤м ≥нформац≥њ чи ставленн¤м до д≥й ≥ процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ в њњ оточенн≥.  омплекс впли
в≥в, чинник≥в ≥ умов житт¤ в найближчому оточенн≥ визначаЇ р≥вень здоров`¤ певноњ групи людей.
“рет≥й р≥вень - р≥вень орган≥зац≥њ. якщо попередн≥й р≥вень не визначаЇтьс¤ ¤к формальне структурне утворенн¤ сусп≥льства, трет≥й р≥вень здоров`¤ - це здоров`¤ формально визначених орган≥зац≥й. «важаючи на те, що переважна б≥льш≥сть людей взаЇмод≥Ї з р≥зними орган≥зац≥¤ми сусп≥льства (сфери виробництва, послуг, науки, культури, рел≥г≥њ, правов≥ ≥ соц≥альн≥ ≥нституц≥њ тощо) ≥ тим самим впливаЇ на здоров`¤ прац≥вник≥в (¤к ≥ в зворотному напр¤м≥ орган≥зац≥¤ впливаЇ на здоров`¤ окремоњ людини), цей р≥вень структурований окремо. ќсоблив≥стю взаЇмовплив≥в на ц
ьому р≥вн≥ Ї те, що вагом≥сть впливу суттЇво детерм≥нована авторитетом ≥ владою людини, њњ м≥сцем в орган≥зац≥њ.
«розум≥ло, наприклад, ¤кий вплив на псих≥чне здоров`¤ прац≥вник≥в (стреси, ¤ких можна спричинити) справл¤Ї стиль
кер≥вництва перших ос≥б в орган≥зац≥¤х або, ¤к здоровий (чи нездоровий) спос≥б житт¤ кер≥вник≥в, њх особист≥ звички
≥ сх≥льност≥ впливають на спос≥б житт¤ п≥длеглих, в≥дбиваютьс¤ на њхньому ф≥зичному здоров`њ.
„етвертий р≥вень здоров`¤ - здоров`¤ громади. ” даному контекст≥ пон¤тт¤ громади визначаЇтьс¤ переважно за територ≥альною
ознакою - село,селище, район, м≥крорайон, м≥стечко, м≥сто, тобто той найближчий соц≥ум, де людина перебуваЇ
тривалий час свого житт¤. √ромада також може складатис¤ за етн≥чними або профес≥йними ознаками, пол≥тичними
чи рел≥г≥йними переконанн¤ми тощо.  ожн≥й громад≥ притаманн≥ своњ особливост≥ стосовно культурних ц≥нностей,
звичок, традиц≥й, сп≥лкуванн¤, побуту, прац≥, в≥дпочинку ≥, природно, ц≥ особливост≥ визначають на стан здоров`¤
людей.
Ќаступний, п`¤тий р≥вень - р≥вень крањни, ≥ останн≥й, шостий - р≥вень всього св≥ту.
“аке структуруванн¤ р≥вн≥в здоров`¤ маЇ п≥дкреслити у¤вленн¤ св≥товоњ сп≥льноти щодо зв`¤зку м≥ж ≥ндив≥дуальним ≥ громадським здоров`¤м, ¤ке визначаЇ наскр≥зну залежн≥сть ≥ взаЇмодетерм≥нован≥сть ус≥х р≥вн≥в. “обто в≥д ≥ндив≥дуального здоров`¤ людини залежить здоров`¤ певноњ групи людей, ¤к≥ становл¤ть њњ найближче оточенн¤, ≥ здоров`¤ орган≥зац≥й, що, у свою чергу, або складаютьс¤ з таких груп, або людина (групи людей) з ними пов`¤зана. ¬≥д здоров`¤ груп ≥ орган≥зац≥й залежить здоров`¤ громади, до ¤коњ вони вход¤ть, а в≥д здоров`¤ сукупност≥ громад залеж
ить здоров`¤ крањни в ц≥лому. «доров`¤ крањн, таким чином, визначаЇ здоров`¤ всього св≥ту. «розум≥ло, що наведений пр¤мий зв`¤зок (в≥д людини до людства) д≥Ї також ≥ в зворотному напр¤м≥ (в≥д людства до людини). Ќаскр≥зна залежн≥сть ≥ взаЇмообумовлен≥сть вс≥х р≥вн≥в здоров`¤ визначаЇ саме ту позиц≥ю, що проголошують крањни - сучасн≥ л≥дери ‘«—∆:
- кожна людина несе певну частку особистоњ в≥дпов≥дальност≥ за здоров`¤ всього людства;
- усе людство певною м≥рою в≥дпов≥дальне за здоров`¤ кожноњ людини.
” практичн≥й пол≥тиц≥ цей п≥дх≥д визначаЇ потребу керуватис¤ при розробц≥ заход≥в щодо здоров`¤ тим принципом,
що, з одного боку, держава в≥дпов≥даЇ за здоров`¤ своњх громад¤н, а з ≥ншого, - громад¤нин в≥дпов≥даЇ за здоров`¤
своЇњ крањни. ѕевна новина такого п≥дходу дл¤ украњнського сусп≥льства пол¤гаЇ у незвичност≥ усв≥домленн¤ тези
особистоњ в≥дпов≥дальност≥ громад¤нина за своЇ власне, а тим б≥льше - за громадське здоров`¤. ÷¤ теза Ї не
традиц≥йною дл¤ в≥тчизн¤ного ментал≥тету, зважаючи на давню звичку покладатис¤ на державу з ус≥х кардинальних
проблем устрою сусп≥льного бутт¤. “ому формуванн¤ в≥дпов≥дноњ св≥домост≥ Ї одним з важливих завдань ‘«—∆ в ”крањн≥.
ѕон¤тт¤ передумов доброго здоров`¤. ƒо основних передумов або чинник≥в, на¤вн≥сть ¤ких даЇ можлив≥сть кожн≥й людин≥ реал≥зувати св≥й потенц≥ал здоров`¤, теор≥¤ ‘«—∆ м≥стить в≥с≥м чинник≥в - мир, дах над головою, соц≥альна справедлив≥сть, осв≥та, харчуванн¤, прибуток, стаб≥льна екосистема, стал≥ ресурси. ÷≥ чинники визначен≥ ќттавською ’арт≥Їю.
ћир. ¬ищевикладений розпод≥л здоров`¤ на ш≥сть р≥вн≥в (в≥д особистого до св≥тового) обумовлюЇ доц≥льн≥сть розум≥нн¤ пон¤тт¤ миру ширше, н≥ж в≥дсутн≥сть стану в≥йни на державному р≥вн≥. ќчевидно, що в≥дсутн≥сть мирних стосунк≥в в с≥м`њ, конфл≥кти ≥з найближчим оточенн¤м, на робот≥ або в ≥нш≥й орган≥зац≥њ, де працюЇ людина, на¤вн≥сть конфл≥кт≥в у громад≥ або пом≥ж громадами (м≥жетн≥чних, м≥жконфес≥йних) суттЇво шкод¤ть ус≥м складовим здоров`¤ - ф≥зичн≥й, псих≥чн≥й, духовн≥й, соц≥альн≥й.
ƒах над головою. ƒоц≥льно розум≥ти це пон¤тт¤ ширше, н≥ж на¤вн≥сть будь-¤коњ дом≥вки. ѕотр≥бен певний р≥вень побутових умов, устален≥сть майнових правов≥дносин, на¤вн≥сть ≥нших чинник≥в, що створюють в≥дчутт¤ впевненост≥ у майбутньому щодо захисту власного майна в≥д можливих негаразд≥в природного або сусп≥льного походженн¤. “акож маЇ значенн¤ р≥вень розвитку соц≥альних ≥нституц≥й, д≥¤льн≥сть ¤ких забезпечуЇ в≥дчутт¤ захищеност≥ особистост≥ та њњ майна (правопор¤дку, авар≥й, надзвичайних с≥туац≥й тощо).
—оц≥альна справедлив≥сть, р≥вн≥сть, неупереджен≥сть. Ќа¤вн≥сть цих передумов здоров`¤ гарантуЇ вс≥м громад¤нам
однаков≥ можливост≥ доступу до послуг соц≥альних ≥нституц≥й, р≥вн≥ громад¤нськ≥, майнов≥, соц≥альн≥ права, неможлив≥сть
обмежень законних прав ≥ ≥нтерес≥в людини з боку будь-¤ких силових або владних структур. Ќа¤вн≥сть цих передумов
створюЇ у людини в≥дчутт¤ захищеност≥ та впевненост≥ у майбутньому, а також надаЇ р≥вн≥ (в межах законодавства)
потенц≥йн≥ можливост≥ дл¤ реал≥зац≥њ потреб ≥ зд≥бностей, набутт¤ в≥дпов≥дного соц≥ального статусу незалежно
в≥д расових, нац≥ональних, рел≥г≥йних, майнових, статевих, в≥кових ознак. Ќезалежно в≥д ступен¤ використанн¤ цих
можливостей конкретними особистост¤ми, сам факт њх на¤вност≥ у сусп≥льств≥ позитивно впливаЇ на стан
≥ндив≥дуального ≥ громадського здоров`¤.
ќсв≥та. ƒосл≥дженн¤ми доведено, що у розвиненому сусп≥льств≥ р≥вень здоров`¤ значною м≥рою пов`¤заний ≥з р≥внем осв≥ти. „им вище осв≥тн≥й р≥вень певного соц≥ального середовища, тим кращ≥, ¤к правило, в ньому узагальнен≥ показники здоров`¤. ѕриродно, що п≥клуванн¤ про власне ≥ громадське здоров`¤ неможливо без знанн¤ того, чому це необх≥дно ≥ ¤к це робити. ѕритому доц≥льно розум≥ти пон¤тт¤ осв≥ти у даному контекст≥ не т≥льки ¤к осв≥ту суто валеолог≥чну, а ширше - ¤к загальну осв≥ту в ц≥лому. „им ширше знанн¤ основних природознавчих, ф≥лософських, гуман≥тар

