Доцільність підготовки у межах проекту ”Молодь - за здоров`я, Україна-Канада” навчального посібника з формування здорового способу життя зумовлена надзвичайною актуальністю, яку набула у світі проблема індивідуального і суспільного здоров`я в останній чверті XX століття, а також особливим соціальним значенням стану здоров`я молоді як найбільш перспективної частини суспільства, що розбудовуватиме майбутнє. Для України проблема здоров`я молоді є особливо актуальною ще й тому, що вона посилена негативними чинниками соціально-економічного та соціоекологічного походження, що спостерігаються протягом останніх 10-15 років, внаслідок чого суттєво погіршилися показники здоров`я населення, зокрема захворюваності, інвалідизації та смертності. У зв’язку з цим, за ініціативи Міністерства охорони здоров’я України, 2001 рік оголошено Роком охорони здоров’я населення України.

Тим часом, світова наука і практика охорони здоров`я деяких розвинутих країн дійшли до розробки ефективного підходу щодо збереження і зміцнення здоров`я людей і громад, який є цілеспрямованою системою дій і заходів з формування здорового способу життя (ФЗСЖ) населення.

В Україні з минулих десятиліть залишився великий власний досвід пропаганди здорового способу життя, котрий і зараз використовують численні установи і організації. Але цьому досвіду притаманні деякі властивості, які певною мірою обмежують його сьогоденну ефективність. Це відсутність цілісної теорії формування здорового способу життя, системності і взаємозв`язку зусиль різних структур і організацій, дещо застарілі методи, розраховані на іншу суспільно-економічну ситуацію тощо. Деякі характеристики наявної практики вітчизняних державних і громадських організацій у напрямі покращання здоров`я населення дають підставу вважати, що вельми своєчасним є широке оприлюднення сучасних світових розробок у цій сфері.

Науково обгрунтована теорія і практика формування здорового способу життя передбачають надзвичайно важливу роль державних службовців різних рангів у процесі планування, розробки, впровадження і координації зусиль при розбудові різноманітних проектів, пов`язаних зі здоров`ям населення. Ця роль потребує нових знаньу діапазоні від загальноприйнятих у світі підходів до розуміння феномена громадського та індивідуального здоров`я, розуміння передумов доброго здоров`я, ідеології, принципів і закономірностей формування здорового способу життя. Розробці посібника передувало спеціальне дослідження, в ході якого проводилися фокус-групи з фахівцями різних спеціальностей; контент-аналіз за підсумками анкетування 33 держслужбовців з числа депутатів районних і міських рад; опитування 200 депутатів районних рад у м. Києві і Киівської міської ради. Це дослідження визначило зміст і обсяг знань, котрими доцільно опанувати держслужбовцям, що мають відношення до підготовки і прийняття рішень, пов`язаних зі здоров`ям населення.

У кожному розділі посібника висвітлюється один з аспектів формування здорового способу життя, що доцільно врахувати при розробці і прийнятті політичних, адміністративних, інших управлінських рішень, наслідки яких матимуть безпосередній чи опосередкований вплив на здоров`я населення.

Перший розділ презентує сучасну теорію, методологічні засади і деякі методичні прийоми, що виправдали себе при розробці вдалих проектів формування здорового способу життя, підготовці державних рішень і плануванні громадських ініціатив, спрямованих на покращання здоров`я населення.

У другому розділі наведені дані про наявний стан здоров`я дітей і молоді України, що слугуватимуть ініціаторам проектів формування здорового способу життя дороговказом для визначення першочергових напрямів докладання зусиль.

Третій розділ присвячений засадам вироблення соціальної політики, що сприятиме здоров`ю населення - першому з комплексу заходів, потрібних для формування здорового способу життя в суспільстві.

Як відомо, новітні технології, зокрема і в сфері покращання здоров’я, повинні бути адаптовані до реальних соціально-економічних умов, традицій та звичок певної країни, регіону. Тому у четвертому розділі даного посібника висвітлюється особливості формування здорового способу життя молоді в Україні перехідного періоду.

У п’ятому розділі простежується зв`язок здоров`я людей і громад з оточуючим середовищем, наводяться нагальні завдання соціоекологічного аспекту формування здорового способу життя.