них положень, тим б≥льше можливостей створювати у сусп≥льств≥ системне у¤вленн¤ про проблему здоров`¤ взагал≥.

 р≥м того, пон¤тт¤ осв≥ти потр≥бно розум≥ти комплексно: ≥ ¤к наданн¤ ≥нформац≥њ, ≥ ¤к навчанн¤ методам, прийомам ≥

навичкам здорового способу житт¤, ≥ ¤к вихованн¤ в дус≥ безумовного пр≥оритету ц≥нностей ≥ндив≥дуального ≥

громадського здоров`¤ в ус≥х його про¤вах, сферах, р≥вн¤х.
’арчуванн¤. ÷е пон¤тт¤ розгл¤даЇтьс¤ не т≥льки утил≥тарно, ¤к зас≥б л≥кв≥дац≥њ почутт¤ голоду або м≥н≥мальноњ

п≥дтримки життЇд≥¤льност≥ орган≥зму. ¬оно передбачаЇ забезпеченн¤ ¤к≥сною питною водою, необх≥дною к≥лькостю
в≥там≥н≥в, м≥кроелемент≥в, протењн≥в, жир≥в, вуглевод≥в, продукт≥в п≥двищеноњ б≥олог≥чноњ ц≥нност≥, ф≥топродукт≥в,
спец≥альних продукт≥в ≥ харчових добавок тощо,що мають пол≥пшувати стан здоров`¤ ≥ протид≥¤ти природному
процесу стар≥нн¤.

ѕрибуток. ÷е пон¤тт¤ передбачаЇ на¤вн≥сть ф≥нансових можливостей дл¤ забезпеченн¤ не т≥льки м≥н≥мальних
потреб ≥снуванн¤, а й дл¤ створенн¤ в сусп≥льств≥ послуг ≥ товар≥в, необх≥дних дл¤ здорового способу житт¤,
забезпеченн¤ можливостей њх споживати.
—таб≥льна екосистема. ћаЇтьс¤ на уваз≥ не т≥льки стаб≥л≥зац≥¤ нормальних екоумов там, де вони не зазнали шкоди в≥д
попередньоњ виробничоњ д≥¤льност≥, а й в≥дновленн¤ пошкоджених екоутворень з метою запоб≥ганн¤ подальшому
порушенню екобалансу планети. Ћише активна в≥дновлювальна д≥¤льн≥сть може забезпечити дос¤гненн¤ в
майбутньому стаб≥льноњ планетарноњ екосистеми з оптимальними ф≥зико-х≥м≥чними параметрами дл¤ ≥снуванн¤
людства.
—тал≥ ресурси. ѕон¤тт¤ включаЇ не т≥льк≥ запоб≥ганн¤ вичерпанню енергоресурс≥в, корисних копалин, виробнич≥й сировини. ћаЇтьс¤ на уваз≥ зважене господарюванн¤ з урахуванн¤м ф≥нансових ≥ матер≥альних ресурс≥в крањн, громад, окремих людей, незад≥¤них ресурс≥в виробництва, матер≥ал≥в та ≥нструмент≥в, ≥нтелектуальних ресурс≥в, потенц≥алу громадських ≥ приватних ≥н≥ц≥атив. ¬их≥дна теза така - чим б≥льше вс≥л¤ких ресурс≥в Ї в актив≥ певного структурного утворенн¤ (людини, громади, орган≥зац≥њ, рег≥ону), тим б≥льш≥ потенц≥йн≥ можливост≥ спр¤муванн¤ цих ре
сурс≥в на заходи щодо здоров`¤.

ѕотр≥бно зауважити, що сам факт на¤вност≥ (або в≥дсутност≥) де¤ких передумов ще не означаЇ на¤вн≥сть добрих
результат≥в стосовно здоров`¤.  рањни з приблизно однаковим р≥внем зазначених чинник≥в можуть мати р≥зн≥
показники здоров`¤ населенн¤ ≥ навпаки. Ќаприклад, здоров`¤ канадц≥в у середньому краще, н≥ж здоров`¤ н≥мц≥в,
хоча соц≥ально-економ≥чн≥ передумови схож≥. ÷е результат ц≥леспр¤мованоњ пол≥тики ‘«—∆, що застосовувалас¤ в
 анад≥ прот¤гом тривалого часу. ќчевидно, що й в ”крањн≥ можливо дос¤гнути позитивних насл≥дк≥в, незважаючи на тимчасову нес
тачу ресурс≥в, за умови впровадженн¤ системи ‘«—∆, котра насамперед потребуЇ розробки ≥ прийн¤тт¤ таких
пол≥тичних ≥ управл≥нських р≥шень, ¤к на державному, так ≥ на м≥сцевому р≥вн¤х, котр≥ узгоджуютьс¤ з потребами
здоров`¤.