Про місце і роль громади в цілому, потенціал громадських організацій України у формуванні здорового способу життя, зокрема, йдеться в шостому розділі.

Одним з найважливіших напрямів діяльності з формування здорового способу життя є забезпечення суспільства необхідною інформацією з цієї проблеми. Природно, це найбільш інтенсивно може бути здійснено через засоби масової інформації. Характеристики інформаційного простору України у контексті здорового способу життя наводяться у сьомому розділі посібника.

У восьмому розділі висвітлені характерні приклади втілення проектів формування здорового способу життя з кращого зарубіжного і вітчизняного досвіду. Деякі узагальнені риси, найбільш вдалих проектів стануть у пригоді розробникам нових ініціатив, спрямованих на покращання здоров`я населення України.

Останній, дев’ятий розділ посібника висвітлює законодавчо-нормативний аспект формування здорового способу життя. Показані основні теоретико-правові підходи світової спільноти до забезпечення наріжного права людини - права на здоров`я, наведені окрем положення законодавства деяких країн європейського і північноамериканського регіонів щодо формування здорового способу життя, а також чинна законодавчо-нормативна база України, перелік основних актів, що становлять сучасну правову основу для вироблення ініціатив по формуванню здорового способу життя населення України.

Видання має на меті допомогти, в першу чергу, державним службовцям, які готують і приймають управлінські рішення, узгоджувати свої дії з загальновизнаною у світі політикою здоров`я, з тими положеннями і програмними імперативами, що закладені у головні документи світового і європейського співтовариства, до яких приєдналася Україна.

Підготовка і видання посібника стали можливими завдяки реалізації проекту "Молодь – за здоров`я, Україна-Канада", менеджмент якого здійснює Канадське товариство міжнародної охорони здоров`я (КТМОЗ), а фінансування - Канадська агенція міжнародного розвитку (КАМР). Виступаючи партнером, що забезпечував науковий супровід цього проекту, Український інститут соціальних досліджень отримав можливість залучити до підготовки посібника колектив науковців з різних організацій, які на додаток до власних знань опанували сучасним досвідом втілення системи формування здорового способу життя в Канаді - країні, що з 1986 року визнана Всесвітньою організацією охорони здоров`я лідером з питань охорони здоров`я населення.

Автори висловлюють подяку організаціям, які сприяли створенню цього видання:

· Канадській агенції міжнародного розвитку - за фінансування проекту “Молодь - за здоров’я, Україна-Канада";

· Канадському товариству міжнародної охорони здоров`я, яке здійснює менеджмент проекту "Молодь – за здоров`я, Україна-Канада";

· Міністерству охорони здоров`я Канади;

· Посольству Канади в Україні;

· Академії державного управління при Президентові України;

· Державному комітету молодіжної політики, спорту та туризму України.

Особлива подяка особам, котрі доклали чимало зусиль, щоб це видання побачило світ:

– Полет Шатц, співробітнику Канадського товариства міжнародної охорони здоров’я в Оттаві, директору проекту "Молодь – за здоров`я, Україна, Канада";

- Ані Жингра, співробітнику Канадського товариства міжнародної охорони здоров’я в Оттаві, асистенту проекту "Молодь – за здоров`я, Україна, Канада";

– Олені Курисько, співробітнику Канадського товариства міжнародної охорони здоров’я в Києві, менеджеру проекту "Молодь – за здоров`я, Україна, Канада";

– Світлані Олексієнко, співробітнику Канадського товариства міжнародної охорони здоров’я в Києві, асистенту проекту "Молодь – за здоров`я, Україна, Канада";

– Ірвіну Рутману, керівникові Центру пропаганди здорового способу життя Торонтського університету;

– Майклу Гудстадту, працівникові Центру пропаганди здорового способу життя Торонтського університету;

– Барбарі Ронсон, працівникові Центру пропаганди здорового способу життя Торонтського університету;

– Л.С.Волинець, керівникові Центру дослідження дитинства Українського інституту соціальних досліджень;

– О.М.Любовець, докторанту Інституту політичних та етнонаціональних досліджень;

– М.П.Перепелиці, старшому науковому співробітнику Українського інституту соціальних досліджень;

– А.Й.Капській, завідуючій кафедрою соціальної педагогіки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.