ѕон¤тт¤ здорового способу житт¤. „исленн≥ досл≥дженн¤ пон¤тт¤ способу житт¤ з позиц≥й сусп≥льних наук
визначають цю категор≥ю таким чином. —пос≥б житт¤ - це д≥¤льн≥сть людини у загальному вигл¤д≥, зокрема сукупн≥сть
≥стотних рис, що характеризують д≥¤льн≥сть народ≥в, клас≥в, соц≥альних груп, особистостей, ¤ка (д≥¤льн≥сть)
детерм≥нована умовами певноњ сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ, способом виробництва, р≥внем житт¤, сукупн≥стю
природно-географ≥чних ≥ сусп≥льно-≥сторичних умов, ц≥нн≥сних установок, що притаманн≥ окремим ≥ндив≥дам,
соц≥альним групам, сусп≥льству в ц≥лому. « ц≥Їњ ф≥лософськоњ платформи походить визначенн¤, що здоровий спос≥б
житт¤ («—∆) - це все в людськ≥й д≥¤льност≥, що стосуЇтьс¤ збереженн¤ ≥ зм≥цненн¤ здоров`¤, все, що спри¤Ї
виконанню людиною своњх людських функц≥й через посередництво д≥¤льност≥ по оздоровленню умов житт¤ - прац≥,
в≥дпочинку, побуту. Ѕ≥льш просте у¤вленн¤ даЇ сучасний валеолог≥чний погл¤д на «—∆ - так звана формула здоров`¤,
що означаЇ ус≥ д≥њ людини, безпосередньо спр¤мован≥ або ¤к≥ опосередковано торкаютьс¤ формуванн¤, збереженн¤, зм≥цненн¤, споживанн¤, в≥днов
ленн¤ ≥ передач≥ здоров`¤ - ‘««—¬ѕ.
—кладов≥ «—∆ включають р≥зноман≥тн≥ елементи, що стосуютьс¤ вс≥х сфер здоров`¤ - ф≥зичноњ, псих≥чноњ, соц≥альноњ ≥
духовноњ. Ќайважлив≥ш≥ з них - харчуванн¤ (в тому числ≥ ¤к≥сна питна вода, необх≥дна к≥льк≥сть в≥там≥н≥в,
м≥кроелемент≥в, проте≥н≥в, жир≥в, вуглевод≥в, спец≥альних продукт≥в ≥ харчових добавок), побут (¤к≥сть житла, умови
дл¤ пасивного ≥ активного в≥дпочинку, р≥вень псих≥чноњ ≥ ф≥зичноњ безпеки на територ≥њ життЇд≥¤льност≥), умови прац≥
(безпека не т≥льки у ф≥зичному, а й у псих≥чному аспект≥, на¤вн≥сть стимул≥в ≥ умов профес≥йного розвитку),
рухова активн≥сть (використанн¤ засоб≥в ф≥зичноњ культури ≥ спорту, р≥зноман≥тних систем оздоровленн¤,
спр¤мованих на п≥двищенн¤ р≥вн¤ ф≥зичного розвитку, його п≥дтримку, в≥дновленн¤ п≥сл¤ ф≥зичних ≥ псих≥чних
навантажень). Ќеаби¤ке значенн¤ дл¤ «—∆ мають ≥нформован≥сть людей ≥ можлив≥сть доступу до спец≥альних
проф≥лактичних процедур, здатних протид≥¤ти природному процесу стар≥нн¤, належних еколог≥чних умов,
достатньоњ системи охорони здоров`¤.  р≥м того, ≥снуЇ багато ≥нших складових «—∆, що стосуютьс¤ переважно не
т≥льки ф≥зичного ≥ псих≥чного, а й соц≥ального ≥ духовного здоров`¤ (в≥дсутн≥сть шк≥дливих звичок, пануюча
св≥тогл¤дна установка на пр≥оритетну ц≥нн≥сть здоров`¤ тощо).

ѕон¤тт¤ ≥деолог≥њ ‘«—∆. ‘«—∆ грунтуЇтьс¤ на певних ≥деолог≥чних засадах. ѕо-перше, це ≥де¤ пр≥оритету ц≥нност≥ здоров`¤ в св≥тогл¤дн≥й систем≥ ц≥нностей людини, по-друге, сприйн¤тт¤ здоров`¤ не т≥льки ¤к стану в≥дсутност≥ захворюванн¤ або ф≥зичних вад, а дещо ширше - ¤к стану повного благополучч¤. ѕо-третЇ, це ≥де¤ ц≥л≥сного розум≥нн¤ здоров`¤ ¤к феномена, що нев≥д`Їмно поЇднуЇ його чотири сфери - ф≥зичну, псих≥чну, соц≥альну ≥ духовну.  р≥м того, це ≥де¤ так званого перерозпод≥лу в≥дпов≥дальност≥. ћаЇтьс¤ на уваз≥, що контроль способу житт¤ повинен зд≥йсн

юватись ≥ державою, ≥ громадою (сусп≥льством), ≥ самою людиною. Ћюдина сама себе над≥л¤Ї певною в≥дпов≥дальн≥стю щодо контролю власного житт¤, бере на себе особисту в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, р≥шенн¤, њх насл≥дки. “ак само ≥ громада переймаЇтьс¤ де¤кою часткою в≥дпов≥дальност≥ за здоров`¤ своњх член≥в. “обто, держава делегуЇ частину своЇњ влади громад≥ ≥ окрем≥й людин≥. ¬≥дпов≥дно, ц¤ ≥де¤ передбачаЇ ≥ спр¤муванн¤ певноњ частини ресурс≥в ≥ прав контролю в≥д держави до громад ≥ окремих ос≥б. “акож, ≥ певна частка в≥дпов≥дальност≥ за здоров`¤ припадаЇ на сам

у людину ≥ громаду, де вона перебуваЇ, хоча головну в≥дпов≥дальн≥сть за здоров`¤ сусп≥льства несе держава.
ќтже, ≥деолог≥чн≥ засади формуванн¤ здорового способу житт¤ (‘«—∆) демонструють суттЇву в≥дм≥нн≥сть на м≥жнародному р≥вн≥ прийн¤того сучасного п≥дходу в≥д традиц≥йно звичного дл¤ украњнського сусп≥льства. ÷≥ ≥деолог≥чн≥ засади ‘«—∆ визначають ≥дењ пропагуванн¤, в основному проголошен≥ ќттавською ’арт≥Їю:
- ‘«—∆ стосуЇтьс¤ не т≥льки оф≥ц≥йно спец≥ал≥зованих структур охорони здоров`¤ або наданн¤ послуг «—∆, а виходить далеко поза њх меж≥, порушуючи проблеми загального добробуту;

- здоров`¤ - головний ресурс дл¤ громадського ≥ особистого соц≥ального та економ≥чного розвитку, важливий вим≥р ¤кост≥ житт¤, показник конкурентоспроможност≥ людини;
- пол≥тичн≥, економ≥чн≥, сусп≥льн≥, культурн≥, повед≥нков≥ та б≥олог≥чн≥ умови ≥снуванн¤ - ус≥ вони можуть або спри¤ти здоров`ю, або шкодити йому. «робити ц≥ умови спри¤тливими можливо, вживаючи заход≥в щодо ‘«—∆;
- застосуванн¤ ≥деолог≥њ ‘«—∆ саме по соб≥ ще не Ї запорукою позитивних зм≥н, тому що люди неспроможн≥ дос¤гти свого найповн≥шого потенц≥алу здоров`¤, ¤кщо не в змоз≥ контролювати вс≥ чинники, що визначають њхнЇ здоров`¤. “ому пол≥тика ‘«—∆ повинна визначати напр¤ми д≥¤льност≥, де потр≥бен контроль реальноњ ситуац≥њ;

- заходи ‘«—∆ повинн≥ бути спр¤мован≥ на зменшенн¤ в≥дм≥нностей у на¤вному стан≥ здоров`¤ ≥ забезпеченн¤ люд¤м р≥вних можливостей ≥ ресурс≥в дл¤ дос¤гненн¤ свого найповн≥шого потенц≥алу здоров`¤.
ѕон¤тт¤ принцип≥в ‘«—∆. ѕершим ≥ найважлив≥шим принципом ‘«—∆ Ї партнерство. ћаЇтьс¤ на уваз≥, що передумови ≥ перспективи доброго здоров`¤ не можна забезпечити т≥льки зусилл¤ми спец≥ал≥зованих структур. ‘«—∆ потребуЇ скоординованоњ д≥¤льност≥ вс≥х зац≥кавлених стор≥н: ур¤д≥в, сектор≥в охорони здоров`¤ та ≥нших сусп≥льних ≥ економ≥чних сектор≥в, недержавних орган≥зац≥й, м≥сцевоњ влади, промисловост≥ та засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ. ƒо цього процесу залучаютьс¤ також люди з ус≥х сфер житт¤ - окрем≥ ≥ндив≥ди, родини, громади. ѕерсонал системи охорони з

доров`¤ бере на себе головну в≥дпов≥дальн≥сть за посередництво у спр¤муванн≥ вс≥х цих р≥зноман≥тних ≥нтерес≥в у сусп≥льств≥ на пол≥пшенн¤ загального здоров`¤. ƒв≥ головн≥ тези принципу партнерства:
1. ‘«—∆ Ї д≥йовим тод≥, коли використовуЇ партнерськ≥ стосунки з ус≥ма зац≥кавленими силами - орган≥зац≥¤ми ≥ особами з ус≥х сфер житт¤, а не т≥льки ≥з спец≥ал≥зованими структурами, що мають в≥дношенн¤ до проблем здоров`¤;
2. —пец≥ал≥зован≥ медичн≥ структури, що мають в≥дношенн¤ до здоров`¤ - це л≥дери, ≥н≥ц≥атори, орган≥затори ≥ в≥дпов≥дальн≥ за посередництво у налагодженн≥ партнерських стосунк≥в з ≥ншими силами з ус≥х сфер житт¤.

ўе один принцип ‘«—∆ - пристосуванн¤. ћаЇтьс¤ на уваз≥ необх≥дн≥сть максимального пристосуванн¤ д≥¤льност≥ з ‘«—∆ (програм, заход≥в, ≥н≥ц≥атив) до м≥сцевих умов њњ реал≥зац≥њ, тобто до потреб ≥ можливостей окремих груп людей, громад, орган≥зац≥й, рег≥он≥в, крањн, враховуючи особливост≥ њх сусп≥льного, економ≥чного ≥ культурного устрою.
÷≥ль ‘«—∆ - спри¤ти дос¤гненню здоров`¤ в широкому розум≥нн≥ благополучч¤ ≥ здоров`¤ дл¤ вс≥х, на вс≥х р≥вн¤х, у вс≥х сферах, з ус≥ма детерм≥нантами (передумовами).
ќсновний механ≥зм ‘«—∆ пол¤гаЇ в тому, що ‘«—∆ над≥л¤Ї окрем≥ особи (групи людей, громади) здатн≥стю позитивно впливати на проблеми здоров`¤. —творенн¤ засобами ‘«—∆ того розум≥нн¤, що т≥льки самим особам (групам, громадам) в першу чергу, а не держав≥ чи спец≥альним ≥нституц≥¤м належить право вибору повед≥нки (право ≥н≥ц≥атив, р≥шень, д≥й), суттЇво п≥двищуЇ контроль власноњ життЇд≥¤льност≥ ≥, в≥дпов≥дно, зб≥льшуЇ потенц≥њ позитивних вплив≥в на проблеми здоров`¤.

ѕон¤тт¤ стратег≥й ‘«—∆. ” практичн≥й д≥¤льност≥ при розробц≥ заход≥в ‘«—∆ звертають увагу на те, щоб зм≥ст цих заход≥в ¤комога повн≥ше охоплював де¤к≥ аспекти д≥¤льност≥, котр≥ прийн¤то визначати ¤к основн≥ стратег≥њ ‘«—∆. ÷е окрем≥ напр¤ми д≥¤льност≥ у склад≥ ц≥л≥сного, бажано, комплексного заходу, ¤к≥ визнан≥ найб≥льш ефективними з точк≥ зору дос¤гненн¤ к≥нцевого результату. „им б≥льше стратег≥й з восьми основних у змоз≥ поЇднати окремий зах≥д, тим б≥льше шанс≥в на усп≥х в≥н матиме. ѕрийн¤то визначати так≥ стратег≥њ:
Ј занн¤ учасниками заходу загальних законом≥рностей ≥ конкретних проблем, що стосуютьс¤ аспект≥в особистого ≥ громадського здоров`¤;

Ј наданн¤ ≥нформац≥њ про на¤вний стан ≥ можливост≥ покращанн¤ тих конкретних питань здоров`¤, котр≥ Ї головними в зм≥ст≥ даного заходу;
Ј спри¤нн¤ розвитку св≥домост≥ ≥ активност≥ тих м≥сцевих громад ≥ груп людей, ¤ких найб≥льше стосуЇтьс¤ дана проблема здоров`¤, управл≥нн¤ ≥ координац≥¤ њхн≥х власних зусиль у напр¤м≥ вир≥шенн¤ проблеми на засадах самовр¤дуванн¤;
Ј розвиток ≥ дос¤гненн¤ зм≥н в орган≥зац≥йному забезпеченн≥ д≥¤льност≥ з проблем здоров`¤ - удосконаленн¤ д≥¤льност≥ служб охорони здоров`¤, застосуванн¤ сучасних засоб≥в менеджменту у вир≥шенн≥ конкретних проблем, на ¤к≥ спр¤мований даний заход;

Ј формуванн¤ пол≥тики здоров`¤ ¤к необх≥дна частина д≥¤льност≥ по вихованню в≥рних ц≥нн≥сних ор≥Їнтир≥в особ ≥ громади, де зд≥йснюЇтьс¤ заход;
Ј в≥дстоюванн¤ прав ос≥б (груп, громад) на здоровий спос≥б житт¤ шл¤хами використан¤ законодавчих можливостей, д≥й самовр¤дуванн¤, пошуку компром≥су з тими структурами виробництва, б≥знесу тощо, ¤к≥ перешкоджають люд¤м;
Ј м≥жгалузева сп≥впрац¤ (партнерство з ус≥ма, хто може бути корисним при вживанн≥ заходу);
Ј самодопомога та взаЇмодопомога (прищепленн¤ особистих навичок «—∆ ≥ громадськоњ активност≥ з питань здоров`¤, розвиток бажанн¤ ≥ ум≥нн¤ допомагати членам найближчого оточенн¤, громади тощо).

ѕон¤тт¤ заход≥в щодо ‘«—∆. –озр≥зн¤ють за напр¤мами д≥¤льност≥ п`¤ть великих груп (або комплекс≥в) заход≥в щодо ‘«—∆. ÷е формуванн¤ спри¤тливоњ дл¤ здоров`¤ пол≥тики, створенн¤ спри¤тливого середовища ≥снуванн¤ людей (природних ≥ соц≥альних), п≥двищенн¤ активност≥ громад, розвиток персональних людських навичок, переор≥Їнтац≥¤ служб охорони здоров`¤ в б≥к проф≥лактики. «аходи щодо кожного напр¤м вживаютьс¤ за певними принциповими положенн¤ми.
1. ‘ормуванн¤ спри¤тливоњ дл¤ здоров`¤ пол≥тики потребуЇ:
Ј сп≥льних зусиль ус≥х управл≥нц≥в на вс≥х р≥вн¤х ус≥х г≥лок влади, ус≥х галузей державного ≥ приватного сектор≥в та громадських орган≥зац≥й; усв≥домленн¤ ними в≥дпов≥дальност≥ за стан громадського здоров`¤, за насл≥дки своњх р≥шень; поЇднанн¤ р≥зноман≥тних взаЇмодоповнюючих п≥дход≥в на користь громадського здоров`¤, м≥жгалузевоњ координац≥њ д≥й, орган≥зац≥њ сп≥льних м≥жгалузевих заход≥в;

Ј застосуванн¤ законодавчих ≥ ф≥скальних механ≥зм≥в дл¤ стимулюванн¤ д≥й, спр¤мованих на покращанн¤ здоров`¤ населенн¤; ≥н≥ц≥юванн¤ ≥ розробки спец≥альних заход≥в щодо оподаткуванн¤ суб`Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ у в≥дпов≥дност≥ з њх впливом на стан громадського здоров`¤; розбудови орган≥зац≥йних зм≥н у систем≥ державного управл≥нн¤ дл¤ оптим≥зац≥њ зусиль р≥зноман≥тних структур на користь здоров`ю населенн¤;
Ј прагненн¤ до б≥льш р≥вном≥рного розпод≥лу прибутк≥в на користь малозабезпечених категор≥й населенн¤, справедливоњ соц≥альноњ пол≥тики, спри¤нн¤ вир≥внюванню умов ≥ можливостей людей дл¤ здорового способу житт¤;

Ј створенн¤ обставин, за ¤ких асортимент ≥ ¤к≥сть товар≥в ≥ послуг б≥льше в≥дпов≥датимуть ≥нтересам здоров`¤ людей, а середовище буде чист≥шим ≥ приЇмн≥шим дл¤ житт¤;
Ј ви¤вленн¤ перешкод у пол≥тиц≥ спри¤нн¤ здоров`ю населенн¤ ≥ розробки засоб≥в њх усуненн¤;
Ј прагненн¤ при п≥дготовц≥ важливих пол≥тичних р≥шень до пошуку таких вар≥ант≥в компром≥су м≥ж ≥нтересами здоров`¤ людей та ≥нтересами виробництва, б≥знесу, урбан≥зац≥њ тощо, ¤к≥ (вар≥анти) були б прийн¤тними дл¤ пол≥тик≥в вищого ешелону влади, реал≥стичн≥ дл¤ впровадженн¤ ≥ попул¤рн≥ серед населенн¤, тобто полегшували б пол≥тикам складний (майже завжди) виб≥р р≥шень на користь сусп≥льного здоров`¤.

2. —творенн¤ спри¤тливого середовища передбачаЇ так≥ положенн¤:
Ј середовище ≥снуванн¤ людини складаЇтьс¤ ≥з сусп≥льного ≥ природного оточенн¤. ¬≥дносини м≥ж цими оточенн¤ми складн≥ ≥ взаЇмопов`¤зан≥. “ому пол≥пшенн¤ здоров`¤ не може бути дос¤гнуто заходами, обмеженими одн≥Їю в≥дминою оточенн¤ - чи сусп≥льною, чи природною. Ќерозривний зв`¤зок людини ≥ середовища њњ ≥снуванн¤, взаЇмозв`¤зок двох складових середовища (сусп≥льноњ ≥ природноњ), взаЇмозв`¤зок чотирьох складових здоров`¤ людини (ф≥зичноњ, псих≥чноњ, соц≥альноњ, духовноњ) - все разом обумовлюЇ необх≥дн≥сть будувати заходи щодо ‘«—∆ на основ≥ соц≥о - еколо

г≥чного п≥дходу до здоров`¤;
Ј будь-¤к≥ заходи щодо ‘«—∆ не можуть бути суттЇво д≥йовими, ¤кщо не враховувати загальний пров≥дний принцип дл¤ всього св≥ту, окремих крањн, нац≥й, рег≥он≥в, громад та особистостей - вс≥л¤ке заохоченн¤ взаЇмоп≥дтримки. Ћюди мають дбати одне про одного, про своЇ найближче оточенн¤ (його сусп≥льну складову - невелик≥ громади, еколог≥чну складову - повс¤кденн≥ контакти з ф≥зичними, х≥м≥чними, б≥олог≥чними чинниками природного ≥ штучного довк≥лл¤). ” зворотному напр¤м≥ - громади мають дбати про своњх член≥в, њх довк≥лл¤. ѕошук засоб≥в заохоченн¤ такоњ взаЇмо

п≥дтримки, наданн¤ њх сильним ≥ владним особам - творц¤м пол≥тики Ї важливою частиною ‘«—∆. ” подальшому ‘«—∆ маЇ перспективу прост¤гнути такий "ланцюжок дбайливост≥" в≥д окремих людей ≥ громад до всього св≥ту. «аходи щодо ‘«—∆ повинн≥ вс≥л¤ко акцентувати на тому, що збереженн¤ природних ресурс≥в у кожному куточку св≥ту - це глобальна в≥дпов≥дальн≥сть людства в ц≥лому ≥ особиста в≥дпов≥дальн≥сть тих громад ≥ людей, ¤к≥ найближч≥ до тих куточк≥в зокрема;
Ј значно впливають на здоров`¤ модел≥ житт¤, прац≥ ≥ в≥дпочинку. Ќезважаючи на њх розмањтт¤ ≥ пост≥йну зм≥ну, ‘«—∆ висуваЇ такий принцип, з ¤ким узгоджуЇ своњ заходи - прац¤ ≥ в≥дпочинок повинн≥ бути джерелом здоров`¤. «аходи ‘«—∆ спр¤мовуютьс¤ на те, щоб спос≥б орган≥зац≥њ прац≥, прийн¤тий в сусп≥льств≥, не заважав, а допомогав покращити здоров`¤. «аходи ‘«—∆ мають спри¤ти дос¤гненню умов житт¤, прац≥ ≥ в≥дпочинку, ¤к≥ Ї безпечними, стимулюючими, задов≥льними, приЇмними;

Ј захист природного ≥ штучного середовища, збереженн¤ ресурс≥в Ї основним зм≥стом еколог≥чноњ складовоњ соц≥оеколог≥чного п≥дходу до здоров`¤. ¬икористанн¤ цього п≥дходу при визначенн≥ заход≥в ‘«—∆ не буде об`Їктивним, ¤кщо не мати пост≥йноњ правдивоњ ≥нформац≥ю про реальний стан середовища, його вплив на б≥олог≥чн≥ ≥стоти, особливо враховуючи те, що завд¤ки д≥¤льност≥ людей ≥ стих≥¤м цей стан ≥ вплив пост≥йно зм≥нюютьс¤. ќтже, важливий напр¤м заход≥в щодо ‘«—∆ - усв≥домленн¤ необх≥дност≥ ≥ орган≥зац≥¤ д≥¤льност≥ щодо систематичноњ оц≥нки (мон≥торин

гу) впливу на здоров`¤ людей середовища, що пост≥йно зм≥нюЇтьс¤, особливо у сферах людськоњ прац≥, застосуванн¤ потенц≥йно небезпечних технолог≥й, виробництва енерг≥њ, урбан≥зац≥њ тощо. ‘«—∆ спри¤Ї систематичн≥й оц≥нц≥ ≥ оприлюдненню њњ результат≥в, передбачаЇ, щоб оц≥нка спонукала до д≥й, ¤к≥ створювали б умови дл¤ пол≥пшенн¤ здоров`¤ людей.
3. ѕ≥двищенн¤ активност≥ громад залежить в≥д усв≥домленн¤ що:
Ј головна "руш≥йна сила", потенц≥ал, середовище розробки ≥ впровадженн¤ ‘«—∆ в ус≥х розвинених крањнах св≥ту - це

громада (м≥сцева територ≥альна, етн≥чна, рел≥г≥йна, культурна тощо). —аме завд¤ки активност≥ громади щодо визначенн¤ пр≥оритет≥в, ухваленн¤ р≥шень, плануванн¤ стратег≥й ≥ впровадженн¤ заход≥в щодо пол≥пшенн¤ здоров`¤ зд≥йснюЇтьс¤ ‘«—∆. «в≥дси першочергове завданн¤ дл¤ ‘«—∆ - вс≥л¤ко спри¤ти зм≥цненню

громад, њх розвитку ≥ спр¤муванню зусиль на проблеми здоров`¤ таким чином, щоб актив≥зувати на¤вн≥ у громад≥ людськ≥ ≥ матер≥альн≥ ресурси, заохотити член≥в громади до само- ≥ взаЇмодопомоги через гнучк≥ системи, ≥н≥ц≥ативи, орган≥зац≥йн≥ утворенн¤ всередин≥ громади;
Ј заходи ‘«—∆ здатн≥ п≥двищувати активн≥сть громади, ¤кщо вони можуть забезпечити доступ до потр≥бноњ ≥нформац≥њ, навчанн¤ навичкам пол≥пшенн¤ здоров`¤, ф≥нансову п≥дтримку.
4. –озвиток персональних навичок переважно спр¤мований на ≥нформац≥йну ≥ осв≥тню д≥¤льн≥сть, що маЇ за мету

зб≥льшувати спроможност≥ людей зробити правильний виб≥р, посилювати контроль за здоров`¤м, вчитись вм≥нн¤м та навичкам спр¤мовувати зусилл¤ на власне здоров`¤, на здорове середовище. ‘«—∆ маЇ робити людей спроможними пост≥йно, прот¤гом всього житт¤, навчатис¤ засобам пол≥пшенн¤ здоров`¤,

протисто¤ти хрон≥чним хворобам, травмам, передчасному стар≥нню. ‘«—∆ передбачаЇ (вживаЇ в≥дпов≥дних заход≥в), щоб ц¤ робота виконувалась в ус≥х складових соц≥ального оточенн¤ (заклади навчанн¤, помешканн¤, прац≥, в≥дпочинку, громадськ≥ заходи) через ус≥ можлив≥ ≥нституц≥њ (осв≥тн≥, профес≥йн≥, комерц≥йн≥, благод≥йн≥, добров≥льн≥) вс≥х форм власност≥ (державноњ та недержавних).
5. ѕереор≥Їнтац≥¤ служб охорони здоров`¤ маЇ в≥дбуватис¤ за принципом розширенн¤ сфери в≥дпов≥дальност≥ спец≥ал≥зованоњ системи охорони здоров`¤ в напр¤м≥ власне ‘«—∆, виход¤чи за меж≥ л≥куванн¤. “акий п≥дх≥д передбачаЇ:
Ј покладанн¤ в≥дпов≥дальност≥ за ‘«—∆ на окремих ≥ндив≥д≥в, профес≥йн≥ орган≥зац≥њ, громадськ≥ об`Їднанн¤ фах≥вц≥в, що мають в≥дношенн¤ до сфери охорони здоров`¤, а також на ур¤ди, ≥нш≥ органи влади взагал≥, ¤к≥ причетн≥ до створенн¤ спри¤тливоњ (або неспри¤тливоњ) пол≥тики щодо здоров`¤ в широкому розум≥нн≥ його феномена;

Ј наданн¤ службам охорони здоров`¤ широких повноважень, можливост≥ використанн¤ цих повноважень у напр¤м≥ уваги до культурних потреб, впливу на сусп≥льн≥, пол≥тичн≥, економ≥чн≥ компоненти ф≥зичного середовища;
Ј прид≥ленн¤ уваги досл≥дженн¤м з охорони здоров`¤, зм≥нам у систем≥ профес≥йноњ осв≥ти ≥ практики охорони здоров`¤ по формуванню орган≥зац≥йних та повед≥нкових зм≥н, що спри¤тимуть переор≥Їнтац≥њ зусиль спец≥ал≥зованоњ системи в≥д обмеженн¤ л≥кувальними д≥¤ми на пр≥оритет сукупних потреб людини, ¤к ц≥л≥сноњ особистост≥.
«агалом, принципов≥ положенн¤ вс≥х п`¤ти груп (комплекс≥в) заход≥в ‘«—∆ м≥ст¤тьс¤ в заключних тезах ќттавськоњ ’арт≥њ:

"«доров`¤ створюЇтьс¤ ≥ втрачаЇтьс¤ людьми у ситуац≥¤х њхнього повс¤кденного житт¤: там, де вони навчаютьс¤, працюють, розважаютьс¤ ≥ кохають. «доров`¤ створюЇтьс¤ в процес≥ п≥клуванн¤ про себе та про ≥нших, ум≥нн¤м приймати р≥шенн¤ й здобувати контроль над обставинами власного житт¤ ≥ забезпечувати таке становище, щоб сусп≥льство, в ¤кому людина живе, створювало умови дл¤ доброго здоров`¤ вс≥х його член≥в".

«агальна модель плануванн¤ ≥ оц≥нки здорового способу житт¤ створена вченими ÷ентру пропаганди здорового способу житт¤ “оронтського ун≥верситету. ÷¤ модель методолог≥чно ≥дентиф≥куЇ ≥ структуруЇ принципи ≥ положенн¤ ’арт≥њ за такими категор≥¤ми: мета, ц≥нн≥ст≥, механ≥зм, детерм≥нанти здоров`¤ тощо.
ћета ‘«—∆ передбачаЇ пол≥пшенн¤ добробуту взагал≥, здоров`¤ в ц≥л≥сному розум≥нн≥, а не т≥льки л≥куванн¤, проф≥лактику окремих захворювань, зниженн¤ р≥вн≥в захворюваност≥ та смертност≥.
—трижнев≥ ц≥нност≥ ‘«—∆ - здоров`¤ ¤к позитивна ≥ ц≥л≥сна категор≥¤, соц≥альна справедлив≥сть, р≥вн≥сть, загальна участь у вир≥шенн≥ проблем здоров`¤.

—трижневий механ≥зм ‘«—∆ (механ≥зм над≥ленн¤ здатн≥стю) - найб≥льш Їфективний спос≥б дос¤гненн¤ мети ‘«—∆, ¤кий маЇ зб≥льшувати спроможност≥ ≥ндив≥д≥в ≥ громад контролювати детерм≥нанти здоров`¤ та ≥нш≥ чинники, що можуть впливати на здоров`¤.
ƒетерм≥нанти здоров`¤ - ширш≥, н≥ж суто медичн≥, чинники, ¤к≥ обумовлюють р≥вень здоров`¤ - чинники макрор≥вн¤, а саме: нер≥вн≥сть у доходах, сусп≥льний статус, соц≥альн≥ мереж≥ п≥дтримки, осв≥та, зайн¤т≥сть ≥ умови прац≥, ф≥зичне середовище, б≥олог≥чн≥ ≥ генетичн≥ особливост≥, персональн≥ навички та ум≥нн¤ запоб≥гати шкод≥ здоров`ю, здоровий розвиток у дитинств≥, медичне обслуговуванн¤.

ƒва узагальнених завданн¤ ‘«—∆:
Ј спри¤ти зростанню спроможност≥ ≥ндив≥д≥в та громад контролювати детерм≥нанти здоров`¤, ≥нш≥ впливов≥ чинники;
Ј створювати та п≥дтримувати ≥нституц≥йн≥ та ф≥зичн≥ середовища, що спри¤тимуть позитивному використанню мети, ц≥нностей, механ≥зму, детерм≥нант, пр≥оритетних зон д≥¤льност≥ ‘«—∆.
√оловн≥ принципи плануванн¤ ‘«—∆:
Ј т≥сний взаЇмозв`¤зок м≥ж ус≥ма компонентами заходу (≥н≥ц≥ативи) ‘«—∆, ¤кий пропонуЇтьс¤ дл¤ реал≥зац≥њ;
Ј плануванн¤ ≥н≥ц≥ативи у напр¤м≥ в≥д р≥вн¤ загального концептуального принципу до р≥вн¤ конкретних д≥й (¤кщо реал≥њ житт¤ потребують плануванн¤ ≥н≥ц≥ативи у зворотному напр¤м≥ - знизу, з р≥вн¤ конкретних д≥й, доц≥льно визначити м≥сце ≥ напр¤м ц≥Їњ ≥н≥ц≥ативи в≥дносно вищого р≥вн¤ - р≥вн¤ узагальнених елемент≥в.

Ќаприклад, ¤кщо сплановано ≥ реал≥зуЇтьс¤ навчанн¤ певного контингенту певним засобам запоб≥ганн¤ певн≥й шкод≥ здоров`ю, доц≥льно визначити, ¤ким загальним ц≥л¤м ‘«—∆ ≥ стрижневим ц≥нност¤м воно (навчанн¤) в≥дпов≥даЇ, в межах ¤ких детерм≥нант ≥ зон д≥¤льност≥ буде впливати);
Ј ч≥тке визначенн¤ мети ≥ завдань вс≥х р≥вней (вищого, середнього, безпосереднього);
Ј спр¤муванн¤ ≥н≥ц≥атив (заход≥в) ‘«—∆ нижчих р≥вн≥в на остаточне дос¤гненн¤ мети та завдань ‘«—∆ вищих р≥вн≥в (загальних мети ≥ завдань);
Ј узгодженн¤ ≥н≥ц≥атив ‘«—∆ з його стрижневими ц≥нност¤ми, побудова заход≥в на цих ц≥нност¤х, њх примноженн¤ ≥ покращенн¤;
Ј використанн¤ ≥н≥ц≥атив стрижневого механ≥зму над≥ленн¤ здатн≥стю ¤к найб≥льш ефективного способу дос¤гненн¤ мети ‘«—∆ (наприклад зб≥льшенн¤ спроможност≥ ≥ндив≥д≥в ≥ громад шл¤хом навчанн¤ або наданн¤ засоб≥в контролю над детерм≥нантами здоров`¤);

Ј висуванн¤ власноњ мети дл¤ кожних ≥н≥ц≥атив ‘«—∆, а саме: послаблювати або усувати (¤кщо це можливо) чинники негативного впливу на здоров`¤ ≥ навпаки - посилювати (створювати, у раз≥ можливост≥) чинники позитивного впливу; враховувати потенц≥йний вплив на застосовану ≥н≥ц≥ативу детерм≥нант здоров`¤ ≥ передбачати в≥дпов≥дн≥ стратег≥њ дл¤ запоб≥ганн¤, використанн¤ або пристосуванн¤; допомагати ≥ндив≥дам ≥ громадам враховувати детерм≥нанти здоров`¤, передбачати њх можливий негативний вплив ≥ навчати в≥дпов≥дним д≥¤м (долати, запоб≥гати, пристосовуватись);
Ј спр¤муванн¤ ≥н≥ц≥атив на р≥зн≥ види д≥¤льност≥. „им б≥льше (по можливост≥) ≥нтегровано пр≥оритетних вид≥в д≥¤льност≥, тим б≥льше ≥мов≥рн≥сть отриманн¤ позитивних результат≥в, тим вагом≥ше сам≥ результати;
Ј використанн¤ в кожн≥й ≥н≥ц≥атив≥ ‘«—∆ р≥зних взаЇмо≥нтегрованих стратег≥й - вони п≥дтримують одна одну, що зб≥льшуЇ ≥мов≥рн≥сть отриманн¤ позитивного результату та його вагом≥сть;
Ј плануванн¤ ≥н≥ц≥атив ‘«—∆ у в≥дпов≥дност≥ з ч≥тко зрозум≥лими у¤вленн¤ми щодо причинно-насл≥дкового зв`¤зку м≥ж ц≥л¤ми ≥ завданн¤ми ‘«—∆ ≥ застосованими стратег≥¤ми, видами д≥¤льност≥;

Ј реал≥стичн≥сть плануванн¤, тобто врахуванн¤ ресурсних обмежень;
Ј плануванн¤ ≥н≥ц≥атив ‘«—∆ на п≥дстав≥ сучасних науково обгрунтованих знань, використанн¤ даних досл≥джень ≥ оц≥нок, специф≥чних дл¤ конкретноњ ≥н≥ц≥ативи.
√оловн≥ принципи оц≥нки ‘«—∆:
1. ѕринцип взаЇмозв`¤зку "оц≥нка-плануванн¤" - тобто ¤к≥сть оц≥нки ≥н≥ц≥ативи ‘«—∆ залежить в≥д ¤кост≥ концептуальноњ схеми плануванн¤, обраноњ дл¤ ц≥Їњ ≥н≥ц≥ативи, ≥ в≥д можливост≥ об`Їктивноњ оц≥нки елемент≥в (процес≥в) модел≥, що побудована при плануванн≥.

ѕлануванн¤ ≥ оц≥нка - единий процес, де обидва компоненти взаЇмопов`¤зан≥ ≥ взаЇмообумовлен≥.  ожен етап плануванн¤ потребуЇ оц≥нки, що коригуЇ план за принципом зворотного зв`¤зку. Ќове плануванн¤ враховуЇ попередню оц≥нку ≥ потребуЇ наступноњ, ≥ так, прот¤гом ус≥х етап≥в. ѕлануванн¤ даЇ можлив≥сть дл¤ оц≥нки, ¤ка, в свою чергу, передбачаЇ нове плануванн¤.
2. ѕринцип перев≥рки повноти вт≥ленн¤ ≥н≥ц≥ативи в≥дносно вс≥х елемент≥в плануванн¤ пол¤гаЇ у необх≥дност≥ перев≥рки ступен≥в:
- ступен¤ дос¤гненн¤ мети ≥ завдань, що були визначен≥ в ≥н≥ц≥атив≥;
- ступен¤ використанн¤ (в≥ддзеркаленн¤) ц≥нностей, що визначен≥ в ≥н≥ц≥атив≥;
- ступен¤ усп≥шност≥ застосуванн¤ стрижневого механ≥зму ‘«—∆ - над≥ленн¤ здатн≥стю;
- ступен¤ урахуванн¤ детерм≥нант здоров`¤, ≥дентиф≥кованих при плануванн≥ ≥н≥ц≥ативи, правильност≥ вибору саме тих детерм≥нант, що найб≥льше стосуютьс¤ головноњ проблеми даноњ ≥н≥ц≥ативи;

- ступен¤ поЇднанн¤ одн≥Їњ або дек≥лькох загальних зон д≥¤льност≥ ‘«—∆ та специф≥чних стратег≥й, визначених плануванн¤м, њх взаЇмоп≥дтримки в≥дносно головноњ проблеми даноњ ≥н≥циативи.
3. ѕринцип посл≥довного в≥дстеженн¤ етап≥в плануванн¤ в тому, що оц≥нка в≥дстежуЇ (переважно в зворотному напр¤м≥ - з нижчих р≥вн≥в до вищих) ефективн≥сть д≥й ≥ елемент≥в на нижчому р≥вн≥, перев≥р¤Ї пром≥жний р≥вень ефект≥в, визначаЇ загальн≥ результати ≥ насл≥дки застосованоњ ≥н≥ц≥ативи ‘«—∆.
4. ѕринцип ≥Їрарх≥чноњ перев≥рки ефективност≥ внеск≥в, ¤к≥й передбачаЇ, що оц≥нка ≥н≥ц≥атив ‘«—∆ включаЇ перев≥рку внеск≥в кожного елементу нижчого р≥вн¤ дл¤ дос¤гненн¤ в≥дпов≥дного елемента вищого р≥вн¤.

5. ѕринцип фукц≥ональноњ р≥зноман≥тност≥ оц≥нок пол¤гаЇ в тому, що оц≥нки ≥н≥ц≥атив ‘«—∆ виконують дек≥лька функц≥й - визначають ефективн≥сть ≥н≥ц≥атив, спри¤ють розвитку ≥ впровадженню ≥н≥циатив, визначають насл≥дки ≥ сумарний вплив ≥н≥ц≥атив, застосовують р≥зноман≥тн≥ методолог≥њ, методи, поцедури.

ќц≥нки перев≥р¤ють не т≥льки насл≥дки ≥ впливи, а й процеси, що до них призвод¤ть ≥ зосереджуютьс¤ в кожному конкретному випадку на р≥зних складових ≥н≥ц≥ативи - мет≥, механ≥змах, завданн¤х, видах д≥¤льност≥, результатах. ќц≥нки стосуютьс¤ р≥зних елемент≥в плануванн¤ на р≥зних ≥Їрарх≥чних р≥вн¤х.
«агальна модель плануванн¤ та оц≥нки ‘«—∆ Ї ф≥лософсько-методолог≥чним ≥нструментом, у в≥дпов≥дност≥ з ¤ким розробл¤ютс¤ р≥зн≥ методики ≥ схеми плануванн¤ заход≥в (≥н≥ц≥атив) ‘«—∆. —хема плануванн¤ ≥ обгрунтуванн¤ ‘«—∆. ќдна з методик плануванн¤, найб≥льш поширена у практиц≥ ‘«—∆, запропонована авторами попередньо описаноњ загальноњ модел≥ плануванн¤ та оц≥нки «—∆ п≥д назвою схеми плануванн¤ ≥ обгрунтуванн¤ ‘«—∆.

«м≥ст ц≥Їњ методики пол¤гаЇ в тому, що розробникам конкретного заходу ‘«—∆ пропонуЇтьс¤ визначена схема з дев`¤ти позиц≥й, в≥дпов≥дно до ¤коњ складаЇтьс¤ документ, що плануЇ ≥н≥ц≥ативу ‘«—∆ за певною формою. “акий план ‘«—∆ розробл¤Їтьс¤ дл¤ громади, споживач≥в, менеджер≥в, фах≥вц≥в з ‘«—∆, тобто дл¤ тих, хто буде ц≥ плани реал≥зовувати, ≥ дл¤ тих, хто вид≥л¤Ї кошти на реал≥зац≥ю - ур¤д≥в, орган≥зац≥й, приватних ос≥б тощо. “ому цей документ Ї своЇр≥дним "б≥знес-планом", на п≥дстав≥ оц≥нки ¤кого вид≥л¤ютьс¤ (або не вид≥л¤ютьс¤) кошти на заходи ‘«—∆. ¬раховуючи це, у св≥тов≥й практиц≥ прийн¤то ретельно п≥дходити до розробки под≥бних план≥в. “аке плануванн¤ Ї досить складною операц≥Їю ≥ потребуЇ певного обс¤гу знань з ‘«—∆ та ≥нших наукових дисципл≥н (соц≥олог≥њ, валеолог≥њ, педагогики, медицини, юриспруденц≥њ, економики тощо). “ому розробл¤Ї под≥бн≥ плани, ¤к правило, група фах≥вц≥в р≥зних спец≥альностей. «агальне у¤вленн¤ про зм≥ст плануванн¤ даЇ табл.1.

омпоненти плануванн¤	–есурси ≥ факти			ѕлан д≥¤льност≥
	ѕотр≥бн≥	Ќа¤вн≥	ѕрогалини	’то?	ўо?	як?	оли?

7. ѕ≥ндер Ћ. Ќовий погл¤д на структуру: ¬ивченн¤ становища щодо розвитку пол≥тики пропагуванн¤ здоров`¤ в  анад≥ // ѕропагуванн¤ здоров`¤: - “. 3, є2. 1988. - —. 205-212. ¬ид-во ќксфорд. ун-ту.
8. Ўк≥льний курс "¬алеолог≥¤". -  ., 1994.
9. Benzval M. ex cex. Tacking inequalities in health - an agenda for action. - London: King`s Fund, 1995.
10. Dahlgren G., Whitehead M. Policies and strategies to promote social equity in health. - Stockholm: Institute for Future Studies, 1991.
11. Economic surwey of Europe 1998. - ∆енева: ≈вроп. эконом. комисси¤ ќќЌ, 1998.
12. Goodstadt, M.S. (1995). Health promotion and the bottom line:What works? Health communication.
13. Kehrer B., Wolin C.M. Impact of income maintenance on low birth weight: ewidence from the Gary experiment //Jornal of Human Resources - 1979. - 14(4). - –. 434-462 (1979).
14. Rootman I., Goodstadt M., Potvin L., & Springett J. A framework for health promotion evaluation, 1996.

15. Stocols D., Pelletier K. R., Fieldings J.E. Integration of medical care and worsite health promotion. - JAMA, 1995; 273:1136-42.